Шарль-Франсуа Бріссо де Мірбель

Шарль-Франсуа Бріссо де Мірбель (27 березня 1776(1776-03-27) , Париж  — 12 вересня 1854(1854-09-12) , Леваллуа-Перре ) — французький ботанік і політик. Був засновником науки про цитологію рослин.

Шарль-Франсуа Бріссо де Мірбель
фр. Charles-François Brisseau de Mirbel
Народився	27 березня 1776(1776-03-27)[1][2]  Париж, Французьке королівство
Помер	12 вересня 1854(1854-09-12)[1][2] (78 років)  Леваллуа-Перре
Країна	Франція
Діяльність	ботанік, політик, викладач університету, натураліст
Галузь	природничі науки[3] і ботаніка[3]
Заклад	факультет природничих наук Паризького університетуd Національний музей природознавства
Посада	president of the French Academy of Sciencesd
Членство	Лондонське королівське товариство Французька академія наук Леопольдина Société libre des sciences, lettres et arts de Parisd[4]
У шлюбі з	Lizinska de Mirbeld
Нагороди	іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (27 квітня 1837)
Шарль-Франсуа Бріссо де Мірбель у Вікісховищі

Систематик живої природи
Автор найменувань низки ботанічних таксонів. У ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «Mirb.». Список таких таксонів на сайті IPNI Персональна сторінка на сайті IPNI

Корінний парижанин, у віці двадцяти років він став асистентом-натуралістом Французького національного музею природної історії. Там він почав досліджувати тканини рослин під мікроскопом.

У 1802 році Мірбель опублікував свій трактат Traité d'anatomie et de physiologie végétale, який закріпив його позицію як засновника цитології, гістології і фізіології рослин у Франції. Він припустив, що всі тканини рослин модифіковані з паренхіми (опорної тканини). Його спостереження 1809 року про те, що кожна рослинна клітина міститься в суцільній мембрані, залишається центральним внеском у цитологію.

У 1803 році Мірбель здобув посаду доглядача садів наполеонівського Шато де Мальмезон. Там він займався вивченням структури рослинних тканин та розвиток органів рослини. Вивчив і описав також рід маршанцій. Його трактат 1802 року та ці публікації дозволили йому в 1808 році вступити до Французької академії наук і очолити кафедру ботаніки університетуСорбонни. Його дослідження комбінованих тканин були опубліковані в 1815 році під назвою «Eléments de physiologie végétale et de botanique» .

Під час Реставрації Бурбонів друг Мірбеля Елі, герцог Деказ, тодішній міністр внутрішніх справ, запропонував йому посаду генерального секретаря. Але падіння уряду в 1829 році поклало кінець політичній кар'єрі Мірбеля, і він повернувся на посаду в Національному музеї природної історії як керівника Саду рослин у Парижі, і зрештою став директором (chaire de culture) музею. У 1837 році Мірбеля було обрано іноземним членом Британського лондонського королівського товариства.

У 1823 році Мірбель одружився з Еме Зоі Рю Лізінською, французькою художницею мініатюр. Він помер у Шамперре, Франція, у 1854 році. На його честь названо рід рослин Mirbelia і орхідею Dendrobium mirbelianum.

Вибрані твори

Traité d'anatomie et de physiologie végétales, 1801–1802

• Traité d'anatomie et de physiologie végétales (фр.). Paris: François Dufart. 1801–1802.
• Traité d'anatomie et de physiologie végétale, 1802
• Histoire naturelle, générale et particulière de plantes, 1802–1806
• Exposition de la théorie de l'organisation végétale, 1809
• Éléments de physiologie végétale et de botanique, 1815

Список літератури

• Gillispie, Charles Coulston^[en] (ed.) (1970) "Mirbel, Charles Francois Brisseau De (1776–1854)" Dictionary of Scientific Biography: Volumes I-XIV Charles Scribner's Sons, New York;