Шишов Віталій Євгенович

Не слід плутати з Шишов Віталій Васильович, білоруський активіст.

Віталій Євгенович Шишов (7 січня 1951, Пирятин — 1996, Франція) — український скульптор.

Шишов Віталій Євгенович
Народився	7 січня 1951(1951-01-07)  Пирятин, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Помер	1996
Діяльність	скульптор

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шишов.

В мистецтві стародавніх греків є шлях пізнання фетишу, пізнання каменя. Я вважаю, що без каменю немає скульптури.^[1]
Віталій Шишов

Біографія

Народився 7 січня 1951 року в місті Пирятині Полтавської області. У віці тринадцяти років вирубав свою першу скульптуру з каррарського мармуру.^[2] Навчався в Київському державному художньому інституті, який закінчив у 1978 році. З 1982 року — член Спілки художників України. Брав участь в міжнародних виставках в Канаді, Бельгії, Німеччині, Фінляндії, Японії, Швеції, США^{[джерело?]}.

У 1996 році запрошений до участі в роботі над реконструкцією пам'ятника княгині Ользі (Київ, Михайлівська площа), для якого за короткий час створив скульптуру Андрія Первозваного. Після монтажу пам'ятнику поїхав до Франції для участі у виставці українського мистецтва, де несподівано помер.^[3]

Творчість

З іменем Віталія Шилова пов'язують формування нової поетики української скульптури та повернення до традицій античної пластики. В анотації виставки робіт Віталія Шишова в київській галереї Триптих (03-16 січня 2005) дається наступна характеристика творчості митця:^[4]

Як пристрасний прихильник стародавніх греків, ще в молоді роки скульптор мріяв про відродження найдавніших пластичних традицій і поступово йшов до здійснення своєї мрії — від анатомічної пластики в юності — до натхненої матерії в зрілі роки. У поводженні з матеріалом Шишов винятковий. Йому підвладні найтонші нюанси текстурного та фактурного вираження. Його каміння ладне бути легким і важким, щільним і прозорим, непорушним і динамічним. В скульптурах, здається, показаний багатовіковий досвіт створення скульптури, і в той самий час вони живуть відблиском пластичних ідей, народжених буремним і трагічним двадцятим сторіччям.

У своїх творах з каменю художник звертається до образів сивої давнини;^[5] в них відчувається покликання відновити загублений зв'язок часів.^[6]

Серед скульптур, створених Шишовим:^[6]

• «Театр» (1978, дипломний проект)
• «Минуле і сучасне» (1986)
• «Чекання» (1989)
• «Тіні предків» (1987—1990)
• «Пирятинська мадонна» (1989—1991)
• «Знамення 24x»^[7] (1989)
• «Венера Скіфська» (1990)
• «Торс у п'яти вимірах» (1994)^[1]
• «Світло»^[5]
• «Фетиш»^[5]

В композиціях «Минуле і сучасне», «Чекання», «Пирятинська мадонна» буквально процитовані образи скіфських кам'яних баб.^[6]

Віталій Шишов є автором і співавтором монументів:

• Пам'ятний знак першій школі на Русі (1988, Київ)
• Пам'ятний знак на честь «Заповіту» Тараса Шевченка (1989, Переяслав)
• Пам'ятник Маркіяну Шашкевичу (1993, Нестаничі; у співавторстві — скульптор Я. Мотика, архітектор О. Матвіїв)^[8][9]
• Постать Андрія Первозваного в композиції пам'ятника княгині Ользі (1996, Київ)

Зображення

• 
  Пам'ятний знак на честь твору Тараса Шевченка «Заповіт» в Переяславі

Бібліографія

• Альошкіна Д. Людина-легенда, «мистець-симпозіум», або геній з Пирятина [Текст]: [Про Віталія Шишова] // Образотворче мистецтво. — 2007. — № 3. — С. 80-82. — ISSN 0130-1799
• Велігоцька Н. «Водолій», котрий не дожив до доби Водолія… [Текст]: (Віталій Шишов) // Сучасність. — 1998. — № 6. — С. 126—130.