Шляхтова

Шляхтова (пол. Szlachtowa) — село в Польщі, у гміні Щавниця Новоторзького повіту Малопольського воєводства, західна Лемківщина. Населення — 880 осіб (2011^[1]).

Село Шляхтова пол. Szlachtowa Координати 49°24′51″ пн. ш. 20°31′36″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Малопольське воєводство Повіт Новотарзький повіт Гміна Щавниця Населення 880 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 18 Поштовий індекс 34-460 Автомобільний код KNT SIMC 0963715 GeoNames 757286 OSM ↑2834805 ·R (Ґміна Щавниця) Офіційний сайт szlachtowa.pl Шляхтова Шляхтова (Польща) Шляхтова Шляхтова (Малопольське воєводство)  Шляхтова у Вікісховищі

Географія

У селі річки Сельський Потік та Шляхтовський Потік впадають у Грайцарик.

Розташування

Шляхтова станом на середину 1940-х років була найзахіднішою точкою суцільної української етнічної території і мала назву Русі Шляхтовської^[2], хоча ще у XVIII ст. лемківське населення розташованих західніше Щавниці, Коростенка і Ґривальда трималося греко-католицької церкви^[3].

Історія

Король Ягайло з королевою Ядвігою в 1391 р. грамотою надав краківському єпископу Йоанові маєтність, включно з селом «Шляхтова воля». На думку о. Юліяна Никоровича ці села т. зв. «мушинського ключа» існували з часів Галицько-Волинського князівства—Королівства Русі і підпали бл. 1349 р. під панування короля Казимира ІІІ. На користь даного твердження каже також назва тутешнього потоку «Руський Потік» і назва дороги через Шляхтову — «Руська Путь».

Рік заснування місцевої парохії невідомі — можливі й часи Кирила і Мефодія. Найстарша наявна згадка походить з 1542 р. Крім сусідніх сіл Явірки, Біла Вода і Чорна Вода, до місцевої парохії належали також пізніше златинізовані Щавниця, Коростенка і Новий Торг.

1600 року Шляхтова відповідно до угоди в переліку 25 гірських сіл перейшла від князів Острозьких до князів Любомирських. 1741 р. власником села став князь Павло Сангушко, а в 1828—1945 рр. належала родині графів Стадницьких.

Парохами велися метричні книги: народження — з 1768 року, вінчання і поховання — з 1785.

1884 р. село відвідав Іван Нечуй-Левицький і залишив цікавий опис.^[4]

1939 року в селі проживало 690 мешканців, з них 640 українців, 35 поляків, 15 євреїв)^[5].

Церква у Шляхтові

До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Мушинського деканату^[6]. Більшість українського населення виселено в 1945 році в СРСР у село Хоростків Тернопільської області, 12 липня 1947 р. було депортовано на понімецькі землі Польщі 96 лемків, у жовтні того ж року в селі було заарештовано й кинуто в концтабір «Явожно» 9 лемків, які уникли депортації чи повернулися з місць заслання, а через три роки 14-22.04.1950 було депортовано 34 родини (103 особи) до Щецінського воєводства^[7]

На прикладі діалекту уродженців села у 2009 році студенти Мар'ян Сваб і Анна Хуснутдінова написали магістерську роботу «Зміни у вокалічній системі говірки жителів Шляхтовської Русі, переселених на Тернопілля»^[8].

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][9]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	442	117	302	23
Жінки	438	115	261	62
Разом	880	232	563	85

Пам'ятки

Є збудована в 1909 р. греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка тепер перетворена на костел.