Шерстюк Тетяна Григорівна

Тетяна Григорівна Шерстюк (нар. 18 грудня 1921, Київ — пом. 18 жовтня 2003, Харків) — українська бібліографка, укладачка бібліографічних покажчиків, краєзнавиця та поетеса. Завідувачка бібліографічного (1969—1971) та науково-бібліографічного (1971—1978) відділів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка. Співзасновниця харківського клубу «Краєзнавець». Почесна членкиня Всеукраїнської спілки краєзнавців (з 1995).

Тетяна Григорівна Шерстюк
Тетяна Шерстюк у 1950-ті роки Тетяна Шерстюк у 1950-ті роки
Народилася	18 грудня 1921(1921-12-18)  Київ, Українська СРР
Померла	18 жовтня 2003(2003-10-18) (81 рік)  Харків, Україна
Країна	УРСР →  Україна
Діяльність	бібліографознавиця, краєзнавиця, бібліотекарка
Alma mater	ХІЕІ ХДУ імені О. М. Горького (1947)
Заклад	Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка ХБІ Книжкова палата України імені Івана Федорова
Членство	НСКУ
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шерстюк.

Біографія

Тетяна Шерстюк народилася 18 грудня 1921 року в Києві в родині агронома Григорія Шерстюка та його дружини Надії Олександрівни. Для матері це був третій шлюб: її перший чоловік був білогвардійцем і був убитий, а другий емігрував до Франції. За словами матері, її двоюрідна сестра була фрейліною при дворі імператора Миколи II^[1][2]. У 1925 році сім'я переїхала до Харкова, протягом 1927—1930 років мешкала в Глухові, у 1930 повернулася до Харкова.

Тетяна Шерстюк навчалася в середній школі № 132, яку закінчила у 1939 році. Здобувала вищу освіту на гірничому факультеті місцевого Інженерно-економічного інституту, однак у 1940 році перейшла до філологічного факультету Харківського державного університету імені О. М. Горького, склавши екстерном іспит за 1 курс. Під час Другої світової війни перебувала в евакуації в Ворошиловграді, Сталінграді та Астрахані, працювала у військторзі та у військовому госпіталі № 402 у місті Чирчик Ташкентської області Узбецької РСР^[3][4].

У червні 1944 року Тетяна Шерстюк повернулася до Харкова, а вже в липні почала працювати у Харківській державній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка. Спочатку працювала на посаді завідувачки канцелярії, але за кілька місяців вирішила стати бібліотекаркою. За рік стала старшою бібліотекаркою, а ще через рік — старшою бібліографкою. Паралельно продовжувала навчання в Харківському державному університеті, вечірнє відділення якого закінчила 1947 року. Через два роки призначена на посаду завідувачки великої читальної зали бібліотеки, наступного року стала редакторкою-спеціалісткою бібліографічного відділу. Одночасно у 1951—1952 роках викладала в Харківському бібліотечному інституті. З 1953 року працювала головною бібліотекаркою, а у 1969 році стала завідувачкою бібліографічного відділу. З 1971 року очолювала науково-бібліографічний відділ^[1][2][5]. Також кілька років вона керувала Центральним довідковим апаратом бібліотеки. За час її керівництва відділ надав тисячі біобібліографічних і фактографічних довідок для читачів та установ як із Харкова, так і з інших регіонів СРСР та закордонних країн^[6]. У 1978 році була звільнена з посади завідувачки відділу у зв'язку з досягненням пенсійного віку^[7].

У 1978—1983 роках повернулася до викладання в бібліотечному інституті й за сумісництвом працювала в Книжковій палаті України^[3][2]. У 1984 році повернулася працювати в бібліотеці у відділі краєзнавчої роботи (з 1993 року відділ «Україніка»), де працювала до 2001 року^[7].

У Харкові проживала в комунальній квартирі за адресою вулиця Сумська, буд. 17, у колишньому прибутковому будинку страхового товариства «Саламандра». Жила з матір'ю, яка ніколи не працювала, її батько-фронтовик помер від гангрени у вже звільненому Харкові. За спогадами колеги Галини Каширіної, Тетяна Шерстюк була однією з «дівчат війни», її наречений — студент-фізик загинув на фронті, і станом на 1959 рік Шерстюк залишалася неодруженою^[8]. Пізніше Шерстюк одружилася, її чоловік помер 1991 року^[9].

Тетяна Шерстюк померла в жовтні 2003 року^[10][3].

Творчий доробок

Упродовж десяти років разом із бібліографами Олексієм Черкашиною та Наталією Колосовою працювала над бібліографією українських письменників радянської доби, яка була включена до четвертого і п'ятого томів біобібліографічного словника «Українські письменники». Дослідниці Тетяна Сосновська та Валентина Ярошик називали словник зразком класичної бібліографії та безцінним помічником для українських літературознавців. У словнику, вперше за багато років, було написано про письменників, репресованих радянською владою. Працюючи над цією темою далі, Тетяна Шерстюк планувала видати серію біобібліографічних посібників «Повернені імена». Це вдалося зробити лише у 1990-ті, були підготовлені окремі посібники про Миколу Куліша, Василя Чечвянського, Володимира Винниченка та Юрія Клена^[11]. Шерстюк не обмежувалася лише замовчуваними авторами, вона підготувала біобібліографічні посібники про Тараса Шевченка та Володимира Короленка, які були видані Книжковою палатою України^[12]. На початку 1990-х Шерстюк познайомилася з директором московського музею К. Г. Паустовського(інші мови), — Іллею Комаровим, це знайомство стало приводом для початку спільної роботи над біобібліографічним покажчиком про життя і творчість Костянтина Паустовського. Покажчик містив перелік документів про життя і творчість Паустовського українською, російською та іншими мовами, однак робота залишилася неопублікованою^[13].

Займалася теоретичними питаннями бібліографії, цікавилася структурою відбору документів і їх відображенням у біобібліографічних покажчиках. Публікувалася у наукових журналах, брала участь у конференціях і круглих столах, із 1970-х писала рецензії на бібліографічні видання. Проводила навчальні практичні заняття в Харківському бібліотечному інституті^[14].

Тетяна Шерстюк також займалася підготовкою рекомендаційних і науково-допоміжних бібліографічних покажчиків різної тематики, таких як: «Харківщина, Полтавщина, Сумщина (1917—1967)» (1968), «Бібліографічний покажчик з питань лекторської майстерності» (1970), «Планування промислового виробництва» (1973) та інші. Пізніше звернулася до краєзнавчої тематики й працювала над покажчиками змісту місцевих періодичних видань: журналів «Пламя», «Прапор», «Літературного журналу» та газети «Харьковские губернские ведомости». Склала іменний покажчик до історичної монографії Дмитра Багалія та Дмитра Міллера «Історія міста Харкова за 250 років його існування» (2002)^[15].

1978 року разом із групою однодумців заснувала харківський клуб «Краєзнавець». Готувала повідомлення для засідань, вела пошукову роботу, укладала видання клубу «100 краєзнавчих читань», опублікувала понад 50 краєзнавчих статей у місцевій пресі та брала участь у міжнародній краєзнавчій конференції «Слобожанські читання». Завдяки пошукам Тетяни Шерстюк було встановлено адресу, де саме зупинялася Леся Українка під час приїзду до Харкова. Також Шерстюк відшукала в харківській газеті «Наша неделя» від 26 листопада 1922 року невідомого доти опублікованого листа Михайла Булгакова^[16][5].

Багато спілкувалася з харківськими літераторами й літературознавцями, зокрема з Марією Пилинською, Андрієм Чернишовим, Іваном Вирганом та іншими, про багатьох із них Шерстюк залишила спогади^[14]. Вела листування з Євгеном Євтушенком та Юрієм Нікуліним^[17]. Тетяна Шерстюк також була поетесою, авторкою багатьох віршів. Деякі з них були присвячені Харкову та бібліотеці^[10].

До 80-річчя Тетяни Шерстюк фахівці Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка підготували біобібліографічний покажчик з серії «Краєзнавці Слобожанщини»^[18].

Основні праці

Бібліографічні покажчики та статті

Список основних бібліографічних праць Тетяни Шерстюк згідно з Бібліотечною енциклопедією Харківщини^[2]:

• Українські письменники: біобібліогр. словник. У 5 т. Т. 4. Радянська література. А–К. — Київ, 1965. — У співавт.
• Українські письменники: біобібліогр. словник. У 5 т. Т. 5. Радянська література. Л–Я. — Київ, 1965. — У співавт.
• Харківщина, Полтавщина, Сумщина (1917—1967): бібліогр. покажч. — Харків, 1968. — У співавт.
• Довідково-бібліографічний апарат наукової бібліотеки в системі інформаційно-бібліографічного обслуговування працівників науки і виробництва // Інформаційно-бібліографічне обслуговування трудящих — на рівень сучасних вимог: (матеріали респ. наук.-практ. конф. в м. Хмельницькому). — Київ, 1972. — С. 27–31.
• Об эффективности использования выполненных библиографических справок // Советская библиография — 1975. — № 2. — С. 24–29.
• «Прапор» (1956—1988): покажч. змісту журн. Ч. 1. Художні твори. — Харків, 1989. — У співавт.
• К вопросу о полной библиографии К. Г. Паустовского // К. Г. Паустовский: материалы и сообщения: сб. — Москва, 1996. — Вып. 1. — С. 80–88.
• Указатель содержания журнала «Пламя» (1924—1926). — Харків, 1992.
• «Літературний журнал» (1937—1941): покажч. змісту. — Харків, 1992.
• Український письменник М. Куліш (1892—1937): бібліогр. покажч. — Харків, 1993.
• Український письменник В. Чечвянський (1888—1937): бібліогр. покажч. — Харків, 1994.
• Харьков и губерния на страницах газеты «Харьковские губернские ведомости» (1838—1917). Харьков, 1993—1996.
  • Вып. 1. (1881—1891) / сост.: А. М. Ерофеева, Т. Г. Шерстюк, В. А. Ярошик. Харьков, 1993. 123 с.
  • Вып. 2. (1892—1896) / сост.: Т. Г. Шерстюк и др. Харьков, 1994. 146 с.
  • Вып. 3. (1897—1902) / сост.: Т. Г. Шерстюк и др. Харьков, 1994. 203 с.
• Володимир Кирилович Винниченко (1880—1951): бібліогр. покажч. — Харків, 1995. — У співавт.
• Юрій Клен — поет, перекладач, літературознавець (1891—1947): бібліогр. покажч. — Харків, 1997. — У співавт.
• Указатель имен, упоминающихся в книге Д. И. Багалея и Д. П. Миллера «История города Харькова за 250 лет его существования». В 2-х т. — Харьков, 2002. — 2 т.

Краєзнавчі праці

Список краєзнавчих праць Тетяни Шерстюк згідно її персональної сторінки на вебресурсі «Краєзнавство»^[5]:

• В библиотеку, к Ярошик / Татьяна Шерстюк // Слобода. — 2002. — 9 янв.
• Присвячено рідному краю / Т. Шерстюк // Вечір. Харків. — 1978. — 28 лип.
• Пам'яті вченого [М. І. Дмитрієва] / Т. Шерстюк // Ленін. зміна. — 1986. — 19 квіт.
• Харьковские театры помнят голос Сальвини / Т. Шерстюк // Экран. — 1995. — 17 февр.
• Патриарх слобожанского краеведения [А. Ю. Лейбфрейд] / Т. Шерстюк, Н. Васильева // Слобода. — 1999. — 26 нояб.
• Такий різний соловейко української літератури: до 100-річчя з дня народж. В. М. Сосюри — Харків: ХДНБ, 2014.
• Незабутній: (спогади про літературознавця А. Ф. Чернишова) — Харків: ХДНБ, 2014.
• Александра Александровна Яблочкина (1866—1964) Харьков: ХГНБ, 2014.
• Чарівна жіночність, світлий розум: [спогади про Марію Пилинську] // Березіль. — 1994. — № 7. — С. 157—159.
• Выставка… ушедших зданий: [о макетах памятников архитектуры Харькова, изготовленных В. В. Смоленским]// Крас. знамя. — 1986. — 28 окт.

Нагороди та звання

• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»^[10]
• Почесна грамота Міністерства культури СРСР (1976)^[10]
• Грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1986)^[10]
• Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1995)^[19]