Шевчук Ігор Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шевчук.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шевчук Ігор.

Шевчук Ігор Олександрович (29 квітня 1947, Київ) — математик, доктор фізико-математичних наук (1985), професор (1996), академік НАН України (2025)^[3][4].

Шевчук Ігор Олександрович
Народився	29 квітня 1947(1947-04-29) (78 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	КДУ імені Тараса Шевченка (1969)
Заклад	Інститут математики НАНУ КНУ імені Тараса Шевченка Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Вчене звання	професор[d] і академік НАН України[1]
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (1985)
Науковий керівник	Дзядик Владислав Кирилович[2]
Відомі учні	Вязовська Марина Сергіївна
Членство	НАНУ
Нагороди	Премія НАН України імені М. В. Остроградського Премія НАН України імені М. М. Крилова

І. О. Шевчук народився у Києві в родині педагогів. Під час війни його батько пройшов з боями від Сталінграда до Берліна. Останні роки життя був директором школи № 32 у Києві. Мати в останні роки життя працювала начальником управління кінофікації м. Києва. Перші 7 років життя маленький Ігор жив із батьками та сестрою у класній кімнаті школи № 136, в якій його батько був директором^[5].

У 1963 р. Ігор вступив до 10 класу щойно відкритої Республіканської спеціалізованої школи-інтернату фізико-математичного профілю при Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. У 1964 р. став переможцем XIX Київської міської олімпіади з математики, закінчив 11-й клас школи №92 і вступив на механіко-математичний факультет тоді КДУ імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1969 р. ^[5]

Під час навчання в університеті визначальний вплив на нього справили лекції та практичні заняття з математичного аналізу, які вів доцент Панасович Володимир Олексійович Він, зокрема, і познайомив студента Ігоря Шевчука з тодішнім завідувачем кафедри математичного аналізу, членом-кореспондентом НАН України Дзядиком Владиславом Кириловичем, під керівництвом якого Ігор Олександрович пізніше навчався в аспірантурі й згодом працював в очолюваному ним відділі теорії функцій Інституту математики НАН України. Саме під впливом В. К. Дзядика і сформувалися наукові інтереси І. О. Шевчука як майбутнього вченого^[5].

Наукова діяльність

Наукові дослідження присвячені питанням теорії функцій, переважно теорії наближень. Зробив значний внесок у розвиток таких наукових напрямів: наближення функцій комплексної змінної; продовження функцій з довільної підмножини дійсної прямої; формозберігаюче наближення. Для функцій високої гладкості побудував теорію наближення алгебраїчними поліномами на множинах комплексної площини, що мають кусково-гладку межу; знайшов умову на значення функції, визначеної на довільній фіксованій підмножині числової прямої, що є необхідною і достатньою для того, щоб дана функція допускала продовження на всю числову вісь, яке належить класу Соболєва, Гельдера чи узагальненому класу Гельдера; з'ясував, в яких випадках для монотонного, опуклого, комонотонного, коопуклого наближення функцій справедливі аналоги класичних оцінок похибки наближення (рівномірних, поточкових, Діціана-Тотіка, інтерполяційних), а в яких ні, і у випадках, коли відповідні аналоги класичних оцінок хибні, побудував контрприклади. Довів гіпотези Сьюелла (про контурно-тілесні властивості аналітичних функцій), Хассона (про апроксимаційний критерій гладкості), ДеВора і Ю (про поточкову оцінку монотонного наближення функцій класів Соболєва з r>2), знаходження точного значення сталої Лебега ядра Рогозинського, істотне покращення оцінки інтерполяційної сталої Вітні.^[6][7]

Нагороди

• Республіканська премія ЛКСМУ імені Миколи Островського
• Премія АНУ імені М. Крилова (1991)
• Премія НАН України імені М. Остроградського (2014)
• Відзнака НАН України «За підготовку наукової зміни» (2022)^[6]
• Почесна Грамота Кабінету Міністрів України
• Почесна Грамота Верховної Ради України
• Нагрудний знак Міністерства освіти і науки України "Відмінник освіти України"
• Грамота Київського національного університету імені Тараса Шевченка
• Почесна Грамота Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Публікації

Опублікував понад 100 праць, з них 2 монографії.

Основні праці^[7]:

• Приближение многочленами и следы непрерывных на отрезке функций. К., 1992;
• One Example in Monotone Approximation // J. of Approximation Theory. 1996. Vol. 86, № 3;
• Theory of Uniform Approximation of Functions by Polynomials. Berlin; New York, 2008 (співавт.);
• Interpolatory estimates for convex piecewise polynomial approximation // J. of Mathematical Analysis and Applications. 2019. Vol. 474, Issue 1 (співавт.);
• Exact order of pointwise estimates for polynomial approximation with Hermite interpolation // J. of Approximation Theory. 2021. Vol. 264 (співавт.);
• Coconvex Approximation by Hybrid Polynomials // Mediterranean J. of Mathematics. 2022. Vol. 19, № 245 (співавт.);
• Coconvex Approximation of Periodic Functions // Constructive Approximation. 2023. Vol. 57 (співавт.);
• Fast Decreasing Trigonometric Polynomials and Applications // J. of Fourier Analysis and Applications. 2024. Vol. 30, № 28 (співавт.);
• Comonotone approximation of periodic functions // J. of Approximation Theory. 2024. Vol. 299 (співавт.);
• Comonotone approximation by hybrid polynomials // J. of Mathematical Analysis and Applications. 2024. Vol. 529, Issue 2 (співавт.).

Підготовка кадрів

Підготував 20 кандидатів та 1 доктора наук.

Серед всесвітньо відомих учнів Вязовська Марина Сергіївна^[4] та Радченко Данило.