Шевченко Михайло Васильович

Шевченко Михайло Васильович
Народився	19 серпня 1947(1947-08-19) (78 років) Обтове, Кролевецький район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	українець
Діяльність	поет
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Жанр	вірші
Партія	СПУ
Нагороди	Премія імені Петра Артеменка Золоті письменники України


Висловлювання у Вікіцитатах

Народився 19 серпня 1947 року в селі Обтове Кролевецького району (нині Конотопського району) Сумської області.

Батьки — Марія Прокопівна та Василь Іванович, брат Василь, сестри Ніна та Валентина. Одружений. Дружина Світлана Григорівна — заслужений учитель України (філолог, викладач української мови та літератури). Сини: Олег — журналіст, Григорій — юрист.

У 1965 році закінчив Обтівську середню школу, вступив до Полтавського сільськогосподарського інституту (зоофокультет). Під тиском органів держбезпеки (категорично відмовився співпрацювати) був вимушений перевестися на заочне відділенні. Пішов на свій хліб.

Працював у Новосанжарській районній газеті «Червоний прапор», а потім — у газеті «Комсомолець Полтавщини». Був єдиним в Україні безпартійним завідувачем відділу пропаганди обласної газети, згодом завідував відділом літератури і мистецтва «Комсомольця Полтавщини», а з 1982 р. — «Молоді України» (м. Київ).

З 1986 році — секретар Київської організації Спілки письменників України (член СПУ з 1977 року), з 1988 року — директор Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, з 1993 року — директор Літфонду СПУ і Секретар Спілки письменників України до 2002 р. З 1993 по 1996 року редагував журнал «Криниця» (Полтава)^[1].

З 2002 року працює в апараті Верховної Ради України (секретаріат фракції СПУ).

Михайло Шевченко — автор книжок;

«Травневе поле»,
«Близень-світ»,
«Балади про любов»,
«В отчому краї»,
«Глибокий шлях»,
«Один, прощальний поклик журавля»,
«Єдина Книга»,
«…Я ще живу»,
«Мені на цьому світі не нажитись»,
«Молитва для двох»,
«Останній теплохід мого тисячоліття»,
«Перед горою Чернечою»,
«Юне дівча обриває ромашку»,
«Все відходить назавжди»,
«Вісь».

Він упорядкував книжку «Найкращі пісні України»

Найкращі пісні України / упоряд. М. Шевченко. - 2.вид., доп. - К. : Демократична Україна, 1995. - 270 с. - (Народна бібліотека "Демократичної України"). - ISBN 5-7707-5755-8

У перекладі російською вийшли збірки:

«Судьба»,
«Ранние птицы»,
«Полынь вечерняя».

Його поезії перекладені німецькою, польською, угорською, болгарською, словацькою, білоруською, монгольською та іншими мовами.

Засновник (разом з Тарасом Нікітіним) і голова журі Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди.

У 1987—2002 роках М. В. Шевченко був незмінним головою оргкомітету Міжнародного Шевченківського свята «В сім'ї вольній, новій».

У 1994 році — голова оргкомітету Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники», заснованого разом із земляками А. М. Петрусенком та В. Б. Зенченко.

Саме М. В. Шевченко разом із сум'янкою К. Ю. Сенько виступили ініціаторами створення обласних земляцтв у Києві. Перші організаційні засідання були проведені у 1995 р.

17 березня 1995 року в Будинку літераторів України вперше відбулися установчі збори Сумського земляцтва в місті Києві.

Заслужений діяч мистецтв України
Орден «За заслуги» (Україна) III ступеня (11 квітня 2007) — за багаторічну плідну діяльність на ниві розвитку і збереження культурно-мистецьких надбань українського народу, високий професіоналізм.^[2]
Орден «За заслуги» (Україна) ІІ ступеня (8 листопада 2017) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність.^[3]

Лауреат премій:

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шевченко Михайло Васильович

Шевченко Михайло Васильович

Життєпис

Нагороди і відзнаки

Примітки

Джерела

Wikiwand - on