Шаталов Анатолій Степанович

Анатолій Степанович Шаталов (нар. 29 квітня 1919, Козачі Лагері — пом. травень 1997) — український скульптор; член Спілки художників України.

Анатолій Степанович Шаталов
Народився	29 квітня 1919(1919-04-29) Козачі Лагері
Помер	1997(1997)
Громадянство	Україна
Навчання	Ленінградське художньо-промислове училище
Нагороди	Медаль «За оборону Ленінграда»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шаталов.

Біографія

Народився 29 квітня 1919 року в селі Козачих Лагерях (тепер Олешківський район Херсонської області, Україна), де його мати працювала вчителькою початкових класів, а батько служив оперуповноваженим Олешківської міліції. 1920 року втратив батька, який загинув під час виконання службових обов'язків, і з матір'ю переїхав до її батьків в Олешки. З 1928 по 1937 рік навчався в Олешківській першій школі^[1][2]. 1939 року призваний до лав Червоної армії^[3]. Брав участь у німецько-радянській війні, служив у блокадному Ленінграді при штабі 13-ї повітряної армії.

1949 року закінчив Ленінградське художньо-промислове училище. На початку 1950-х років переїхав до Києва^[1]. Брав участь у республіканських виставках з 1952 року, всесоюзних — з 1957 року. Жив в будинку на вулиці Артема, 81, квартира 29.

У 1980-х роках повернувся в Олешки. Помер у травні 1997 року. Похований в Олешках на центральному кладовищі^[1].

Творчість

Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Основні твори:

Богдану Хмельницькому, Кривий Ріг

Семену Скляренку, Байкове кладовище

Богдану Хмельницькому, Черкаси

• «Рабіндранат Тагор» (1957);
• портрет письменника О. Бойченка (1958);
• «М. В. Гоголь» (1964);
• пам'ятники:
  • Богдану Хмельницькому (1958, Кривий Ріг);
  • С. Д. Скляренку (1963, Байкове кладовище, Київ)^[4];
  • В. І. Леніну (1965, Новий Буг);
  • Богдану Хмельницькому (1995, Черкаси, у співавторстві)^[5] та інші.

В Олешках відкриті пам'ятники його роботи В. І. Леніну, письменнику-драматургу М. Кулішу, Героям Радянського Союзу І. Бойку та П. Литвинову, Ф. Е. Дзержинському, гумористу Остапу Вишні^[1].

Відзнаки

Нагороджений:

• орденами Червоної Зірки (30 жовтня 1944), Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 листопада 1985);
• медалями «За оборону Ленінграда» (2 червня 1943), «За перемогу над Німеччиною» (18 серпня 1945)^[3].

Почесний громадянин міста Олешків (за заслуги перед Україною і перед містом)^[6].