Шагріяр

Шахріяр (перс. شهریار, трансліт. Šahryār) — вигаданий персонаж, ключовий герой обрамлення склепіння казок «Тисяча і одна ніч» (Alif Laila wa-Laila), якому Шахерезада, щоб уникнути страти, розповідає історії.

Шагріяр
перс. شهریار, трансліт. Šahryār
Твори:	«Тисяча й одна ніч»
Стать:	чоловіча
Національність:	Держава Сасанідів
Родина:	Шехерезада
Рід занять:	правитель Персії
Медіафайли у Вікісховищі

Реальність та вигадка

Перша частина імені Шахріяр — «шах» відповідає титулу «цар» («повелитель»). В оригінальному тексті збірки він називається «шахіншахом» («царем царів»)^[1]. Все це викликає асоціацію з Персією. Проте, вважається що Шахріяр у відсутності безпосереднього історичного прототипу, і що фабула історії, можливо, запозичена з ранніх індійських легенд.

Обрамлення склепіння

Обрамлення «Тисячі та однієї ночі» починається «Оповіданням про царя Шахріяра та його брата»^[1] і закінчується «Оповіданням про царя Шахріяра і Шахразаду»^[2], в яких Шахріяр і Шахерезада представлені головними протагоністами. На початку збірки перед читачем постає кривавий деспот^[3]:

За збіркою, молодший брат Шахріяра — Шахзаман (перс. شاهزمان Шахзаман Šāhzamān, Shâhzamân^[3]) — правив Самаркандом^[1]. Після 20 років правління, Шахріяр послав візира в Самарканд, щоб запросити брата до себе в гості після довгих років розлуки. Шахзаман вирушив у подорож, але повернувся до палацу за якоюсь забутою річчю і застав свою дружину в ліжку з чорним рабом^[1][3]. Охоплений гнівом правитель убив обох^[1]. Спогади про зраду терзали Шахзамана в палаці Шахріяра. Він не пив, не їв, не в змозі був радіти й веселитися. Якось раз, не поїхавши на полювання з братом, побачив із вікна, як дружина Шахріяра сплелася в обіймах із чорним рабом^[1]. Після цього він перестав відмовлятися від їжі і незабаром розповів про те, що трапилося, Шахріяру. Тому всесильний правитель, який зневірився у вірності жінок, щоб уникнути сорому, вирішив брати собі в дружини незайманих на одну ніч, а вранці щоранку страчувати кожну^[1][4].

Через 3 роки в царстві не залишилося жодної невинної дівчини. Тому після наказу царя візирові привести чергову незайману останній повернувся додому пригнічений і сумний. Побачивши стан батька, старша дочка його, Шахерезада, яка «читала книжки, літописи та житія стародавніх царів і перекази про минулі народи, і вона, кажуть, зібрала тисячу літописних книжок, які стосуються стародавніх народів, колишніх царів та поетів», зголосилася врятувати мусульман, ставши дружиною Шахріяра.^[5][1]. Коли Шахріяр мав із Шахерезадою стстеві стосунки, її молодша сестра Дуньязада^[1] (Dunyâzâd, Dînâzâd, Dînârzâd^[5]) просила сестру розповісти якусь історію для скорочення ночі. З того часу щоночі Шахерезада стала розповідати Шахріяру свої історії з одним з перших у літературі використанням прийому кліфгенгер: оскільки говорити вона могла тільки вночі, Шахерезада щоразу до кінця дозволеного часу підводила чергову зав'язку інтриги розповіді. Захопившись мальовничими цікавими розповідями, цар не поспішав стратити чергову дружину.

У заключній частині, «Розповіді про царя Шахріяра і Шахерезада», Шахерезада привела царю трьох синів, «один з яких ходив, інший повзав, а третій смоктав груди»^[2], які були зачаті за час нічних розповідей, просила його про помилування: «О царю часу, це твої сини, і я бажаю від тебе, щоб ти звільнив мене від убивства заради цих дітей. Якщо ти мене вб'єш, ці діти залишаться без матері і не знайдуть жінки, яка добре виховала б їх!» І тут цар заплакав, і притиснув дітей до грудей, і сказав: «О Шахразадо, клянуся Аллахом, я помилував тебе ще до того, як з'явилися ці діти, адже я побачив, що ти цнотлива, чиста, благородна і богобоязлива. Хай благословить Аллах тебе, твого батька, твою матір, твій корінь і твою гілку. Закликаю Аллаха у свідки, що я звільнив тебе від усього, що може тобі зашкодити»^[2].

За І. М. Фільштинським, до появи збірки композиція з обрамленнєвою новелою в літературах інших народів не зустрічалася, але вона є традиційною в індійському фольклорі та давньоіндійській літературі^[4]. Про походження обрамлення мало що відомо, але вельми ймовірним, що запозичена вона з джерел на санскриті^[5].

• Шахерезада і Шахріар
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Див. також

• Падишах