Шалімов Ігор Михайлович

Ігор Шалімов (рос. Игорь Шалимов; нар. 2 лютого 1969, Москва) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Ігор Шалімов
Ігор Шалімов
Особисті дані
Повне ім'я	Ігор Михайлович Шалімов
Народження	2 лютого 1969(1969-02-02) (56 років)
	Москва, СРСР
Зріст	182 см
Вага	76 кг
Громадянство	СРСР  Росія  СНД
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1976–1980 1980–1986	«Локомотив» (Москва) «Спартак» (Москва)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1986–1988 «Спартак-2» (Москва) 51 (17) 1986–1991 «Спартак» (Москва) 95 (20) 1991–1992 «Фоджа» 33 (9) 1992–1995 «Інтернаціонале» 50 (11) 1994–1995 →  «Дуйсбург» 21 (0) 1995 →  «Лугано» 12 (4) 1995–1996 «Удінезе» 20 (0) 1996–1998 «Болонья» 33 (5) 1998–1999 «Наполі» 19 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1990–1991 СРСР 20 (2) 1992 СНД 4 (0) 1992–1998 Росія 23 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2001–2002 «Краснознаменськ» 2003 «Уралан» 2008–2011 Росія (жінки) 2016–2018 «Краснодар» 2018–2019 «Хімки» 2019–2020 «Ахмат» 2021–2022 «Урал» 2025– «Факел» (Воронеж)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шалімов.

Виступав, зокрема, за клуб «Спартак» (Москва), а також збірні СРСР і Росії.

Дворазовий чемпіон СРСР. Володар Кубка УЄФА.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1986 року виступами за команду «Спартак-2» (Москва), в якій провів два сезони, взявши участь у 51 матчі чемпіонату.

Своєю грою за команду дублерів привернув увагу представників тренерського штабу головної команди «Спартака» (Москва), до складу якого почав залучатися також у 1986 році. Відіграв за московських спартаківців наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. За цей час двічі виборював титул чемпіона СРСР.

Згодом з 1991 по 1998 рік грав у складі команд клубів «Фоджа», «Інтернаціонале», «Дуйсбург», «Лугано», «Удінезе» та «Болонья». Протягом цих років додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Кубка УЄФА (з «Інтером»).

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Наполі», за команду якого виступав протягом 1998—1999 років.

Виступи за збірні

У 1990 році дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 2 роки, провів у формі головної команди СРСР 20 матчів, забивши 2 голи, був учасником чемпіонату світу 1990 року в Італії.

1992 року грав за збірну СНД, яка брала участь замість радянської команди на чемпіонаті Європи 1992 року у Швеції.

Протягом 1992–1998 років викликався до національної збірної Росії, у складі якої провів за цей час 23 гри (3 голи) і став учасником чемпіонату Європи 1996 року в Англії.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2001 року, очоливши тренерський штаб клубу «Краснознаменськ».

В подальшому нетривалий час працював з «Ураланом», а протягом 2008–2011 років тренував жіночу збірну Росії.

2016 року очолив тренерський штаб команди «Краснодар».^[1] Пропрацював у клубі 2 роки, після чого очолив «Хімки».^[2]

У 2019–20 роках був головним тренером клубу «Ахмат».^[3]

10 серпня 2021 року очолив «Урал».^[4]

2 квітня 2025 року очолив клуб «Факел» (Воронеж).^[5]

Титули і досягнення

• Чемпіон СРСР (2):

«Спартак» (Москва): 1987, 1989

• Володар Кубка УЄФА (1):

«Інтернаціонале»: 1993-1994

• Чемпіон Європи (U-21): 1990