Шарль Мішель

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мішель.

Шарль Мішель (фр. Charles Michel; нар. 21 грудня 1975, Намюр, провінція Намюр, Валлонія, Бельгія) — бельгійський та європейський політик і державний діяч, голова Європейської Ради (2019—2024)^[6]. 69-й прем'єр-міністр Бельгії (2014—2019).

Шарль Мішель
фр. Charles Michel
Шарль Мішель
Голова Європейської Ради
1 грудня 2019 — 1 грудня 2024
Попередник	Дональд Туск
Наступник	Антоніу Кошта
69-й прем'єр-міністр Бельгії
11 жовтня 2014 — 27 жовтня 2019
Попередник	Еліо ді Рупо
Наступник	Софі Вільмес
Народився	21 грудня 1975(1975-12-21)[1][2][3] (49 років)  Намюр, Бельгія[4]
Відомий як	політик, адвокат
Країна	Бельгія
Alma mater	Вільний університет Брюсселя і Амстердамський університет
Політична партія	Реформаторський рух
Батько	Луї Мішель
У шлюбі з	Amélie Derbaudrenghiend[5]
Нагороди	Minister of Stated (31 жовтня 2019)
charlesmichel.be
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Представник франкомовної спільноти, лідер партії «Реформаторський рух» (2011—2014, 2019). Наймолодший прем'єр-міністр Бельгії з 1845 року.

Біографія

Шарль Мішель народився 21 грудня 1975 року в місті Намюр, в Бельгії, в сім'ї Луї та Мартін Мішель, валлонець^[7].

Освіта

У 1998 році Шарль закінчив юридичний факультет Брюссельського франкомовного вільного університету та Амстердамського університету, після чого він став адвокатом^[8].

Вільно володіє французькою (як рідною), нідерландською та англійською мовами^[9].

Політична діяльність в Бельгії

Шарль Мішель розпочав свою політичну діяльність у 1994 році як провінційний депутат у Валлонському Брабанті. У 2000 році він став міністром внутрішніх справ в уряді Валлонії у віці 25 років, що зробило його наймолодшим регіональним міністром в історії Бельгії^[10].

В 2007—2010 роках займав пост міністра розвитку і співробітництва Бельгії^[11][12]. В 2010 році став головою ліберальної валлонської партії Реформаторський рух замість Дідьє Рейндерса після поразки партії на парламентських виборах 2010^[13].

Після парламентських виборів в Бельгії в 2014 році, коаліція нового парламенту вибрала Мішеля кандидатом на пост прем'єр-міністра. Його кандидатуру підтримали Християнські демократи і фламандці, Новий фламандський альянс та інші партії.

11 жовтня 2014 король Філіп I офіційно привів Шарля Мішеля до присяги на посаду прем'єр-міністра Бельгії^[14][15].

У грудні 2018 року уряд розпався через внутрішні суперечки щодо Глобального міграційного пакту^[en]. Зрештою Мішель подав у відставку й став тимчасовим виконувачем обов'язків прем'єра^[16]. Після федеральних виборів 2019 року Реформатський Рух втратив низку місць, хоча Мішель усе ще лишався виконувачем обов'язків під час обговорень уряду.

Голова Європейського Союзу

Через тиждень після федеральних урядів, 2 липня 2019 року, Європейська рада проголосувала за обрання Мішеля головою Європейської ради. Перейняв обов'язки Дональда Туска на церемонії 29 листопада 2019 року, офіційно на посаді з 1 грудня 2019^[17].

24 березня 2022 року Шарль Мішель був обраний президентом Ради Євросоюзу ще на два з половиною роки (з 1 червня 2022 року по 30 листопада 2024 року^[18].

Російсько-українська війна (2022—2023)

Після повномасштабного вторгнення Росії до України в лютому 2022 року ініціював запровадження санкцій проти РФ, що також передбачали заморожування активів Центрального банку Росії^[19], який зберігає 630 мільярдів доларів валютних резервів^[20], щоб запобігти компенсації впливу санкцій^[21].  

5 травня 2022 року Мішель сказав: «Я абсолютно переконаний, що це надзвичайно важливо не тільки заморозити активи, але й зробити можливим їх конфіскацію, зробити їх доступними для відновлення України»^[22].

Особисте життя

Мішель і його партнерка Амелі Дербодренг'єн мають двох дітей. На тлі пандемії COVID-19 пара відклала весілля, яке мало відбутися у Франції в серпні 2020 року, щоб уникнути карантину після повернення до Бельгії^[23].

Погляди

2009 року заявив, що шокований заявою папи римського Бенедикта XVI про те, що презервативи сприяють поширенню СНІДу, назвавши його докази «вражаючими, скандальними і навіть безвідповідальними»^[24].

Нагороди

• Командор та Кавалер Ордена Леопольда 1 (Бельгія, 21 травня 2014)^[25].

• Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 23 серпня 2021) — за визначний особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України^[26].
• Орден «За заслуги» I ст. (Україна, 23 серпня 2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі^[27].