Шайбле Олександр Якович

Шайбле Олександр Якович (* 18 січня 1878, Аккерманський повіт  — † грудень 1919, Одеса) — український військовий діяч, генерал-хорунжий.

Олександр Якович Шайбле
Генерал-майор  Генерал-хорунжий
Загальна інформація
Народження	18 січня 1878(1878-01-18) Аккерманський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Смерть	22 грудня 1919(1919-12-22) (41 рік) Одеса, Новоросійська область, Південь Росії (черевний тиф )
Національність	український німець
Alma Mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Військова служба
Роки служби	1918–1919
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Війни / битви	Перша світова війна Радянсько-українська війна
Командування
Військовий комісар Директорії України (в.о) 4 липня 1919 — 14 липня 1919 Попередник Сиротенко Григорій Тимофійович (в.о) Наступник Петрів Всеволод Миколайович (в.о)
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святої Анни 4 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Життєпис

Олександр Шайбле народився 18 січня 1878 року в Аккермані^[1] у лютеранській родині німецьких колоністів, які перебралися до Причорномор’я з Ельзасу (нині регіон Франції, що межує з Німеччиною)^[2]. За іншою інформацією, народився в селі Кльостіц Аккерманського повіту (нині село Весела Долина Болградського району)^[3].

За походженням німець. Початкову освіту здобув у Кишинівському реальному училищі.

Служба в російській армії

На військовій службі з 22 вересня 1898 року. 1900 року закінчив Київське піхотне училище у званні підпоручника та був направлений для проходження служби у Другий піхотний Софіївський полк.

Після навчання у Миколаївській академії Генерального штабу (1907) Шайбле призначали на посади старшого ад'ютанта штабу 8-ї Сибірської стрілецької дивізії, старшим офіцером для доручень штабу 3-го Сибірського армійського корпусу.

Напередодні Першої світової війни 1914—1918 — старший ад'ютант штабу Іркутського військового округу, підполковник (1913). У роки Першої світової війни — на Південно-Західному фронті, начальник штабу 602-ї піхотної дивізії, полковник (1915).

На службі Україні

Після утворення Української Центральної Ради і проголошення незалежності УНР зголосився до української армії. У лютому-квітні 1918 року — старшина Головного управління Генерального штабу УНР.

За Гетьманату — член Військово-наукового комітету, комісії з утворення військових шкіл і академій України.

З квітня 1919 року — начальник Головного управління Генерального штабу УНР, один з авторів Закону про старшинські ранги (схвалений у червні 1918 року Радою Міністрів Української Держави). За ініціативою Шайбле відновлено скасовані Центральною Радою і Директорією УНР старшинські ранги, зокрема введені звання генералів. У дивізіях створено атестаційні комісії, на які покладено розгляд питань про підвищення старшин у ранзі.

1919 року входив до складу Ставки Головного Отамана, другого квартирмейстерства Генерального штабу армії УНР.

В листопаді 1919 року приїхав до Одеси, де захворів тифом та помер у лікарні. 23 грудня 1919 року похований на військовій ділянці Нового цвинтаря.

Пам'ять

Одна з вулиць у м. Білгород-Дністровський носить ім'я Олександра Шайбле.^[4]

Література

• Довідник з історії України [Архівовано 27 лютого 2008 у Wayback Machine.]