Швартов

Шварто́в (від нід. zwaartouw, букв. — «важкий трос»)^[1], шварто́вний трос, шварто́ви́й трос, шварто́ви́й^[2] — сталевий, синтетичний або рослинний трос (або ланцюг), призначений для швартування, тобто кріплення корабля (судна) до причалу або іншого плавзасобу. Є складовою швартовного пристрою. Число швартовів, їх товщина і матеріал залежать від розмірів плавзасобу. У неофіційному мовленні трос чи ланцюг для причалювання судна можуть називати просто «причалом»^[3].

На шлюпках замість швартова використовується фа́лінь, що прив'язується до їх носового або кормового рима.

Одним кінцем (зазвичай спорядженим огоном) швартов кріпиться за пал (на березі), рим (на березі, швартовій бочці) або кнехт (на палубі іншого корабля), другим — до кнехта. На малих суднах замість кнехтів для кріплення швартовів застосовуються бітенги або качки. При кріпленні швартова дуплінем (сергою) трос заводиться в рим (або під інші швартови на палі), огинає його і йде назад на кнехт корабля.

Подача швартовів на причал (сусідній корабель) на відстані до 15-25 м здіснюється вручну за допомогою кидальних кінців. Поданий кидальний кінець ув'язується в основу огона швартова, попередньо виведеного в клюз (кіпову планку). При подачі важких швартовів спочатку за допомогою кидального кінця подають провідник — міцний рослинний трос окружністю 60-100 мм, на якому потім вибирають швартов. Для подачі швартовів на великі відстані застосовується лінемет.

Вибирання і травлення швартовів здійснюють швартовними механізмами (шпилями, брашпилями або швартовними лебідками). Для тимчасового закріплення вибраного швартова при його переносі зі швартовного механізму на кнехт використовують стопор, встановлений між клюзом і механізмом (на малих суднах швартов вибирають через кнехт уручну).

Під час стоянки на швартови можуть надівати швартовні щитки, що запобігають проникненню пацюків на судно.

Застосування

Див. також

Примітки

Джерела

Wikiwand - on