Шацьких Максим Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шацьких.

Макси́м Олександрович Ша́цьких (узб. Shatskix Maksim Aleksandr o‘g‘il; нар. 30 серпня 1978, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР) — узбецький футболіст з українським громадянством, нападник. Найбільш відомий за виступами у складі київського «Динамо» та національної збірної Узбекистану.

Максим Шацьких
Максим Шацьких
Особисті дані
Повне ім'я	Максим Олександрович Шацьких
Народження	30 серпня 1978(1978-08-30)[1] (47 років)
	Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Зріст	187 см
Прізвисько	Бай
Громадянство	Узбекистан→ Україна
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1986–1995	«Пахтакор» (Ташкент)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1995 ЮТКО 34 (22) 1995 «Чіланзар» 4 (3) 1996 «Сокол» (Саратов) 12 (0) 1996 «Торпедо» (Волзький) 4 (0) 1997 «Лада» 22 (9) 1998 «Газовик-Газпром» 27 (9) 1999 «Балтика» 19 (5) 1999–2009 «Динамо» (К) 214 (97) 2009 «Локомотив» (А) 15 (8) 2010–2013 «Арсенал» (К) 83 (21) 2013 «Чорноморець» 7 (0) 2013 «Арсенал» (К) 12 (1) 2014–2015 «Говерла» 18 (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1999–2011  Узбекистан 60 (34)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2022– «Пахтакор»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 21 жовтня 2022.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Рання кар'єра

Вихованець футбольної школи «Пахтакора» (Ташкент), у структурі якого знаходився з восьми років. На одному з юнацьких турнірів 15-річного Максима навіть примітив скаут «Тоттенхема», проте далі інтересу справа не пішла. І Шацьких з резервістами «Пахтакора» грав у першості міста, часто відзначаючись голами.

В 1995 році місцева приватна компанія створила в другій лізі футбольний клуб ЮТКО, у який перший тренер Макса Сергій Ковальов взяв 16-17-річних хлопців зі свого випуску і почав грати з ними в нижчому професійному дивізіоні. Капітаном команди став Шацьких, який забив 22 м'ячів в 34 матчах.

Вдалі виступи молодого футболіста помітив клуб «Чіланзар», який в ту пору якраз грав у фінальному турнірі за вихід у вищу лігу. Ташкентська команда орендувала Максима на вирішальні матчі, і той забив кілька найважливіших м'ячів, завдяки яким і вдалося вирішити завдання підвищення в класі.

Втім, Шацьких так і не зіграв в узбецькій вищій лізі. Він вирішив спробувати сили в російському футболі, перейшовши у «Сокол-ПЖД». У Саратові він відразу заграв в команді під керівництвом Олександра Корєшкова, але вже на початку свого першого дорослого сезону отримав травму і не зміг закріпитися в клубі. Залишок сезону 18-річний нападник провів у скромному «Торпедо» (Волзький). Команда не ставила високих цілей, зате в ній юний російський узбек знайшов свого тренера — Володимир Деркач довіряв Максиму, і він відповідав старанністю і хорошою грою. Сезон 1996 року Шацьких дограв у Волзькому, а потім, слідом за Деркачем, перейшов в тольяттинську «Ладу». У першому ж матчі за нову команду, 3 липня 1997 року, Максим забив свій перший м'яч — в Раменському у ворота «Сатурна».

У сезоні 1999 року Шацьких захищав кольори Іжевського «Газовика-Газпром», після чого перейшов в калінінградську «Балтику», куди його покликав все той же Деркач. В Балтиці 20-річний форвард за півсезону забив 5 м'ячів у чемпіонаті, а в кубку Росії зробив хет-трик у ворота смоленського «Кристалу».

«Динамо» (Київ)

Максим Шацьких під час виступів за «Динамо».

Вдала гра футболіста зацікавила скаутів київського «Динамо», яке прямо посередині сезону, в липні 1999 року, викупило контракт футболіста. Вже через добу, 24 липня 1999 року, Шацьких дебютував в основному складі «Динамо» в матчі чемпіонату проти львівських «Карпат». У стартовому складі Максим дебютував відразу в єврокубках, у кваліфікації з «Жальгірісом», — і відзначився дублем, ставши героєм того матчу. Преса відразу порівняла форварда з Андрієм Шевченком, який якраз перебрався у Мілан. Вдало Шацьких відіграв і в наступному відбірковому етапі, забивши «Ольборгу» і в Данії, і у Києві.

Після такого старту від новачка чекали вдалої гри і в матчах групового етапу, проте надалі в єврокубках Максим перестав багато забивати, відзначившись лише голом в матчі проти леверкузенського «Баєра» у Києві. Щоправда, в чемпіонаті справи в узбецького легіонера йшли успішно — уже в першому сезоні з 20 голами він став найкращим бомбардиром чемпіонату України, а три роки потому повторив і історичний рекорд іншої легенди «Динамо», Сергія Реброва — 22 голи за сезон.

За десять сезонів у «Динамо» Максим двічі ставав найкращим бомбардиром чемпіонатів України, тричі — кубка України, 23 м'ячі забив в єврокубках і 97 — у вищій лізі (серед них 4-хет-трики), ставши найрезультативнішим легіонером «Динамо» в історії і потрапивши до Клубу Олега Блохіна. Крім того, разом з клубом Шацьких став 6-разовим чемпіоном України, 5-разовим володарем національного кубка і 2-разовим володарем Суперкубка, а також отримав українське громадянство.

Влітку 2009 року підписав контракт з «Локомотивом» (Астана), але вже наступного року повернувся до Києва.

«Арсенал» (Київ)

Максим Шацьких під час гри «Арсенал» (Київ) — «Металіст» (Харків). 19 вересня 2010 року

Після повернення в лютому 2010 року в Україну, Шацьких прийняв запрошення Вадима Рабиновича, ставши гравцем Арсеналу. І вже 4 квітня 2010 року, відзначившись забитим голом у грі проти запорізького «Металурга», довів лік м'ячів, забитих у вищому дивізіоні чемпіонату України, до 100 та увійшов таким чином до символічного Клубу Сергія Реброва^[2]. В честь цього господар «Арсеналу» вручив Максиму навіть «золотий м'яч»; крім того 2010 року його ім'ям було названо бомбардирський Клуб Максима Шацьких, створений для футболістів-легіонерів українських команд.

15 серпня 2010 року в матчі проти луцької «Волині» (1:1) Максим, забивши на 71-й хвилині гол, встановив рекорд чемпіонатів України — першим забив 100 м'ячів з гри.

А вже 11 вересня 2010 року, в матчі проти «Таврії» (0:1), Максим Шацьких провів 500-й офіційний матч у своїй професійній кар'єрі (матчі за клуби в чемпіонатах, кубках, єврокубках і за збірну Узбекистану), у яких забив 217 м'ячів.

Матч проти «Іллічівця» (3:1), 20 березня 2011 року, став для Шацьких ювілейним, 250-м зіграним у прем'єр-лізі чемпіонатів України. У цій грі на 43 хвилині Шацьких відзначився голом у ворота суперника, який став 109-м голом Максима в чемпіонатах України.

У сезоні 2011—12 Шацьких забив три м'ячі і допоміг команді вперше в своїй історії вийти до єврокубків.

14 січня 2013 року на офіційному сайті одеського «Чорноморця» з'явилася інформація про те, що Максим Шацьких, який декілька років тому отримав українське громадянство, підписав з клубом контракт, розрахований на 2,5 роки^[3]. 16 березня 2013 року дебютував за «Чорноморець» у матчі проти клубу «Шахтар» (Донецьк). 1 червня 2013 року, зігравши у сімох матчах за клуб та не вписавшись у тактичні побудови Романа Григорчука, з обопільної згоди розірвав контракт з ФК «Чорноморець» та повернувся знову до «Арсеналу»^[4].

«Говерла» (Ужгород)

Наприкінці 2013 року у пресі було повідомлено, що Максим Шацьких підписав контракт з ужгородською «Говерлою» терміном на 2,5 роки^[5].

Дебютував у матчі 19 туру чемпіонату проти запоріжського «Металурга». У цьому матчі відзначився й дебютним голом, який забив на 59 хвилині матчу. У матчі 28 туру ужгородці здобули розгромну перемогу, перемігши з рахунком 6:0 луцьку «Волинь». Шацьких відзначився голом на 3 хвилині, а потім двома гольовими передачами на 29 і 36 хвилинах. У наступному матчі подарував нічию своєму клубу, віддавши гольову передачу на 93 хвилині матчу з «Чорноморцем».

Наступний сезон почав з голу на 15 хвилині в ворота «Карпат». У наступному матчі, з «Металургом», забив гол на 86 хвилині. Відзначився голом й у кубковому матчі проти «Черкаського Дніпра». У матчі проти «Іллічівця» відзначився гольовою передачею. Забив гол у 8 турі в ворота луганської «Зорі».

У другі половині чемпіонату віддав гольовий пас на 70 хвилині матчу проти «Металіста». У матчі проти «Волині» відзначився гольовим пасом на 28 хвилині і отримав жовту картку на 66. Закінчив сезон матчем 26 туру проти дніпропетровського «Дніпра».

Збірна

Грав у всіх збірних Узбекистану — від юнацької до молодіжної.

У 1999 році в віці 20 років дебютував у національній команді Узбекистану, в першому ж матчі забивши збірній Азербайджану 3 голи. Всього у перших чотирьох матчах за збірну молодий Шацьких відзначитися голами 8 разів.

У 2003 році його вперше визнавали Гравцем року в Узбекистані.

У 2005 році узбецький форвард потрапив до трійки найкращих гравців Азії (під № 2).

15 жовтня 2008 року забив свій 30-й гол за збірну Узбекистану в матчі групового турніру Чемпіонату світу 2010 проти збірної Японії, тим самим обійшов Мирджалола Касимова (29 голів) в списку найкращих бомбардирів в історії збірної.

Разом зі збірною — півфіналіст Кубка Азії 2011 року, на якому був капітаном і забив один гол.

Всього за збірну Узбекистану провів 60 матчів, у яких забив 34 м'ячі^[6].

Статистика виступів

Клубна

Банер уболівальників «Динамо» (Київ) на честь уходу з клубу Максима Шацьких. 26 травня 2009 року

Станом на 13 квітня 2013 року

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Єврокубки		Суперкубок		Всього
		Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
ЮТКО	1995	34	22	-	-	-	-	-	-	34	22
Чіланзар	1995	4	3	-	-	-	-	-	-	4	3
Сокіл	1996	12	0	1	0	-	-	-	-	13	0
Торпедо	1996	4	0	-	-	-	-	-	-	4	0
Лада	1997	22	9	-	-	-	-	-	-	22	9
Газовик-Газпром	1998	27	9	-	-	-	-	-	-	27	9
Балтика	1999	19	5	1	3	-	-	-	-	20	8
Динамо	1999-00	25	20	4	4	15	5	-	-	44	29
	2000-01	14	3	-	-	7	2	-	-	21	5
	2001-02	17	7	6	5	1	0	-	-	24	12
	2002-03	29	22	7	5	12	5	-	-	48	32
	2003-04	21	10	3	3	8	3	-	-	32	16
	2004-05	29	11	5	0	8	1	-	-	42	12
	2005-06	22	5	2	0	2	1	1	0	27	6
	2006-07	29	9	3	2	10	5	1	0	43	16
	2007-08	23	10	6	3	7	1	-	-	36	14
	2008-09	6	0	1	0	3	0	1	0	11	0
Всього за Динамо		215	97	37	22	73	23	3	0	328	142
Локомотив	2009	15	8	1	1	-	-	-	-	16	9
«Арсенал» (Київ)	2009-10	13	4	-	-	-	-	-	-	13	4
	2010-11	28	9	3	0	-	-	-	-	31	9
	2011-12	24	3	3	1	-	-	-	-	27	4
	2012-13	18	5	2	0	2	0	-	-	21	5
Всього за Арсенал		83	21	8	1	2	0	-	-	93	22
Чорноморець	2012-13	4	0	-	-	-	-	-	-	4	0
Всього за кар'єру		401	149	48	27	75	23	3	0	527	199

Титули та досягнення

Як гравець

Командні

• Чемпіон України (5): 2000, 2001, 2003, 2004, 2007, 2009
• Срібний призер чемпіонату України (4): 2002, 2005, 2006, 2008
• Володар Кубку України (5): 2000, 2003, 2005, 2006, 2007
• Фіналіст Кубку України (2): 2002, 2008
• Володар Суперкубку України: 2004, 2006
• Срібний призер чемпіонату Казахстану: 2009

Індивідуальні

• Найкращий узбецький футболіст (4): 2003, 2005, 2006, 2007
• Найкращий бомбардир чемпіонату України (2): 2000, 2003
• Засновник Клубу легіонерів-бомбардирів, як перший іноземний футболіст який забив 100 м'ячів в складах українських команд: 171 заліковий гол.
• Член Клубу Олега Блохіна: 171 заліковий гол.
• Найкращий бомбардир в історії чемпіонатів України: 123 голи^[7]
• Другий найкращий бомбардир в історії збірної Узбекистану: 34 голи

Як тренер

• Чемпіон Узбекистану (2): 2022, 2023