Шашков Серафим Серафимович

Шашков Серафим Серафимович (1841—1882) — російський публіцист і етнограф.

Шашков Серафим Серафимович
Народився	5 листопада 1841(1841-11-05)[1][2] або 17 листопада 1841(1841-11-17)[3]  Іркутськ, Російська імперія[2]
Помер	28 серпня 1882(1882-08-28)[1] (40 років) або 9 вересня 1882(1882-09-09)[3] (40 років)  Новогород, Російська імперія[4]
Країна	Російська імперія
Діяльність	історик, етнолог, публіцист, письменник, етнограф
Галузь	історія[5], етнографія[5] і публіцистика[5]
Alma mater	Іркутська духовна семінарія
Знання мов	російська[5]
Роботи у Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шашков.

Життєпис

Народився в Іркутську 5 (17) листопада в родині Кяхтинського священика, людини досить освіченої, але схильної до алкоголізму. Навчався спочатку в повітовому духовному училищі, а потім, з 1854 по 1860 рік у Іркутській духовній семінарії. Після закінчення семінарського курсу Шашков був посланий до Казанської духовної академії, де його наставниками були Г. З. Єлисєєв і О. П. Щапов, але в наступному році був відрахований з неї (за участь в панахиді по жертвам Бездненського повстання в 1861 році) і відправився в столицю, щоб слухати лекції в університеті Петербурга.

У 1863 році Шашков повернувся в Сибір.
Був членом «сибірського гуртка» Г. М. Потаніна і М. М. Ядрінцева; відома справу про «сибірський сепаратизм» спричинило для Шашкова заслання. З 1868 по 1873 рік він повинен був проживати в місті Шенкурську, Архангельської губернії, потім у Боброві, Воронежі і, нарешті, в Новгороді, де і залишався до самої смерті.

Джерела

• Г.Улюра. Шашков Серафим Серафимович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 834.