Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Шовковиця
рід рослин З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Шовковиця[1] (Morus) — рід рослин родини шовковицевих; дерева або кущі. Народні назви також тутове дерево, морва.
Remove ads
Будова
Узагальнити
Перспектива
Шовковиця — світлолюбна, досить морозостійка і посухостійка рослина, стійка до пилу і газів. Є плакучі, пірамідальні, кулясті та інші форми, які використовують в озелененні. Шовковицю розмножують насінням, живцями і щепленням. Плодові форми краще прищеплювати за кору навесні в період активного сокоруху або влітку окуліруванням. В насадженнях потрібно мати чоловічі й жіночі екземпляри або в крону прищеплювати живці іншої статі, тому що це дводомна, роздільно-статева, вітрозапилювальна рослина. У шовковиці є також дерева, у яких чоловічі та жіночі квітки знаходяться в одному суцвітті. Розрізнити чоловічі та жіночі екземпляри можна тільки з початком плодоношення[2].
Шовковиця біла (Morus alba) — дерева до 15—20 м заввишки з густою округлою кроною, однодомні, квітки роздільностатеві; посухостійкі, зимостійкіші, ніж шовковиця чорна — витримують морози до 30—35 °C. Плоди (супліддя) округлі або циліндричні завдовжки до 4 см, білі, жовті чи рожеві, соковиті, солодкі.
Дерева можуть бути однодомними або дводомними[3][4]. Будова плоду: до основи прикріплена група пучків з 4 соковитих «пелюсток», що закривають насіння. 2-4 см завдовжки, від червоного до темно-фіолетового або ж білого кольору, їстівні — у деяких видів солодкі.
Remove ads
Історія
Образ тутових дерев у китайській поезії з прадавніх часів, починаючи з пісні «В тутах» (кит. трад. 桑中) з давньокитайської «Книги пісень» (XI—VIII ст. до н. е.), містить натяк на любовне побачення[5].
Тутове дерево є культовою рослиною в азербайджанській і вірменській культурах. Особливе ставлення до нього у карабаських вірмен і азербайджанців. Вони здавна займалися садівництвом із розведенням тутових дерев. Тутове дерево використовувалося різноманітно і практично безвідходно. З його листя карабахці готували жовту фарбу, з кори — папір, лико, зі стовбура — бочки, теслярські інструменти, різні будматеріали, з тутових ягід - горілку, уварений сік дошаб, варення, компот, джем, оцет, чай. Про особливе ставлення карабахців до тутового дерева говорить прислів'я[6][7]:
![]() |
У карабахця двоє дітей: син — тутове дерево, дочка — виноградна лоза. | ![]() |
Remove ads
Види
- Morus australis
- Morus indica
- Morus macroura
- Morus mesozygia
- Morus microphylla
Поширення та середовище існування
Відомо понад 10 видів, поширених у помірній та субтропічній зонах, у дикому стані й в культурі. В Україні найбільше значення мають шовковиця чорна і шовковиця біла. Листям шовковиці вигодовують гусінь шовковичного шовкопряда.
Практичне використання
Узагальнити
Перспектива
В Україні здавна вирощували цю культуру на присадибних земельних ділянках[2]. У плодах шовковиці міститься до 20 % легкозасвоюваних цукрів, органічні кислоти, вітаміни, мінеральні солі. Крім вживання у свіжому вигляді, плоди використовують для приготування варення, компотів, соку, інших видів переробки[2].
Шовковицю білу розмножують щепленням, відсадками (культурні форми та сорти), насінням; вирощують у ряді європейських країн, Центральній Азії і Південному Кавказі, Японії і Китаї.
У Центральній Азії плоди сушать і мелять на борошно для млинців, толокна, печуть коржики, що смаком нагадують цукати. На Кавказі з соку плодів варять напій бекмез. З соку також готують оцет, вино, сироп, женуть горілку. На Кавказі з шовковиці роблять лаваш або додають її до аличевого лаваша[8].
З листя виготовляють та продають у промислових масштабах чай[9].
Шовківництво
.
Листя шовковиці, особливо шовковиці білої, має екологічне значення як єдине джерело їжі для шовкопряда (Bombyx mori, названий за родом шовковиці Morus), кокон якого використовується для виготовлення шовку[10][11]. Дикий шовкопряд також їсть шовковицю[12][13]. Інші лускокрилі личинки — до яких належать смарагд звичайний, бражник липовий, стрільниця кленова та америка́нський бі́лий мете́лик — також живляться рослиною[14].
Стародавні греки та римляни вирощували шовковицю заради шовкопрядів; принаймні, вже у 220 р. н. е. імператор Елагабал носив шовкову мантію[15]. Англійське духовенство носило шовкові шати приблизно з 1500 р.[15]. Шовковиця та шовкова промисловість відігравали важливу роль у колоніальній Вірджинія[15].
Папір
За часів Ангкоріанської епохи Кхмерської імперії Південно-Східної Азії монахи при буддійських храмах виготовляли папір з кори тутових дерев. Папір використовувався для виготовлення книг, відомих як краінг[16].
Тенгуджо — найтонший папір у світі. Він виробляється в Японії й виготовляється з козо (стебел шовковиці)[17]. Традиційний японський папір васі часто створюється з частин шовковиці[18].
Поживна цінність
Сира шовковиця на 88 % складається з води, на 10 % — з вуглеводів, на 1 % — з білків і менш ніж на 1 % — з жири. У 100 г сира шовковиця містить 43 калорії, 44 % добової норми вітаміну С і 14 % добової норми залізо; інші мікроелементи у незначній кількості.
Remove ads
Галерея
- Закритий бутон жіночої квітки
- Квіти чорної шовковиці
- Жіноча квітка чорної шовковиці
- Плоди шовковиці на різних стадіях зрілості
- Довгі плоди шовковиці
- Горілка шовковицева «Тутовка»
- Чай з листя шовковиці
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads