Шатурський Валерій Георгійович

Вале́рій Гео́ргійович Шату́рський (20 січня 1974(19740120) — 12 вересня 2019) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[1].

Валерій Шатурський
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	20 січня 1974(1974-01-20) Лісогірка
Смерть	12 вересня 2019(2019-09-12) (45 років) Донецька область
Псевдо	«Череп»
Військова служба
Роки служби	2015—2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Донбас»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Слов'янськ Бої за Широкине Бої під Маріуполем (з 2014) Бої під Горлівкою (з 2017) Бої за Мар'їнку Бої за Щастя
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шатурський.

Життєпис

Народився 1974 року в селі Лісогірка Городоцького району Хмельницької області^[2]. 1979-го разом із матір'ю переїхав до села Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області. Закінчив чорнобаївську середню школу, здобув фах водія — за програмою підготовки водіїв транспортних засобів, після чого повернувся до Лісогірки; з 2015 року мешкав у Маріуполі. Умів лагодити по господарці — чи то розібрати та зібрати автівку, а чи то полагодити комп'ютер. З дружиною познайомився вже під час війни, її донечка кликала його батьком^[3].

З 2014 року перебував у лавах війська — спочатку у складі ЗСУ проходив службу в місті Хмельницькому, з кінця 2015-го — у батальйоні «Донбас». Обіймав посаду кулеметника 6-го відділення 2-го взводу 1-ї роти. 2016 року переведений до 15-го окремого Слов'янського полку. Воював по всій лінії фронту — від Азовського узбережжя до Луганщини. Брав участь у багатьох операціях — поблизу Слов'янська, Широкиного, Водяного, Павлополя, Новотроїцького, Верхньоторецького, Мар'їнки, Крутої Балки, Щастя, Майорська. Зимою 2018 року пройшов курс навчань на сержантське звання у Золочеві за програмою канадських фахівців.

12 вересня 2019 року в пообідню пору внаслідок ворожого обстрілу позицій батальйону в Донецькій області зазнав поранення, несумісного з життям.

Похований 17 вересня 2019-го у місті Маріуполь, де мешкають рідні, на Старокримському кладовищі.

Без Валерія лишилися дружина та діти — син і донька.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 742/2019 від 10 жовтня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[4]