Чочишвілі Шота Самсонович

Шота Самсонович Чочишвілі (груз. შოთა ჩოჩიშვილი, 10 липня 1950 — 27 серпня 2009) — грузинський дзюдоїст, який першим з радянських спортсменів став чемпіоном Олімпійських ігор з дзюдо. Багаторазовий призер чемпіонатів світу і Європи з дзюдо, Заслужений майстер спорту СРСР (1972). Кавалер ордена Знак пошани.^[5]

Чочишвілі Шота Самсонович груз. შოთა ჩოჩიშვილი
Загальна інформація
Громадянство	СРСР  Грузія
Народження	10 липня 1950(1950-07-10)[1]  Двлевіd, Карельський муніципалітет, Шида-Картлі, Грузинська РСР, СРСР[2]
Смерть	27 серпня 2009(2009-08-27)[3][1] (59 років)  Горі, Грузія
Причина смерті	лейкоз
Зріст	190 см
Діти	Рамаз Чочишвілі
Спорт
Країна	СРСР
Вид спорту	дзюдо[4]
Нагороди Представник  СРСР Олімпійські ігри Золото Мюнхен 1972 93 kg Бронза Монреаль 1976 Open class Чемпіонати світу Бронза Відень 1975 Open
Чочишвілі Шота Самсонович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чочишвілі.

Біографія

Виступав за ДСТ «Буревісник». Тренер — Р. М. Папіташвілі.^[6]

На майбутню Олімпіаду в Мюнхені Чочишвілі був відібраний за рекомендацією головного тренера збірної СРСР з самбо Станіслава Іонова, так як у вазі 93 кілограми не було претендентів на олімпіаду, при цьому на чемпіонаті СРСР з дзюдо Шота став лише 5-м. Першу сутичку на олімпійських іграх радянський спортсмен провів з дзюдоїстом з Японії. Результат сутички був несподіваним зокрема для головного тренера радянської збірної з дзюдо Володимира Андрєєва. Індивідуальна техніка Чочишвілі, який, як і багато інших грузинських дзюдоїстів був вихідцем з національної боротьби чидаоби, дозволила йому подолати закордонних суперників не знайомих з її специфікою. На Мюнхенській олімпіаді 1972 року став першим олімпійським чемпіоном СРСР з дзюдо, вигравши у фіналі сутичку у Девіда Старбрука (Велика Британія). У попередній сутичці Чочишвілі програв Старбруку, але згідно з правилами, які діяли у той час, дістався до фіналу через втішні сутички і у фіналі здобув перемогу над Старбруком. Також до фінальної сутички Чочишвілі, переміг спортсмена з ФРН Пауля Барта, італійця П'єрре Альбертіні, американця Джеймса Воллі і головного фаворита змагань, чемпіона світу, японця Фуміо Сасахару. На олімпіаді в Монреалі 1976 року здобув бронзу нагороду, вигравши двобій у знаменитого французького дзюдоїста Жан Люка Руже.

У 1989 році Чочишвілі взяв участь у змаганнях New Japan Pro Wrestling — Нової японської ліги професіональної боротьби (яп. 新日本プロレス, сін ніхон пуроресу) і виграв сутичку у професійного борця Антоніо Ченці (справжнє ім'я Кандзі Інокі (яп. 猪木寛至).

Член КПРС з 1972 року. У 1976 закінчив Горійський педагогічний інститут. Після завершення спортивної кар'єри Чочишвілі займав пост Віце-президента Грузинського Олімпійського комітету і Федерації дзюдо Грузії.^[7]

У квітні 2008 року медалі і нагороди першого олімпійського чемпіона СРСР з дзюдо були вкрадені під час пограбування музею спортивної слави в Тбілісі^[8].

Шота Самсонович Чочишвілі помер 27 серпня 2009 року від раку.^[8]

В пам'ять про видатного дзюдоїста у Грузії відкрили академію дзюдо імені Шоти Чочишвілі. Також в Тбілісі один з Палаців спорту носить ім'я легендарного дзюдоїста. Син Шоти — Рамаз Чочишвілі тричі ставав призером європейських чемпіонатів з дзюдо.