Волинь (футбольний клуб)

«Воли́нь» — український футбольний клуб з Луцька. Створений 1960 року.

Коротка інформація

Ця сторінка є Доброю статтею, що здобула статус кілька років тому і потребує оновлення для того, щоб відповідати сучасним критеріям.

Частина інформації в цій статті застаріла. (серпень 2024)

Команда 16 сезонів виступала у вищій (прем'єр) лізі українського чемпіонату (найвище досягнення — шосте місце), тричі виходила до півфіналу Кубка України (2002/2003, 2009/2010, 2011/2012). За команду виступали такі гравці, як Олег Лужний, Роман Максимюк, Євген Хачеріді, Марко Девич, Василь Сачко, Папа Гує, Майкон, Майкл Алозі.

Матчі команда проводить на стадіоні «Авангард» (12 080 місць).

Remove ads

Історія

Узагальнити

Перспектива

Перші футбольні команди Луцька

Перші футбольні команди в Луцьку виникли ще за Польщі. Як при Польщі так і пізніше при СРСР це були команди «силових» установ. У 1931 році був створений «Поліційний клуб спортовий» (ПКС). ПКС був чемпіоном Волинського ОЗПН у 1934, 1935, 1938 і 1939 роках. Команда припинила існування з початком війни. Вже тоді зароджувалося протистояння між кращими командами Луцька (ПКС) і Рівного (Галлерчик, військовий клуб).

У 1940 році була створена футбольна команда НКВС «Динамо» (відроджена в 1944 році, розформована в 1956 році), яка захищала честь міста в республіканських змаганнях у післявоєнні роки (1946–1956). У 1957–1959 роках Луцьк представляла команда гарнізонного будинку офіцерів (ГБО), яка у 1959 році (щоправда, під назвою «команда міста Луцька») виборола сьоме місце у першості УРСР серед колективів фізкультури. Можливо, саме це стало причиною того, що вже наступного року Луцьк дебютував у класі «Б» першості СРСР.

Клас Б

У 1960 році у зв'язку з розширенням класу «Б», місту Луцьку було надано місце серед команд-майстрів. Оскільки команда ГБО підпорядковувалася армії, то було вирішено створити нову команду на базі ДСТ «Авангард». Спочатку вона була заявлена як «Авангард», але вже перед самим стартом турніру, 3 квітня, назву було змінено на «Волинь».

Перший матч волиняни провели 10 квітня 1960 року в Кіровограді проти місцевої «Зірки». У тому матчі команда здобула першу перемогу (3:1), а Володимир Бойченко забив перший м'яч команди (у тому матчі він оформив хет-трик). Перший домашній матч команда зіграла 2 травня проти миколаївського «Суднобудівника» (0:0), а першу домашню перемогу «Волинь» здобула 7 травня в матчі проти чернівецького «Авангарду» (2:1), перший домашній гол забив Віктор П'ясецький. Першим тренером команди був Борис Нємец.

Загалом дебютний сезон команда провела невдало, посівши тринадцяте місце з 17 команд, хоча протягом чемпіонату постійно перебувала в десятці найкращих. Наступні два роки стали провальними для «Волині» — двічі поспіль лучани фінішували на останньому місці. У 1963 році «Волинь» піднялася на 17-е місце з 20 команд. Але в перехідних матчах того сезону з чемпіоном області поступилася володимир-волинському «Зеніту» 0:1 і 3:3. Та все ж, обласне керівництво вирішило залишити у класі «Б» саме «Волинь».

Надалі результати команди покращилися, але з року в рік її переслідувала нестабільність. У сезонах 1964 і 1966 років команда демонструвала яскраву гру в першому колі, однак через серію поразок і нічиїх у другому колі опинялася за межами першої десятки. У 1968 році клуб було передано під опіку нового «спонсора» — Машзаводу (згодом — Луцький автомобільний завод) і перейменовано на «Торпедо».

Останній сезон у класі «Б» став найкращим для команди. На зимових зборах у Закарпатті «Торпедо» виграло Кубок Федерації футболу УРСР «Підсніжник». А в чемпіонаті 1970 року команда досить впевнено провела зональні змагання і посіла друге місце в другій зоні УРСР. На жаль, на фінальний турнір сил не вистачило і волиняни опустилися на восьму сходинку в таблиці.

Загалом у класі «Б» команда провела 11 сезонів, зігравши 418 матчів, в яких здобула 105 перемог, 130 нічиїх, 183 поразки; різниця м'ячів 348−512=−164. Найвище досягнення — друге місце у зоні та восьме у фінальному турнірі 1970 року.

СК «Луцьк»

У сезоні 1971 року відбулася реорганізація радянського футболу. «Торпедо» дебютувало в українській зоні другої ліги і, посівши передостаннє місце, втратило статус команди майстрів. Останнє місце посіла ровенська «Горинь». За регламентом обидві команди мали залишити другу лігу, але Федерація футболу УРСР, зважаючи на втрату команд майстрів у двох суміжних областях Західної України, ухвалила рішення залишити команди обох міст у другій лізі за умови зміни їхнього спортивного підпорядкування. Однак, це рішення було ухвалене вже наприкінці січня 1972 року, коли «Торпедо» було розформоване і більшість гравців роз'їхалися по інших містах. У цей час до Луцька надійшла пропозиція від командування Прикарпатського військового округу, команда якого — СКА (Львів) — також вибула з другої ліги. Тому з 1972 року команда Луцька перейшла у відання ПрикВО і її було перейменовано на СК «Луцьк». Армійці грали у Луцьку п'ять років і за цей час одного разу навіть здобули «бронзу» в українській зоні та «Рубіновий кубок» — приз найрезультативнішому колективу другої ліги УРСР (1975 рік).

Відродження «Торпедо»

Але вже в 1977 році керівництво Прикарпатського військового округу вирішило перебазувати команду до Львова (відповідно і всі гравці переїхали туди). Тому в лютому 1977 року зібрали нову команду «Торпедо», яка в чемпіонаті зайняла місце СК «Луцьк», і передали її на баланс автозаводу. Наступні три сезони команда посідала місця внизу турнірної таблиці. У 1981 році тренеру В'ячеславу Пєршину вдалося підняти команду на восьме місце за підсумками сезону. У наступні роки «Торпедо» посідало місця в середині турнірної таблиці.

У 1986 році під керівництвом Мирона Маркевича команда була серед претендентів на бронзу, однак поступившись в останньому турі навиїзді київському СКА з рахунком 0:2, посіла п'яте місце. Цього ж року «Торпедо» отримало приз для команд другої ліги «Знак якості» (присуджувався команді, що підготувала найбільше гравців для команд першої та вищої ліг і зібрала найбільше глядачів). Наступного року волиняни пробилися до 1/16 фіналу Кубка СРСР, де поступилися московському ЦСКА 0:1 і 0:0. Однак невдалі виступи команди в чемпіонаті призвели до відставки Мирона Маркевича, на зміну йому прийшов Віталій Кварцяний. Відвідуваність стадіону в цей час була вкрай низькою, винятком були хіба що матчі проти рівненської команди, які можна сміливо назвати «волинським дербі».

«Волинь» — чемпіон української зони другої ліги

30 січня 1989 року на зборах громадських організацій міста було створено футбольний клуб «Волинь», який одним з перших в Україні перейшов на госпрозрахунок. Результати не забарилися — того ж року у виснажливому турнірному марафоні (команда провела 52 матчі) у гострій боротьбі з чернівецькою «Буковиною» лучани під керівництвом Віталія Кварцяного посіли перше місце в зоні (команда здобула 32 перемоги при 6 поразках), виборовши звання чемпіонів України. Володимир Дикий установив рекорд клубу, забивши за сезон 22 голи. На жаль, почин не був підтриманий у перехідному турнірі за вихід до першої ліги СРСР. Федерація футболу СРСР спочатку заборонила дозаявляти гравців на перехідні матчі, але перед самим їх початком скасувала постанову, не попередивши «Волинь». Оскільки в команді було багато травмованих гравців, на поле довелося виходити як польовому гравцю воротареві Михайлові Бурчу. У підсумку команда посіла друге місце.

Золоті медалі чемпіонів України 1989 року отримали:

воротарі — Раймонд Лайзанс, Михайло Бурч;
захисники — Володимир Антонюк, Олег Федюков, Іван Польний, Геннадій Шухман, Роман Крищишин;
півзахисники — Анатолій Раденко, Микола Слука, Андрій Федецький, Сергій Ковальов, Володимир Гащин, Володимир Мартинюк;
нападники — Арманд Зейберліньш, Володимир Дикий, Павло Філонюк, Володимир Мозолюк;
начальник команди — Анатолій Барабасевич;
головний тренер — Віталій Кварцяний;
тренер — Олексій Єщенко.

Після чемпіонського сезону настав певний спад: у 1990 році команда посіла сімнадцяте місце, а в 1991 — восьме у «буферній» західній зоні другої ліги. Це дало змогу ввійти до першого національного чемпіонату України як вищоліговій команді. Останній матч у чемпіонаті СРСР команда провела вдома 7 листопада 1991 року проти брестського «Динамо». Матч закінчився нульовою нічиєю.

Вища ліга

Навесні 1992 року незалежна Україна проводила свій дебютний чемпіонат. «Волинь», яку тренував Мирон Маркевич, грала у другій підгрупі вищої ліги, де посіла п'яте місце з десяти команд (хоча якийсь час навіть лідирувала). Перший матч чемпіонату України команда провела в Івано-Франківську проти місцевого «Прикарпаття» (0:0), а перший гол забив Ігор Плотко у наступній грі з «Буковиною» (1:2). 3 червня того ж року домашній матч проти київського «Динамо» зібрав на «Авангарді» рекордні 20 тисяч глядачів.

Улітку головний тренер «Волині» Мирон Маркевич без попередження залишив команду і вирушив до Львова, взявши з собою двох ключових гравців — Плотка й Топчієва. Фінансові і організаційні проблеми, які почалися в той час у більшості клубів України торкнулися і луцької команди. Тренером команди став Роман Покора. Протягом чемпіонатів 1993/1994 і 1994/1995 років команда двічі посідала одинадцяте місце в таблиці та двічі доходила до чвертьфіналу Кубка України. Після низки невдалих ігор на початку чемпіонату 1994/1995 років Роман Покора змушений був піти з клубу, на його місце прийшов Віталій Кварцяний, якому вдалося зберегти команду у вищій лізі. Однак у наступному чемпіонаті на початку другого кола керівництво Волинської ОДА звільнило Кварцяного і призначило на посаду головного тренера Юрія Дячука-Ставицького. Але йому не вдалося зберегти команду у вищій лізі, «Волинь» посіла 17-е місце з 18 команд.

Перша ліга

Наступного сезону команду в першій лізі очолив Анатолій Раденко. Склад команди був оновлений на 90 %, з'явилося багато молодих гравців і команда після першого кола посіла друге місце. Але у клубі загострилася фінансова криза, довелося продавати ключових гравців. У результаті в сезоні 1996/1997 років команда посіла 4-е місце. Наступного сезону після 4-х турів команду залишив Анатолій Раденко, а щоб вийти з фінансової кризи, команді довелося продати Володимира Гапона і Анатолія Тимощука. У сезоні 1998/1999 тільки перемога в останньому турі над донецьким «Шахтарем-2» (луцька команда перемогла 5:2, по ходу матчу програючи 0:2) дозволила команді не вилетіти до другої ліги — «Волинь» (тренер — Юрій Шулятицький) набрала стільки ж очок, скільки й «Поділля», яке й опустилося нижче. Олексій Єщенко, який став біля керма команди, дещо стабілізував гру, але фінансове становище клубу не покращив. У сезоні 2000/2001 від складу попереднього сезону залишився один Олег Федюков. Після першого кола команда посідала 15-е місце, яке відправляло команду до другої ліги.

Наприкінці 2000 року президентом і головним тренером «Волині» став уже знайомий уболівальникам Віталій Кварцяний. Клуб змінив назву на СК «Волинь-1», з'явилися спонсори, повернулася обличчям до команди й міська та обласна влада. Перед колективом були поставлені нові завдання і друге коло чемпіонату 2000/2001 років клуб завершив на дев'ятому місці. В останньому турі команда розгромила київський ЦСКА-2 — 7:0. Ця перемога досі залишається найбільшою перемогою «Волині» в чемпіонатах. У цей час реконструювали стадіон, до команди прийшли нові футболісти та повернулися вихованці клубу. Перед початком сезону луцький клуб вважався одним із фаворитів у першій лізі. Усі домашні матчі в тому чемпіонаті команда виграла, а з 20 вересня 2001 по 8 квітня 2002 року команда здобула 13 перемог поспіль. За сім турів до кінця чемпіонату волиняни забезпечили собі місце у вищій лізі, а за три — достроково стали чемпіонами першої ліги. Нападник «Волині» Василь Сачко з 17 голами став найкращим бомбардиром ліги.

Золоті медалі чемпіонів першої ліги 2001/2002 років отримали:

воротарі — Юрій Нікітенко, Роман Нестеренко;
захисники — Олег Федюков, Юрій Кондаков, Віталій Розгон, Любомир Гальчук, Ярослав Комзюк;
півзахисники — Володимир Гащин, Юрій Дудник, Сергій Гончаренко, Андрій Пісний, Володимир Гапон, Дмитро Топчієв, Олександр Агарін;
нападники — Василь Сачко, Сергій Кривий, Олександр Гребеножко, Володимир Луценко, Віктор Мацюк, Сергій Гордун, Вадим Солодкий, Олександр Столярчук;
президент клубу — Василь Столяр;
головний тренер — Віталій Кварцяний;
тренер — Петро Кушлик.

Повернення до еліти

Повернення «Волині» до еліти вразило — команда посіла шосте місце в турнірній таблиці чемпіонату і пробилася до півфіналу кубка України. По ходу чемпіонату «Волинь» двічі обіграла донецький «Шахтар» (2:0 і 3:1) і вдома перемогла київське «Динамо» (1:0). Однак у наступні роки команда боролася за виживання у вищій лізі. У чемпіонаті 2003/2004 років клуб у перших восьми матчах не здобув жодної перемоги, однак у другому колі йому вдалося зберегти прописку у вищій лізі. Наступного сезону «Волинь» посіла восьме місце, хоча протягом чемпіонату довго трималася в четвірці найкращих. Перше коло чемпіонату 2005/2006 років команда завершила на третьому місці, однак через фінансову нестабільність із клубу пішли багато гравців «основи» і команда посіла передостаннє, п'ятнадцяте, місце у вищій лізі, а також опустилась до першої ліги.

Знову перша ліга

У наступному чемпіонаті перед командою ставилися задачі повернення до вищої ліги, однак вона посіла лише 12-е місце, а чемпіонат 2007/2008 років волиняни завершили дев'ятими.

Вихід до Прем'єр-ліги України

У сезоні 2009/10 клуб посів друге місце в першій лізі та виборов путівку до Прем'єр-ліги. «Волинь» вдало розпочала чемпіонат 2010/11, посівши 6-е місце за підсумками осінньої частини сезону, але через серію невдалих ігор навесні в підсумку посіла 11-у позицію. Улітку 2011 року клуб знайшов нового інвестора — 50 % акцій ТОВ «ФК „Волинь“» придбав народний депутат України Ігор Палиця. В сезоні 2011/12 «Волинь» увійшла в ТОП-10 найдорожчих клубів України за версію Forbes, посівши 10-е місце (9,2 млн $, з бюджетом у 8 млн $). З 2012 року технічним спонсором стала компанія Adidas.

Протистояння

Традиційним і найпринциповішим суперником «Волині» є рівненський «Верес». Однак, тривала відсутність матчів між цими клубами призвела до трансформації у молодого покоління уболівальників розуміння принципового суперника, у ролі якого виступили «Карпати» Львів. З іншого боку, довготривалих та історичних традицій такого протистояння, як надпринципового — немає. У середовищі уболівальників протистояння носить назву Галицько-Волинське дербі.

Remove ads

Турніри

Узагальнити

Перспектива

Чемпіонати СРСР

Більше інформації Рік, Клас, ліга, зона ...

Виступи команди в чемпіонатах СРСР
Рік	Клас, ліга, зона	І	В	Н	П	РМ	О	Місце
1960	Клас Б, 1 зона УРСР	32	8	9	15	33−48	25	13 з 17
1961	Клас Б, 1 зона УРСР	34	5	8	21	33−57	18	18 з 18
1962	Клас Б, 2 зона УРСР	24	5	5	14	22−40	15	13 з 13
1962	Клас Б, УРСР, 29-39 місця	10	2	3	5	9−18	7	38 з 39
1963	Клас Б, 1 зона УРСР	38	8	10	20	24−61	26	17 з 20
1963	Клас Б, УРСР, стикові матчі	2	0	1	1	0−3	1	34 з 40
1964	Клас Б, 1 зона УРСР	30	7	10	13	23−34	24	13 з 16
1964	Клас Б, УРСР, 31-36 місця	10	1	6	3	6−10	8	36 з 41
1965	Клас Б, 2 зона УРСР	30	6	12	12	26−35	24	12 з 16
1965	Клас Б, УРСР, 25-30 місця	10	3	1	6	14−17	7	30 з 45
1966	Клас Б, 1 зона УРСР	38	14	10	14	39−38	38	12 з 20
1966	Клас Б, УРСР, стикові ігри	0	0	0	0	0−0	0	23 з 40
1967	Клас Б, 1 зона УРСР	40	8	15	17	32−41	31	19 з 21
1968	Клас Б, 1 зона УРСР	42	15	11	16	31−40	41	12 з 22
1969	Клас Б, 1 зона УРСР	40	7	17	16	21−41	31	18 з 21
1970	Клас Б, 2 зона УРСР	26	12	9	5	27−17	33	2 з 14
1970	Клас Б, УРСР, 1-14 місця	14	3	5	6	6−15	11	8 з 27
1971	Друга ліга, 1 зона	50	7	16	27	21−66	30	25 з 26
1977	Друга ліга, 2 зона	44	12	8	24	35−70	32	19 з 23
1978	Друга ліга, 2 зона	44	13	6	25	32−72	32	21 з 23
1979	Друга ліга, 2 зона	46	10	16	20	42−69	36	20 з 24
1980	Друга ліга, 5 зона	44	9	14	21	43−76	32	20 з 23
1981	Друга ліга, 5 зона	44	20	8	16	56−35	48	8 з 23
1982	Друга ліга, 6 зона	46	16	9	21	49−60	41	14 з 24
1983	Друга ліга, 6 зона	50	20	9	21	66−71	49	11 з 26
1984	Друга ліга, 6 зона, 1 група	24	11	5	8	20−20	27	6 з 13
1984	Друга ліга, 6 зона, 1-12 місця	12	2	4	6	11−20	8	11 з 26
1985	Друга ліга, 6 зона, 1 група	26	10	9	7	30−23	29	8 з 14
1985	Друга ліга, 6 зона, 15-28 місця	14	6	6	2	21−12	18	15 з 28
1986	Друга ліга, 6 зона, 1 група	26	13	6	7	27−20	32	4 з 14
1986	Друга ліга, 6 зона, 1-14 місця	14	6	3	5	23−19	15	5 з 28
1987	Друга ліга, 6 зона	52	18	10	24	55−63	46	16 з 27
1988	Друга ліга, 6 зона	50	21	13	16	60−64	55	8 з 26
1989	Друга ліга, 6 зона	52	32	14	6	84−38	78	1 з 27
1989	Друга ліга, фінал Б	4	0	3	1	2−5	3	2 з 3
1990	Друга ліга, західна зона	42	14	7	21	42−61	35	17 з 22
1991	Друга ліга, західна зона	42	19	7	16	46−33	45	8 з 22
Всього:	27 чемпіонатів	1146	363	305	478	1111−1412	1031

Більше інформації Ліга, У ...

Виступи в лігах
Ліга	У	І	В	Н	П	РМ	О
Клас Б	11	420	104	132	184	346−515	340
Друга ліга	16	726	259	173	294	765−897	691
Всього:	27	1146	363	305	478	1111−1412	1031

Найбільша перемога: 6:0 («Фрунзенець», 31 липня 1983 року, Луцьк).
Найбільша поразка: 0:7 («Шахтар» К, 18 вересня 1971 року, Кадіївка; СКА Л, 22 вересня 1978 року, Львів)

Кубки СРСР

Більше інформації Рік, Етап ...

Виступи команди в Кубках СРСР
Рік	Етап	І	В	Н	П	РМ	О
1961	1/128 фіналу	1	0	0	1	1−3	0
1962	1/256 фіналу	1	0	0	1	0−2	0
1963	1/512 фіналу	1	0	0	1	0−1	0
1964	1/1024 фіналу	1	0	0	1	0−2	0
1965	1/512 фіналу	1	0	0	1	0−1	0
1966/1967	1/2048 фіналу	1	0	0	1	1−2	0
1967/1968	1/2048 фіналу	1	0	1	0	0−0	1
1987/1988	1/16 фіналу	4	2	1	1	3−2	5
1990/1991	1/64 фіналу	1	0	0	1	1−2	0
Всього	9 турнірів	12	2	2	8	6−15	6

Найбільші перемоги:

2:1 («Текстильник» Т, 6 червня 1987 року, Луцьк)
1:0 (СКА «Карпати», 25 червня 1987 року, Луцьк)

Найбільші поразки:

1:3 («Верховина», 11 червня 1961 року, Ужгород)
0:2 («Суднобудівник», 9 травня 1962 року, Миколаїв; «Авангард» Т, 25 квітня 1964 року, Тернопіль)

Кубки УРСР

Докладніше: Кубок УРСР з футболу

Волинь не брала участь ні у якому кубку УРСР, чи серед команд КФК, чи серед команд майстрів. У 1972—1976 роках в кубку УРСР брала участь команда Прикарпатського воєнного округу СК Луцьк, а до 1959 року Луцьк представляла команда гарнізонного будинку офіцерів (ГДО).

Чемпіонати України

Більше інформації Рік, Ліга, зона, група ...

Виступи «Волині» в чемпіонатах України
Рік	Ліга, зона, група	I	В	Н	П	РМ	О	Місце	Головний тренер	Найкращий бомбардир
1992 (весна)	Вища ліга	18	8	2	8	24−21	18	9-10 із 20	Мирон Маркевич	Михайло Бурч, Дмитро Топчієв (по 4 голи)
1992/1993	Вища ліга	30	10	6	14	37−54	26	11 із 16	Роман Покора	Володимир Дикий (9)
1993/1994	Вища ліга	34	10	12	12	27−30	32	11 із 18	Роман Покора	Сергій Круковець, Володимир Мозолюк (по 6)
1994/1995	Вища ліга	34	11	3	20	29−58	36	15 із 18	Роман Покора (8), Леонід Бакай (1), Віталій Кварцяний (25)	Вадим Солодкий (7)
1995/1996	Вища ліга	34	9	7	18	34−58	34	17 із 18	Віталій Кварцяний (21), Олексій Єщенко (1), Юрій Дячук-Ставицький (11)	Володимир Мозолюк (12)
1996/1997	Перша ліга	46	26	5	15	62−47	83	4 із 24	Анатолій Раденко	Олег Панченко (9)
1997/1998	Перша ліга	42	19	8	15	56−45	65	9 із 22	Анатолій Раденко (2), Олексій Єщенко (19), Юрій Шулятицький (20)	Сергій Драницький (14)
1998/1999	Перша ліга	38	16	3	19	36−43	51	14 із 20	Юрій Шулятицький (30), Олексій Єщенко (6)	В. Яцурак, С. Драницький, В. Кохановський, В. Мозолюк (по 4)
1999/2000	Перша ліга	34	13	9	12	42−41	48	10 із 18	Олексій Єщенко	Сергій Барановський (9)
2000/2001	Перша ліга	34	13	5	16	41−38	44	9 із 18	Олексій Єщенко (17), Віталій Кварцяний (17)	Кахабер Дгебуадзе (7)
2001/2002	Перша ліга	34	25	3	6	56−24	78	1 із 18	Віталій Кварцяний	Василь Сачко (17)
2002/2003	Вища ліга	30	12	5	13	37−44	41	6 із 16	Віталій Кварцяний	Самір Алієв (9)
2003/2004	Вища ліга	30	7	8	15	25−44	29	13 із 16	Віталій Кварцяний	Василь Сачко (7)
2004/2005	Вища ліга	30	11	7	12	35−37	40	8 із 16	Віталій Кварцяний	Василь Сачко (12)
2005/2006	Вища ліга	30	9	6	15	31−45	33	15 із 16	Віталій Кварцяний	Василь Сачко (13)
2006/2007	Перша ліга	36	13	7	16	40−48	46	12 із 19	Віталій Кварцяний	Майкл Алозі (13)
2007/2008	Перша ліга	38	16	8	14	61−55	53^[1]	9 із 20	Віталій Кварцяний	Майкл Алозі (15)
2008/2009	Перша ліга	32	15	5	12	48−46	50	5 із 17	Віталій Кварцяний	Олександр Пищур (22)
2009/2010	Перша ліга	34	22	8	4	71−30	74	2 із 18	Віталій Кварцяний	Майкон (13)
2010/2011	Прем'єр-ліга	30	9	7	14	27−49	34	11 із 16	Віталій Кварцяний	Олександр Пищур (8)
2011/2012	Прем'єр-ліга	30	7	6	17	25−43	27	12 із 16	Віталій Кварцяний (20), Анатолій Дем'яненко (10)	Майкон (14)
2012/2013	Прем'єр-ліга	30	7	8	15	26−45	29	13 із 16	Анатолій Дем'яненко (25), Пісковець Анатолій (2) Віталій Кварцяний (3)	Ерік (5)
2013/2014	Прем'єр-ліга	28	7	6	15	24−51	27	13 із 16	Віталій Кварцяний	Ерік (4)
2014/2015	Прем'єр-ліга	26	9	7	10	38−44	25^[2]	9 із 14	Віталій Кварцяний	Ерік (17)
2015/2016	Прем'єр-ліга	26	10	8	8	36−36	20^[3]	12 із 14	Віталій Кварцяний	Анатолій Діденко і Матей Флорентін (6)
2016/2017	Прем'єр-ліга	32	4	4	24	17−51	7^[4]	12 із 12	Віталій Кварцяний	Сергій Петров (4)
2017/2018	Перша ліга	34	11	3	20	31−44	36	13 із 18		Владислав Шаповал (8)
2018/2019	Перша ліга	28	17	7	4	55−30	52^[5]	3 із 15	Андрій Тлумак	Денис Кожанов (16)
2019/2020	Перша ліга	30	17	6	7	57−36	57	5 із 16	Андрій Тлумак	Денис Кожанов (18)
2020/2021	Перша ліга	30	13	7	10	39−28	46	7 із 16	Андрій Тлумак
2021/2022	Перша ліга	19	6	7	6	17−20	25	10 із 16
Усього	30 сезонів	951	369	186	396	1145−1257	1260

Виступи в лігах (перед початком сезону 2020—2021):

Більше інформації Ліга, У ...

Ліга	У	І	В	Н	П	РМ	О
Прем'єр-ліга	16	473	140	102	231	468−709	522
Перша ліга	13	460	223	77	160	656−527	746
Усього	29	933	363	179	391	1124−1236	1268

Найбільша перемога: 9:1 («Металург», 29 листопада 2015 року, Луцьк).
Найбільша поразка: 1:8 («Арсенал» К, 17 липня 2002 року, Київ).

Кубки України

Більше інформації Рік, Етап ...

Виступи команди в Кубках України
Рік	Етап	І	В	Н	П	РМ	О	Найкращий бомбардир	Тренер
1992	1/32 фіналу	1	0	0	1	2−3	0	Володимир Дикий, Ігор Плотко (по 1)	Мирон Маркевич
1992/1993	1/4 фіналу	6	2	2	2	12−12	6	Володимир Дикий, Роман Зуб, Василь Пилипенко (по 2)	Роман Покора
1993/1994	1/4 фіналу	6	3	0	3	7−7	6	Бенько, Мозолюк, Богунов, Сарнавський, Дикий, Федюков, Нікітін (по 1)	Роман Покора
1994/1995	1/16 фіналу	2	1	0	1	2−3	2	Сергій Круковець, Володимир Дикий (по 1)	Віталій Кварцяний
1995/1996	1/8 фіналу	2	1	0	1	2−3	2	Вадим Солодкий, Володимир Мозолюк (по 1)	Віталій Кварцяний
1996/1997	1/8 фіналу	3	2	0	1	4−3	4	Петро Голубка (3)	Анатолій Раденко
1997/1998	1/16 фіналу	3	1^[6]	1	1	1−2	3	Сергій Драницький (1)	Олексій Єщенко
1998/1999	1/16 фіналу	6	2	2	2	10−9	6	Сергій Драницький (6)	Юрій Шулятицький
1999/2000	1/16 фіналу	1	0	0	1	1−3	0	Сергій Барановський (1)	Олексій Єщенко
2000/2001	1/16 фіналу	1	0	0	1	2−3	0	Петро Матвійчук, Василь Кохановський (по 1)	Олексій Єщенко
2001/2002	1/8 фіналу	6	3	2	1	6−6	8	Юрій Дудник (3)	Віталій Кварцяний
2002/2003	Півфінал	7	4	0	3	12−10	8	Сачко, Гребеножко, Алієв, Сіанкам (по 2)	Віталій Кварцяний
2003/2004	1/8 фіналу	3	2	0	1	8−2	4	Василь Сачко (3)	Віталій Кварцяний
2004/2005	Чвертьфінал	5	3	0	2	10−7	6	Бранислав Крунич (4)	Віталій Кварцяний
2005/2006	1/16 фіналу	2	1	0	1	5−4	2	Алозі, Сачко, Товкацький, Божич, Митич (по 1)	Віталій Кварцяний
2006/2007	1/16 фіналу	2	1	0	1	1−3	2	Андрій Степанов (1)	Віталій Кварцяний
2007/2008	Другий попередній	1	0	0	1	2−4	0	Жадер, Максим Лісовий (по 1)	Віталій Кварцяний
2008/2009	Другий попередній	1	0	0	1	2−4	0	Богдан Карковський, Олег Хромцов (по 1)	Віталій Кварцяний
2009/2010	Півфінал	5	4	0	1	12−7	8	Олександр Пищур (3)	Віталій Кварцяний
2010/2011	1/16 фіналу	2	1	0	1	5-5	2	Майкон (5)	Віталій Кварцяний
2011/2012	Півфінал	4	3	0	1	14-7	6	Майкон (3)	Віталій Кварцяний (2), Анатолій Дем'яненко (2)
2012/2013	1/4 фіналу	3	2	0	1	5-3	4	Овонікоко, Насонов, Павлов, Суботич, Стевич (по 1)	Анатолій Дем'яненко
2013/2014	1/16 фіналу	1	0	0	1	1-2	0	Шумахер (1)	Віталій Кварцяний
2014/2015	1/18 фіналу	3	2	0	1	2-4	6	Ерік Бікфалві (2)	Віталій Кварцяний
2015/2016	1/4 фіналу	5	3	1	1	10-6	10	Матей, Козьбан, Кобахідзе (2)	Віталій Кварцяний
2016/2017	1/8 фіналу	2	1	0	1	3-3	3	Деда, Логінов, Мемешев (1)	Віталій Кварцяний
2017/2018	Другий попередній	1	0	0	1	0-3	0
2018/2019	Третій попередній	2	1	0	1	4-4	3	Карпенко, Зінкевич, Климець, Курко (1)	Андрій Тлумак
2019/2020	Третій попередній	2	0	1	1	1-2	1	Пономар (1)	Андрій Тлумак
Всього	29 турнірів	88	43	9	36	146−134	138

Найбільша перемога: 7:1 ("Іллічівець ", 21 вересня 2011 року, Луцьк)

Найбільші поразки:

1:5 («Динамо» К, 24 березня 1993 року, Київ)
0:4 («Динамо» К, 5 березня 2003 року, Луцьк; «Динамо» К, 19 листопада 2004 року, Київ; «Дніпро», 27 жовтня 2014 року, Дніпропетровськ)

Чемпіонати України серед дублерів

Більше інформації Рік, І ...

Виступи команди в чемпіонатах України серед дублерів
Рік	І	В	Н	П	РМ	О	Місце	Найкращий бомбардир	Головний тренер
2004/2005	30	11	8	11	45−50	41	9 з 16	Майкл Алозі (6)	Віталій Кварцяний
2005/2006	30	9	3	18	48−79	30	13 з 16	Майкл Алозі (16)	Віталій Кварцяний
2010/2011	30	10	3	17	45−74	33	13 з 16	Євген Павлов (11)	Віталій Кварцяний
2011/2012	30	9	8	13	50−57	35	11 з 16	Олексій Бабир (11)	Віталій Кварцяний (20), Анатолій Дем'яненко (10)
2012/2013	30	10	7	13	45-44	37	11 з 16	Подригуля, Щедрий (по 6)	Анатолій Дем'яненко
2013/2014	26	5	6	15	30-63	21	14 з 16		Віталій Кварцяний
2014/2015	26	10	2	14	45-54	32	10 з 14	Козьбан, Никитюк (по 4)	Віталій Кварцяний
Усього	202	64	37	101	308−421	229

Найбільша перемога: 6:1 («Чорноморець-Д», 20 травня 2005 року, Овідіополь).
Найбільша поразка: 2:9 («Динамо-Д», 24 липня 2004 року, Київ; «Дніпро-Д», 21 квітня 2006 року, Новомосковськ).

Remove ads

Стадіон

Клуб проводить домашні ігри на стадіоні «Авангард», що розрахований на 12 080 глядачів. Усі місця обладнані індивідуальними пластиковими сидіннями. Стадіон належить місту, 2011 року його віддали в оренду ФК «Волинь» на 49 років^[7]. Клуб має стадіон «Підшипник» (на території Луцького підшипникового заводу), де грає молодіжний склад «Волині». Запланована реконструкція обидвох арен — на одній з них залишаться бігові доріжки для легкої атлетики, інша буде суто футбольною. Новий стадіон матиме 15 тисяч глядацьких місць і на вигляд буде подібний до стадіонів «Славутич-Арена» (Запоріжжя) або «Шериф» (Тирасполь)^[8]. Також «Волинь» планує будівництво кількох тренувальних полів, а в селі Дачному біля Луцька зведуть клубну базу та спортивний комплекс для тренувань з різних видів спорту^[9].

Уболівальники

Найактивніші вболівальники «Волині» збираються на стадіоні «Авангард» на 17-му секторі. Волиняни мають націоналістичні погляди, але не настільки радикальні як, наприклад, фанати «Карпат»^[10]. Серед угруповань (так званих «фірм»): Volyn Crusaders Firm^[11], Lutsk Supporters Division^[12]. Також команду підтримує угруповання «Ковалі» з Ковеля^[13].

Фанати «Волині» традиційно неприязно ставилися до регіональних суперників — фанатів «Вереса» (див. Волинське дербі), «Карпат» (див. Галицько-волинське дербі), а також київських «Оболоні» та «Динамо»^[14]. З лютого 2014 року діє всеукраїнське фанатське перемир'я^[15].

15 листопада 2020 року матч рівненського «Вересу» проти ФК «Волинь» у Млинові завершився сутичкою фанатів та поліції: правоохоронці побили кийками волинських фанів, які вибігли на футбольне поле^[16].

Відвідування

Відвідуваність домашніх матчів «Волині»^[17], середня кількість глядачів на грі чемпіонату країни впродовж сезону:

Червоний колір — вища ліга
Світло-рожевий — перша ліга (1997/98 — 2001/02, 2006/07 — 2009/10)

Remove ads

Досягнення

Фіналіст Кубка вищої ліги України 1992 року
Чемпіон України (друга ліга СРСР, зона УРСР) 1989 року.
Переможець чемпіонату України в першій лізі 2001—2002 років.
Срібний призер чемпіонату України в першій лізі 2009—2010 років.
Бронзовий призер чемпіонату України в першій лізі 2018—2019 років.
Бронзовий призер чемпіонату України (друга ліга СРСР, зона УРСР) 1975 року.
Найвище досягнення в чемпіонаті України — 6-те місце у вищій лізі 2002—2003 років.
Найвище досягнення в Кубку України — 1/2 фіналу у розіграші Кубка України 2002/2003 років, Кубка України 2009/2010 років та Кубка України 2011/2012 років.
Найбільше матчів за «Волинь» провів Олег Федюков — 563.
Найкращі бомбардири команди: Андрій Федецький, Володимир Дикий — по 91 м'ячу.
Рекордсмени команди за сезон: Володимир Дикий — 22 голи у сезоні 1989 року, Олександр Пищур — 22 голи у сезоні 2008—2009 року.

Remove ads

Статистика

Узагальнити

Перспектива

Більше інформації Гравець, Усього м'ячів ...

Найкращі бомбардири команди за історію (станом на грудень 2020)^[18]^[19]
	Гравець	Усього м'ячів	Чемпіонат СРСР	Кубок СРСР	Чемпіонат України	Кубок України
Клас Б	Друга ліга	Вища ліга	Перша ліга
1	Дикий Володимир	93		64	1	23		5
2	Мозолюк Володимир	92		48		25	16	3
3	Федецький Андрій	90		78	1	11
4	Сачко Василь	63				40	17	6
5	Павло Філонюк	60		59		1
6	Володимир Бердовський	54		54
7	Пищур Олександр	52				9	40	3
8	Гащин Володимир	41		3		16	19	6
9	Майкон Перейра ді Олівейра	39				16	13	10
9	Сергій Драницький	39				1	32	6
11	Микола Кльоц	37		37
12	Алозі Майкл Чіді	31				2	28	1
12	Юрій Самошкін	31		31
14	Ерік Бікфалві	28				26		2
15	Павлов Євген	21				4	16	1
16	Іващенко Едуард	20	19	1
16	Слука Микола	20		20
16	Сопронюк Василь	20	20
16	Федюков Олег	20		7		4	8	1
16	Якубович Роман	20	19	1
21	Михайло Бурч	18		12		5	1
21	Кінаш Ярослав	18				1	16	1
23	Олег Панченко	17					17
23	Юрій Петров	16	16
25	Леськів Василь	16		15	1
25	Попов Анатолій	16	16
27	Алієв Самір	15				11		4
27	Круковець Сергій	15				13		2
27	Кулішевич Олександр	15		15

* Гравець досі виступає за клуб.

Більше інформації Гравець, Усього ігор ...

Гвардійці команди (1960—2006)^[18]^[20]
	Гравець	Усього ігор	Чемпіонат СРСР	Кубок СРСР	Чемпіонат України	Кубок України
Клас Б	Друга ліга	Вища ліга	Перша ліга
1	Федюков Олег	563		165	1	152	210	35
2	Федецький Андрій	539		421	5	101		12
3	Мозолюк Володимир	502		270		102	111	19
4	Михайло Бурч	456		399	4	28	22	3
5	Іван Польний	341		286	5	43		7
6	Володимир Бердовський	324		322	2
7	Павло Філонюк	323		309	4	9		1
8	Антонюк Володимир	321		252	5	48		7
9	Дикий Володимир	300		165	1	119		15
10	Ігор Польний	284		284
11	Микола Кльоц	279		279
12	Юрій Кондрашин	258		258
13	Юрій Самошкін	257		257
14	Дорошенко Юрій	252	240	10	2
14	Фролов Олександр	252		252
16	Гащин Володимир	248		32		123	67	26
17	Сергій Богунов	242		41		114	68	19
18	Альберт Мікоян	229	189	40
19	Слука Микола	226		207	4	14		1
20	Олександр Долиняк	217		217
21	Поліщук Анатолій	204		156	3	40		5
22	Дмитерко Борис	188	183		5
23	Іващенко Едуард	186	140	45	1
24	Комзюк Ярослав	175				30	127	18
25	Коротаєв Андрій	174		165	1	6		2
26	Сачко Василь	171				114	34	23
27	Шухман Геннадій	157		152		4		1
28	Любомир Вовчук	154		37		103		14
28	Драницький Сергій	154				10	132	12