Матвіїв Олександр Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матвіїв.

Олександр Васильович Матвіїв (17 березня 1938, с. Ляшки Королівські, Перемишлянський повіт Тернопільське воєводство, Польща, нині с. Заставне Львівського району Львівської області — 26 липня 2006, м. Львів) — український архітектор. Член-кореспондент Української академії архітектури, член НСАУ (1971)^[1].

Олександр Васильович Матвіїв
Народження	17 березня 1938(1938-03-17) Ляшки Королівські, Перемишлянський повіт Тернопільське воєводство, Польща
Смерть	26 липня 2006(2006-07-26) (68 років) Львів
Країна	СРСР→ Україна
Навчання	Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів

Біографія

Народився 17 березня 1938 року в селі Ляшки Королівські, Перемишлянського повіту Тернопільського воєводства (нині — село Заставне Львівського району Львівської області). 1961 року закінчив Львівський політехнічний інститут. Понад двадцять років працював заступником начальника управління містобудування та архітектури Львівського облвиконкому. Двічі лауреат Державної премії України у галузі архітектури у 1989 і 1994 роках (друга — за архітектуру індивідуальних і дачних житлових будинків^[2]). 1984 року відзначений званням заслуженого архітектора УРСР. Член-кореспондент Української академії архітектури. В роки незалежності відкрив власне архітектурне бюро «Майстерня архітектора О. Матвіїва». Спроєктував ряд новаторських за архітектурою українських храмів. Входив до складу журі конкурсів проєктів пам'ятників Володимирові Кубійовичу у Львові (2001)^[3] і Степанові Бандері у Львові (2001).^[4]

Вілла на вулиці Таджицькій, 1а у Львові

Будівлі

• Готель «Курортний» у Трускавці (1984).
• Костел Матері Божої Неустанної помочі у Львові на вулиці Гетьмана Мазепи, 46 (проєкт 1997 року).^[5][1]
• Проєкт реконструкції торговельного центру АТ «Перун» на вулиці Шпитальній, 11 у Львові (не пізніше 1997 року).^[6][1]
• Греко-католицька церква у Ходорові (проєкт 1999 року).^[5]
• Реконструкція сіл Борщовичів (1984), Лісовичів (1985), П'ятничан (1985). Зокрема торгівельно-громадський комплекс у П'ятничанах (1986, співавтори І. Зелений, І. Оксентюк).^[7]
• Приватні будинки в селах Липники (1992), Бірки (1993), Рокитне (1996)^[8] Чишки (не пізніше 1997)^[2], містечках Брюховичі (1991), Винники (1992). Дім на вулиці Втіха у Львові (кінець 1990-х).^[9]
• Проєкт готелю на проспекті Свободи, 45 у Львові (2000). Не був реалізований.^[10]
• Приміщення трикотажної фабрики «Теркурій-2» у Тернополі.
• Торгово-розважальний центр у Тернополі.
• Церкви Різдва Івана Хрестителя УАПЦ на вулиці Пасічній, 91 у Львові.^[1]
• Готель у місті Турка Львівської області.
• Житловий дев'ятиповерховий будинок на вул. Манастирського, 2 у Львові (2005).^[1]
• Вілла на вул. Таджицькій, 1а у Львові.

Пам'ятники

• Пам'ятник у місті Соснівка на братській могилі жертв нацизму і партизанів з'єднання М. І. Наумова (1974, скульптор Іван Самотос).^[11]
• Пам'ятник Володимиру Леніну в Червонограді (1977, скульптори В. Усов, і П. Чепель).^[12]
• Пам'ятник Є. Мотовило в селі Миколаїв Радехівського району (1982, скульптор Євген Дзиндра).^[13]
• Пам'ятник полеглим у селах Волоща (1967^[14], скульптори Еммануїл Мисько, Ярослав Мотика^[15]), Ясениця-Сільна (1974, скульптори Еммануїл Мисько і Ярослав Мотика)^[14], П'яновичі (1977, скульптор Євген Дзиндра).^[16]
• Пам'ятник Маркіянові Шашкевичу (с. Нестаничі, 1993, пісковик^[17]; у співавторстві — скульптори Я. Мотика, В. Шишов).^[18]
• Член журі конкурсів проєктів пам'ятників В. Кубійовичу та С. Бандері у Львові (обидва — 2001).^[1]