Шполянські козаки

Шполянські козаки або Лебединські козаки^[1] — Українське козацтво яке виникло на початку XVIII століття на території від річки Шполка до Лебединського лісу та річки Велика Вись. Козацтво виникло на тлі Повстання Палія, та існувало до 1793 року.

Історія Шполянського козацтва

Козацька Фортеця в Калниболоті^[2].

До початку XVIII століття

До початку XVIII століття на території Шполянщини ще з давніх часів існували козаки^[3], так околиці Лебедина з XV століття були територією промисла уходників, вони й заснували Лебедин^[4]. На початку 16 століття через набіги Татар виникли перші козацькі поселення на Шполянщині, так були засновані Скотареве, Соболівка, Стецівка та Калниболото^[4]. Спочатку козаки Шполянщини були частиною козаків Корсунського та Лисянського полків.

В 1657 році Шполянщину відвідав турецький мандрівник Евлія Челебі, він в своїй книзі Мандрів описав фортецю в Капустяній долині^[5].

Оскільки вона стоїть на березі річки Долина, населення називає її (фортецю) також Долина... Це укріплення, [що об'єднує] три паланки, стоїть серед боліт, з яких прокладено три проходи. Оскільки це укріплення обнесене трьома рядами міцних ровів і стоїть на острові, то воно є міцним, надійним захистом, з арсеналом і гарматами. У цьому місті Капустино, розташованому посередині трьох боліт, стоїть десять тисяч критих дранкою і очеретом будинків. Там і сям розташовані малі і великі торгові ряди, відокремлені один від одного, розкидані церкви... Землі на південь від фортеці — це безжалісний степ, що йде в країну кримських татар.

— Тетяна Гедзь - Паланки Правобережної України в середині XVII ст. web.archive.org. 6 травня 2021. Процитовано 2 жовтня 2024.

Див. також оригінал:

Так как стоит она на берегу реки Долина, население называет ее (крепость) также Долина… Это укрепление, [объединяющее] три паланки, стоящее среди болот, из которых измаются три прохода. Так как это укрепление обнесено тремя рядами прочных рвов и стоит на острове, то оно является прочной, надежной защитой, с арсеналом и пушками. В этом городе Капустино, расположенном посередине трех болот, стоит десять тысяч крытых дранкой и тростником домов. Там и сям расположены малые и большие торговые ряды, отделенные друг от Друга, разбросаны церкви… Земли к югу от крепости — это безжалостная степь, уходящая в страну крымских татар.

мапа козацьких паланок Шполянщини. 1650 р.

Так нам відомо про козацькі фортеці в Капустяній долині, Сигнаївці, Водяному та В'язівку^[4].

З 1657 року на Шполянщини було 2 козацькі паланки, одна знаходилася в Капустяній долині, за описом Капустяна долина знаходилася в одному стрімкому переході від фортеці Жаботин^[5], в паланці було три куреня. Також на землях Шполянщини була ще одна паланка Паланка Дошка^[5], але точне місце знаходження її невідомо.

В 1666 році український гетьман Петро Дорошенко, видав Лебединському монастиреві два охоронних листи, один в містечку Медведівці 14 березня 1666 року, а інший в Чигирині 3 вересня 1668 року^[1]. Так в Лебедині з'явилася посада Отамана яка зберігалася дуже тривалий час аж до прихода Росії в 1793 році^[6].

мапа козацьких фортець Шполянщини. 1709 р.

XVIII століття

В 1702 на территорії Шполянщини яку тоді ще називали Германувщиною^[7] відгриміло Повстання Палія, після чого в 1704 році владу на території взяв Свято-Георгіївський чоловічий монастир Лебедину^[8].

Фактично Шполянщина була незалежною козацькою територією в період з 1704 по 1714 рік, але до 1709 всеж формально знаходилась під владою Мазепи^[4]. В період до 1709 року на території підконтрольній Монастирю було збудовано багато козацьких фортець, одна з них це козацький укріп Червоний городок, лінія оборони Шполянських козаків від нападів татар, назву «Червоний» вона отримала через колір козацьких хат на Шполянщині, а «Городок» тоді значило укріпити або укріплення^[4]. На південь від неї була Башта, козацька вишка яка знаходиласть на 8-метровому кургані який був найвищою точкою степу з якої козаки слідкували за всім степом. При наближенні татар козаки-дозорці підпалювали дерев'яну фігуру, чим сповіщали навколишньому населенню про небезпеку, що насувається.^[4].

В 1709 році в листі настоятеля Лебединського монастирю до Мазепи^[7] настоятель відмовив в допомозі. Мазепівці це запам'ятали та в 1711 році спалили Лебедин разом з монастирем, тоді зі всіх священно служителів в живих залишилось лиш 4^[4].

В 1714 році після мирного договору між Россійским царством та Туреччиною землі Германувщини знову ввійшли до складу Польщі, але польські пани для захисту чорного шляху залишили укріплення Червоного городка та самих козаків.

В 1734 Шполянські козаки брали участь в повстанні гайдмаків, в 1735 гайдамаків наздогнав польський загін у Шполі, звідки їх переправили у Смілу, один з гайдамаків був повішений, а інші четвертовані^[9]. В 1734 році був створений на Запоріжжі Калниболотський курінь з вихідців з Калниболота, в подальшому курінь підтримував зв'язки зі Шполянщиною та допомагав місцевим гайдамакам. На весні 1750 року у Лебедин увірвався загін гайдамаків на чолі з козаком Калниболотського куріня Олексієм Майстренком^[10]. Вони сплюндрували панську садибу та вигнали шляхтича Вержинського з маєтку, а худобу та реманент роздали селянам. В 1751 році гайдамаки знову показались біля Лебедина, але захопили лише декілька коней і пішли в Чигиринський ліс^[4][6][9].

В 1768 році сталось останне повстання Шполянських козаків, під час коліївщини козаки та селяни Шполи під проводом ватажків Степана Главацького і Савки Плиханенка брали активну участь в повстанні та грабували польських панів в Лебедині, їх загін спочатку складався всього з 11 чоловік, але потім у міру просування виріс^[4][11]. Тим часом з Лебединського лісу вийшов загін гайдамаків чисельністю 82 чоловіка під проводом Мирона Губи, він довго діяв навіть після розгрому Максима Залізняка під Уманню^[6], Мирон Губа загинув в квітні 1769 року під Сквирою. Під Лебедином діяв ще дрібніший загін Івана Тарана^[6]. Коліївщина була останнім виступом Шполянських козаків, та після коліївщини залишки козацтва були майже повністю ліквідовані, останнім ліквідували посаду Отамана в Лебедині в 1793 році^[6].

Сучасність

Шполянське козацтво стало важливою частиною для формування історії Шполянщини, збереглось багато козацьких прізвищ та топонімів і до нині^[4]. Також до сих пір знаходять козацькі скарби, так шполянин В. В. Гурський в селі Капустине знайшов козацький скарб, а в селі Іскрене залишились ще Козацькі могили^[12].

В селі Товмач раз на рік проводиться козацький фестиваль Товмацький курінь, де шполяни вшановують пам'ять Шполянського козацтва та цей фестиваль є туристичною візитівкою краю^[13].

Див. також

• Повстання Палія
• Коліївщина
• Гайдамаки