Чикаленко Марія Вікторівна

Марія Вікторівна Чикаленко, до шлюбу Садик (1863, Лубенський повіт — 1934, Київ) — українська громадська діячка, голова Бестужевських курсів у Києві та «Жіночої громади»^[1][2].

Чикаленко Марія Вікторівна
Народилася	1863(1863) Лубенський повіт
Померла	1934(1934) Київ
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Діяльність	громадська діячка
У шлюбі з	Чикаленко Євген Харламович
Діти	Чикаленко Левко Євгенович і Чикаленко-Келлер Ганна Євгенівна
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народилась на Лубенщині у 1863 році в родині Садиків.

Навчаючись на жіночих курсах у Харкові, у 1882 році Марія Садик познайомилась з вільним слухачем Харківського університету Євгеном Чикаленком, з яким за рік одружилася^[3]. Після того, як у 1885 році за родиною Чикаленків за зв'язки з українськими поступовцями починає наглядати поліція, подружжя переїхало з Полтавщини до села Перешори Ананьївського повіту Херсонської губернії у свій родовий маєток. У 1894 році з чоловіком і дітьми переїхала до Одеси^[4]. У 1900 році родина переїхала до Києва, де активно долучилася до громадських справ.

Окрім заслуг у громадській діяльності, Марія Чикаленко була ще й матір'ю великої родини, народивши п'ятьох дітей: Ганна, Вікторія, Левко, Петро та Іван. Найстарша дочка — Євгенія, померла у 1895 році у 10-річному віці^[5]. Усі діти росли в атмосфері поваги до рідного слова, українських народних традицій, обізнаності з новинами української літератури та її творцями, були учасниками традиційних українських зібрань, літературних журфіксів, що проводилися у родині.

Після поразки УНР у війні за незалежність і виїзду чоловіка й більшості дітей в еміграцію Марія Чикаленко залишилась в Україні з меншим сином Іваном. Спочатку працювала вчителькою німецької мови в селі Кононівка, яке до революції було їхнім маєтком. Останні роки життя прожила у Києві у родині сина^[2]. Померла під час Голодомору в 1934^[6] році в Києві, похована на Лук'янівському кладовищі^[3].

Діяльність

Спочатку Марія Чикаленко всіляко підтримувала чоловіка у всіх його громадських починаннях, а у 1900 році сама заснувала Українську жіночу громаду. Зібрання нової організації також проходили у київській оселі Чикаленків і збирали відомих українок міста: Марію Степаненко (дружину Василя Степаненка), Одарку Романову, Марію Тимченко, Марію Левицьку, Людмилу Старицьку-Черняхівську, Марію Матюшенко-Гоженко, Марію Грінченко та Ганну Чикаленко. Жіноцтво ставило завдання виховувати власних дітей в українському дусі, розповсюджувати за власний кошт у селах українські книжки та усіляко пропагувати українство. Можливо, Членство в цій першій національній Жіночій громаді сформувало, зокрема, з Ганни Чикаленко відому діячку міжнародного феміністичного руху.