Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Сміла

місто в Україні, адміністративний центр Смілянської міської громади Черкаського району Черкаської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Сміла
Remove ads
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сміла (значення).

Смі́ла (МФА: [ˈsʲmʲiɫɐ] ( прослухати)) — місто в Україні, адміністративний центр Смілянської міської громади Черкаського району Черкаської області. У місті розташований найбільший залізничний вузол області — станція Імені Тараса Шевченка. За часів Російської імперії — містечко Черкаського повіту Київської губернії.

Коротка інформація Сміла, Основні дані ...
Remove ads

Географія

Thumb
Річка Тясмин у Смілі

Наддніпрянське місто Сміла розташоване за 25 км. автодорогами від обласного центру та за 200 км. від столиці, на Придніпровській височині, над річкою Тясмин.

Клімат

Клімат помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, іноді посушливе. Період із температурою +10 градусів становить 160—170 днів. Річна кількість опадів 450—520 мм. Через місто протікає ріка — Тясмин, притока Дніпра.[4].

Більше інформації Кліматограма Сміли ...
Remove ads

Історія

Узагальнити
Перспектива
Докладніше: Історія Сміли

Заснування Сміли

Thumb
Пам'ятник Смілі

Сміла та її околиці були заселені ще здавна, про що свідчать залишки давніх поселень та численних курганів, виявлених у різних частинах міста та поблизу нього. Два значних древніх городища та 44 кургани вперше були досліджені у 1879—1883 роках О. О. Бобринським, онуком власника Сміли графа Олексія Олексійовича Бобринського. Ці знахідки датуються приналежністю частково до кам'яної доби, частково до бронзової. Офіційна дата народження Сміли 1542 рік. У XVI столітті в документах Великого князівства Литовського зазначено що на місці хутора в 1542 році з'являється поселення Яцькове-Тясмино. Назва Сміла відома з першої половини 17 століття. Із назвою міста пов'язана легенда, яку записав граф Л. О. Бобринський: «Якась-то дівчина провела воїнів через важкодоступне болото в тил до ворога. Вони перемогли тьму-тьмущу ворогів у кривавій битві, але дівчину не вберегли. Поховали воїни героїню над Тясмином і назвали її Смілою, а містечко Тясмин на її честь назвали Смілою».

Гетьманщина

Thumb
Пам'ятник Богдану Хмельницькому

У 1648 — 1667  це сотенне містечко Чигиринського полку. У 1654 році переяславський полковник Павло Тетеря отримав від Російського царя грамоту на місто. В 1658—1659 роках власником Сміли був полковник Данило Виговський.

Період Речі Посполитої

Thumb
Смілянський замок на мапі Зигмунда Герстмана

За Слободищенським трактатом 1660 року на цих землях відновлена влада Речі Посполитої і Сміла переходить у власність Олександра Конецпольського у складі Речі Посполитої. Постійні битви між поляками, татарами і турками, а також війна із шведами[6] призвели до розорення й спустошення Сміли. (див. Руїна).

У XVII столітті власниками Сміли стають польські князі Любомирські, які в 1742 році побудували дерев'яний замок із валом і частоколом навколо міста.

Thumb
Сміла на карті XVIII століття

У 30 — 60 роках 18 століття населення Сміли брало участь у гайдамацькому русі.

Імперський період

У 1787 році князь Ксаверій Любомирський продає свої землі навколо Сміли князю Потьомкіну. В 1793 році землі переходять до графа Олександра Самойлова, племінника Потьомкіна. У 1795 році у Смілянських володіннях графа Самойлова мешкає 1747 чоловік осілого населення та 435 неосілих, з них 50 ремісників, 9 шевців, 6 ткачів, 8 кравців. Решта — землероби.

У 1793 році за другим поділом Польщі Сміла відходить до складу Російської імперії. У 1793—1794 роках Сміла — центр однойменного повіту. З 1797 року Сміла — містечко Черкаського повіту Київської губернії.

Сміла у власності роду графів Бобринських

Thumb
Смілянський костел у ХІХ столітті

У 1827 році завершено будівництво костелу котре тривало 9 років. Основним «спонсором» будівництва виступив власник села Товста Звенигородського повіту Антон Совецький, який був колишнім хорунжим у польському війську.

У 1838 році Сміла переходить до графині Софії Олександрівни Бобринської (до шлюбу Самойлова). Бобринські збудували у Смілі цукровий завод.

У 1845 році було 8 тисяч жителів, 755 будинків, 60 крамниць, одна корчма, 10 заїжджих дворів; буряко-цукрові, 3 цегельні і 2 винокурних і 2 шкіряних заводи, 10 млинів.

У 1858 році Графом Олексієм Олексійовичом Бобринським було влаштовано училище для дітей робітників і службовців при цукровому заводі містечка Сміла, яке спочатку отримало назву церковно-парафіяльної школи при Успенській церкві для хлопчиків. Школа складалая з трьох відділень і за програмою наприкінці ХІХ ст. відповідала умовам однокласного початкового училища. У 677 році, внаслідок використання шкільного приміщення під лікарню, навчання було перенесено до школи рафінандного заводу, яка також відносилася до церковно-приходської, відкритої у 1874 році при Смілянському рафінадному заваді. у 1877 році до неї була приєднана ще й перша школа. Фака з'єднання шкіл став підставою для її перетворення у двокласне приватне училище Графів Бобринських.[7]

У 1860 році було 12,6 тисяч жителів, 3 православні церкви, католицький костел, Миколаївська церква на Загреблі (частина міста на правобережжі Тясьмину) та дзвіниця Унійної Церкви (сьогоднішня назва УГКЦ) в центрі міста (з протилежної сторони костелу), синагога, 2 єврейських молитовних будинки. Мировий суд, канцелярія судового допиту, земельна управа, станції — поштова і телеграфна. 176 крамниць, 255 ремісників. Аптека, волосна лікарня на 25 ліжок (тепер Центральна районна лікарня імені Софії Бобринської). Двічі на тиждень — базари, двічі на рік — ярмарки[8]

У 1876 році через місто пролягла залізниця Фастів-Знамʼянка, відкрито станцію Бобринську.

Thumb
Мапа Сміли у 1893 році

У 1879 році на 9 фабриках і заводах Сміли вироблено продукції на понад 4 млн карбованців — це більше, ніж того ж року випустило 76 заводів і фабрик Києва[9]. У 1887 році при рафінадному заводі відкрито центральну телефонну станцію.

У 1889 році було 18 великих підприємств, де зайнято 1130 робітників. Працює завод із виробництва гасу для освітлення вулиць.

На початку XX століття в Смілі було 20 тисяч жителів, 23 фабрики і заводи, 13 соборів, церков та молитовних будинків, 10 шкіл, 3 ресторани, 81 купець. Проте 71 % селянських господарств — безземельні і малоземельні, а 52 % — безкінні.

У 1917 році крім великих цукрового і рафінадного заводів, було кілька дрібних підприємств: механічні майстерні, 6 шкіряних заводів, пивзавод, 2 маслобойні, миловарний, свічковий та жиросальний заводи, вальцовий млин, олійниці. 67 магазинів і пунктів громадського харчування. Чверть усіх вулиць — бруковані.

Українська революція

17 квітня 1917 року, після повалення царського режиму в Російській імперії у Смілі утворився цивільний комітет, комісаром якого став учитель соціал-демократ. Також у Смілі створюються чисельні громадські комітети, котрі виступали за скорочення робочого дня до 8 годин замість 14, розподіл панської землі та інше.

За весь період Перших Визвольних Змагань, які відбувались з 1917 року по 1920 на основній території України, а подекуди тривали й до 1922—1924 років Смілянщина була одним з осередків національного визвольного руху. Серед відомих земляків та особистостей що брали активну участь в Українській революції можна відзначити Якова Водяного котрий був одним із ініціаторів створення Вільного козацтва, яке грало одну з ключових ролей у той період.

10 лютого 1920 року під час Зимового походу Кінна бригада на чолі з Петром Дяченком Армії УНР на короткий час здобула Смілу. На станції Сміла було захоплено 11 потягів із військовим майном та ще 80 возів із майном у місті. Це були запаси Південно-Західного фронту московських окупаційних військ. Це майно спішно відправили до Білозір'я. Проте невдовзі від станції Бобринська більшовики перейшли у контрнаступ і українським військам довелося залишити місто[10].

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань Сміла входить до складу СРСР.

Радянський період

З 1923 року Сміла — адміністративний центр однойменного району, а з 1926 року — місто.

Місто не обминув Голодомор 1932—1933 років.

Друга світова війна

4 серпня 1941 року 116 стрілецька дивізія Червоної армії під натиском німецьких сил залишила Смілу.

За період німецької окупації у місті розстріляно і замучено близько 25 тисяч людей.

29 січня 1944 року військами 2-го Українського фронту, 373-ї Миргородської стрілецької дивізії місто було визволено.

Післявоєнний період міста

У післявоєнний час розвитку Сміли знову був наданий істотний імпульс. У місті будується потужний радіоприладний завод. Будуються нові житлові масиви,

Вихід України зі складу СРСР

З моменту розпаду Радянського Союзу у 1990-х промислове виробництво в Смілі скоротилося на 70 %. Одночасно було відзначено скорочення населення на 10 %, яке відбувалося в основному через виїзд громадян за межі міста.

Remove ads

Вулиці та місцевості Сміли

Смілянській міській раді підпорядковується селище Ірдинівка.

Центральною площею міста є Майдан Слави.

Головними міськими магістралями є вулиці Незалежності, Уманська, Трипільська, Перемоги, Героїв Холодноярців, Соборна.

Докладніше: Вулиці Сміли

Сміла має низку мікрорайонів:

  • Гора;
  • Гречківка;
  • Загребля;
  • Машбуд
  • Мала Яблунівка;
  • Поштовий;
  • РПЗ;
  • Кут;
  • Богдана;
  • Шевченка.

Окрім того, традиційно район центрального Майдану Слави є місцевим Центром.

Remove ads

Населення

Чисельність

Чисельність населення Сміли, станом на 1 січня 2022 року, становить 65,675 осіб[11].

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[12]:

Більше інформації Національність, Відсоток ...

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[13]:

Більше інформації Мова, Чисельність, осіб ...
Remove ads

Економіка

Узагальнити
Перспектива

У Смілі є цукровий комбінат (наразі ліквідований) (у 1970 році виготовив 37 000 т цукру і 1 200 т лимонної кислоти), машино-будівний завод (з 1930, основна продукція: машини для цукрової, хлібопекарської і олійно-жирової промисловості), електроремонтний (працює), молоко-консервний завод, броварня (наразі ліквідована), швейна і меблева фабрики. технікум (наразі коледж) харчової промисловості.

ТОВ «СЕМЗ» (не працює)

Також у місті розташовано одне з найбільших машинобудівних підпрємств області — Смілянський електромеханічний завод, що займається ремонтом, розробкою та виробництвом тягових електричних машин.

Цьому підприємству вже майже 140 років. За роки його існування змінився профіль підприємства — від ремонту рухомого складу залізниці, до розробки і виробництва сучасних тягових електричних машин різної потужності.

ТМ «Славна»

Також у місті розташовані виробничі потужності торговельної марки «Славна». Виробничі потужності складаються з високопродуктивного устаткування, яке розміщене в модернізованих корпусах Смілянської швейної фабрики, пристосованих для випуску медичної продукції одноразового використання. В сучасних цехах, обладнаних автоматизованими лініями, випускається широкий асортимент комплектів одягу, операційних покриттів, медичних інструментів.

ДП «Орізон-Навігація»

У місті розташоване підприємство «Орізон-Навігація», яке спеціалізується на випуску електронних пристроїв, зокрема випускає компоненти для навігаційної системи ГЛОНАСС, а також сприяло розробці цієї системи. З 16 грудня 2021 року почала процедуру перетворення, 17 грудня того почала припинення роботи

ТОВ «Еліт»

У 2008—2009 роках збудовано новий завод із випуску об'ємного морозива Le Jour. Завод належить компанії «Еліт» (торгова марка «Ажур»), яка має також заводи в Луцьку та Криму, і він є другим у світі після норвезького. Морозиво виробляється на обладнанні данської фірми «Тетра-Пак», лінія спроектована для автоматичного безперервного наповнення і заморожування продукту[14].

СМБЗ

Смілянский Машинобудівний завод створений 1896 року за підримки графського роду Бобринских до 2000 року забезпечував конкурентноспроможність на ринку України і робочі місця в місті, але згодом завод став банкрутом. На стан 2017 року 80 % заводу законцервовано або продано. Лише кілька цехів працюють на теперішній час.

Remove ads

Транспорт

Thumb
Залізнична станція імені Тараса Шевченка
Thumb
В'їзд у Смілу з боку Черкас по Н16

У місті розташований найбільший залізничний вузол Черкаської області станція імені Тараса Шевченка та автошлях Черкаси — Умань — Гайсин — Брацлав (317 км), збудований під керівництвом інженера Степана Кожум'яки що знаходиться у селі Костянтинівка за 300 м від адміністративної межі між містом та цим населеним пунктом.

У Смілі є також однойменна станція та декілька зупинних пунктів: Берегова, Заводська, Мала Яблунівка, Сріблянка, Хмельницька та Центральна.

Remove ads

Освіта

Узагальнити
Перспектива

Освіта міста забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти. Діє мережа дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Дошкільні навчальні заклади

У дошкільних навчальних закладах виховуються 2387 дітей, що становить 85 % дітей від 1 до 6 років. Укомплектовано 36 груп компенсуючого типу: 25 — логопедичні, 2 — для дітей із вадами зору, 3 — опорно-рухового апарату, 1 — із затримкою психічного розвитку, 5 — санаторних груп для дітей із малими та затухаючими формами туберкульозу.

  • Дошкільний навчальний заклад № 1 (вул. Ю. Кондратюка, 11)
  • Дошкільний навчальний заклад № 2 (вул. Ротондівська, 42)
  • Дошкільний навчальний заклад № 7 (вул. Заводська, 13)
  • Дошкільний навчальний заклад № 8 (вул. І. Франка, 19)
  • Дошкільний навчальний заклад № 11 (вул. Кам'янська, 8)
  • Дошкільний навчальний заклад № 12 (вул. Павлова, 32)
  • Дошкільний навчальний заклад № 17 (вул. Ротондівська, 50)
  • Дошкільний навчальний заклад № 18 (вул. Максима Величка, 16)
  • Дошкільний навчальний заклад № 21 (вул. 40 років Перемоги, 28)
  • Дошкільний навчальний заклад № 23 (вул. Мічуріна, 42)
  • Дошкільний навчальний заклад № 24 (пров. Захисників України, 5)
  • Дошкільний навчальний заклад № 26 (вул. I. Багряного, 12)
  • Дошкільний навчальний заклад № 27 (вул. Б. Хмельницького, 53)
  • Дошкільний навчальний заклад № 57 (вул. Лобачевського, 1-а)

Навчальні заклади І—ІІІ ступенів

99,7 % учнів шкіл у Смілі навчаються українською мовою. У місті працює одна двомовна школа, яка задовольняє освітні потреби національних меншин. Усі учні навчалися у I зміну. 500 учнів початкових класів відвідували 21 групи продовженого дня, із них 390 учнів (13 груп) за рахунок місцевого бюджету, 110 учнів (8 груп) — за кошти батьків. 1748 учнів (67 класів поглиблено вивчають українську та англійську мови, математику, історію України, біологію, хімію, економіку. Профільним навчанням охоплено 100 % учнів 10—11-х класів. У 12 школах введено допрофільне навчання, яким охоплено 610 учнів (25 класів). У місті створена система контролю за якістю освіти, яка дає можливість учням шкіл брати активну участь в олімпіадах, конкурсах. Працює Центр по роботі з обдарованою молоддю, є Положення щодо його діяльності. Центри по роботі з обдарованою молоддю працюють у кожному загальноосвітньому навчальному закладі. На базі усіх шкіл діють консультаційні пункти. Школярі міста у минулому навчальному році стали учасниками понад 50 конкурсів різного рівня. В обласних конкурсах та змаганнях взяли участь 661 учень, перемогу здобули 488 учнів. Учасниками конкурсів та змагань Всеукраїнського рівня та міжнародного рівня стали 1493 учні, переможцями — 639 школярів.

В 2018 році Смілянська загальноосвітня школа-інтернат І—ІІІ ступенів була переформована й на її базі був створений новий навчальний заклад «Смілянська спеціалізована мистецька школа Черкаської обласної ради»[15].

  • Загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 1 (вул. Незалежності, 66)
  • Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 3 — колегіум» (вул. Соборна, 75)
  • Загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 4 (вул. Незалежності, 90а)
  • Навчально-виховний комплекс «Ліцей — загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів „Лідер“ (вул. Героїв Небесної Сотні, 16)
  • Загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 6 (вул. Сунківська, 12)
  • Загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 7 (вул. Б. Хмельницького, 51а)
  • Загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 10 (вул. Лобачевського, 2а)
  • Загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 11(вул. Рєпіна, 47)
  • Спеціалізована школа І—ІІІ ступенів № 12 (вул. Захисників України, 33)
  • Загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 13 (вул. Петра Сагайдачного, 71)
  • Навчально-виховний комплекс „Дошкільний навчальний заклад— загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 15“ (вул. Кармелюка, 38)
  • Навчально-виховний комплекс „Загальноосвітня школа І ступеня— гімназія ім. В. Т. Сенатора“ (вул. Соборна, 125)
  • Смілянська спеціалізована мистецька школа (пров. Захисників України, 34)
  • Спеціальна загальноосвітня школа — інтернат (вул. Соборна, 240)

Позашкільні навчальні заклади

Активними у конкурсах були і вихованці позашкільних навчальних закладів. Вони взяли участь у 129 конкурсах та змаганнях різних рівнів (міських — 24, обласних — 71, всеукраїнських — 34), у яких вибороли 657 призових місць, із них 177 — перших. 25 гуртківців Будинку дитячої та юнацької творчості взяли участь у 4 змаганнях міжнародного та всеукраїнського рівнів, де здобули 8 перших місць. Лідерами за участю у змаганнях у минулому навчальному році були вихованці ДЮСШ „Олімп“. Вони взяли участь у 24 обласних та 17 всеукраїнських змаганнях, де вибороли 106 перших місць.

  • Будинок дитячої та юнацької творчості (вул. 40 років Перемоги, 18 та вул. Соборна, 124)
  • Дитячо-юнацька спортивна школа „Олімп“ (вул. Мічуріна, 42)
  • Стадіон „Юність“ (вул. Мічуріна, 41)

Вищі навчальні заклади

Також у Смілі є 2 вищі навчальні заклади І рівня акредитації, це:

Варто відзначити, що на базі Смілянського середнього хіміко-технологічного училища(сучасний Смілянський технікум харчових технологій) у 1929 році на його базі був створений цукровий інститут(сучасний Національний університет харчових технологій). Що у 1930 році був переведений до м. Києва і зараз технікум входить до його складу. Також хотілось би пригадати відомих випускників навчального закладу: І. А. Кухаренко — ректор Київського політехнічного інституту, М. Ф. Кулінич — міністр харчової промисловості України та Радянського Союзу, П. Д. Федоров — директор Київського технологічного інституту харчової промисловості у 1947—1962 роках, А. А. Гетьман — академік Санкт-Петербургської Інженерної Академії, В. С. Брюховецький — почесний президент Києво-Могилянської академії, відомі діячі науки — М. О. Архипович, М. М. Пушанко, М. О. Масліков та багато інших.

Також у місті є філії для заочного навчання студентів Національного університету харчових технологій

Remove ads

Медицина

У Смілі є такі заклади охорони здоров'я:

Культура

Узагальнити
Перспектива

Заклади культури

У місті діє Будинок Культури, що знаходиться у центрі міста за адресою: вул. Соборна буд. 110, при якому відбуваються різного роду культурні заходи. Це і виступи народних колективів, артистів, гуртів та інше.

Також у місті є дитячі заклади культури, це:

  • Дитяча школа мистецтв
  • Дитяча музична школа № 2
  • Будинок дитячої та юнацької творчості

Музеї

Thumb
Будівля Смілянського краєзнавчого музею

У Смілі існує краєзнавчий музей, котрий було створено у 25 грудня 1967 року.

Експозицію розміщено в трьох залах, де представлено:

Серед унікальних експонатів — скринька зі скла і металу роботи італійських ювелірів XVIII століття, навісний замо́к середини XIX століття, цеглини з будівель графів Бобринських та інші предмети.

Медіа

Серед засобів масової інформації в місті постійно виходять такі друковані видання:

  • „Сміла“
  • „Смілянські обрії“
  • „Сміла від А до Я“
  • „РІО-експрес“

Існує і міський телеканал „Сміла-TV“, який транслюється по кабельній мережі міста. Також є телестудія „Тясмин“, що готує новини про місто, які виходять на обласному телеканалі „Ільдана“.

Серед радіоканалів — „Тясмин“ FM, на хвилі 106,4 ;„Обрії-ФМ“, що проводить трансляцію на хвилі 102

Пам'ятники

  • Пам'ятник Тарасу Шевченку (біля станції імені Шевченка)
  • Пам'ятник Богдану Хмельницькому
  • Пам'ятний знак Героям Небесної Сотні
  • Пам'ятник Воїнам ВВВ

Природно-заповідний фонд

На території міста розташовано об'єкти природно-заповідного фонду:

Remove ads

Релігія

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Храм Різдва святого Івана Хрестителя
Thumb
Гравюра смілянського костелу з польського тижневика Tygodnik Ilustrowany
Thumb
Покровський собор у Смілі

Л. І. Похилевич, український краєзнавець, у своїй книзі[16] подає запис про візитацію 1741 року Смілянського протопопівства (благочинства) де подає, що у Смілі було чотири Православні церкви: Покровська, Успенська, Спаська і Миколаївська (про яку ще згадує автор в описі 1860-х років). Центральною була Спаська церква, де настоятелем був священник, якого іменували: протопоп. Благочинство налічувало — 26 церков, за візитацією 1747 року — 29 церков.

На початок XXI сторіччя у місті багато різних конфесій та вірувань.

Християнство у місті представлене 4 конфесіями:

Православна церква України

Собор на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Збудований 1914 р. Громада перейшла з московського патріархату навесні 2022 р. Адреса: вул. Мічуріна 9.

Храм на честь Різдва Іоана Хрестителя. Це новозбудований храм, освячення якого звершив предстоятель ПЦУ Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній[17] 22 грудня 2019 року. Храм розташований за адресою вулиця Соборна, 72-б. Престольне свято 7 липня.

Українська греко-католицька церква

Церква Преображення Господнього (будується)[18] по вул. Богдана Хмельницького, 53 (навпроти маг. «АТБ»). При храмі діє благодійний фонд та недільна школа для дітей та дорослих.

Римо-католицька церква в Україні

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії

Протестантизм

Серед протестантських течій: церкви Євангельських християн-баптистів, п'ятдесятників, Адвентистів сьомого дня.

Remove ads

Міста-побратими

Відомі особи

Узагальнити
Перспектива

Див. також Категорія:Персоналії:Сміла і Почесні громадяни Сміли

У місті народилися

Герої Радянського Союзу

«Небесна сотня»

Уродженець Смілянського району, що з сім'єю проживав у Смілі Юрій Пасхалін, був учасником Євромайдану та загинув 19 лютого 2014 року за Україну.

Загиблі Герої під час проведення АТО

  • Під час нападу терористів на комендатуру міста Щастя, що на Луганщині загинув командир підрозділу «Холодний Яр» Євген Войцехівський. Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
  • Гілявський Валерій Михайлович (1964—2022) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Горбенко Андрій Степанович — Народився 6 січня 1971 року у місті Сміла, Черкаська область. Загинув 19 лютого 2015 року, біля с. Опитне, Ясинуватський район, Донецька область. Звання: Сержант. Посада: Водій. Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада (90-й окремий аеромобільний батальйон). Залишилася дружина та дві доньки. Похований у с. Мала Смілянка, Смілянський район, Черкаська область. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • Дімітров Михайло Сергійович («Гайдамака») — народився 26 жовтня 1983 року у с. Кірове, Нікопольський район, Дніпропетровська область. Проживав у місті Сміла. Підрозділ: Добровольчий Український Корпус «Правий сектор». Помер 17 січня 2018 р. у шпиталі від важких осколкових поранень отриманих увечері 16 січня 2018 р. в промзоні м. Авдіївка, коли загинув А. Витвицький. Залишилася донька. Похований у с. Костянтинівка, Смілянський район, Черкаська область. Нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно). Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).
  • Гупаленко Юрій Анатолійович — Народився 30 червня 1969 р., м. Сміла, Черкаська область. Загинув 25 вересня 2019 р., смт Новотроїцьке, Волноваський район, Донецька область. Звання: Старшина. Підрозділ: Донецький прикордонний загін. Залишилися дружина та двоє синів. Похований у м. Сміла, Черкаська область.
  • Дібрівний Дмитро Олександрович («Груша») — Народився 11 травня 1988 року в місті Сміла, Черкаська область. Загинув 16 серпня 2014 р., с. Хрящувате, Краснодонський район, Луганська область. Звання: Солдат. Посада: Стрілець.
  • Жук Костянтин Олександрович (1955—2024) — український військовослужбовець, полковник, учасник російсько-української війни.
  • Терехов Владислав Ігорович (2002—2022) — лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Офіцерське звання отримано посмертно.

Галерея

  • Thumb
    Чоловіча гімназія
  • Thumb
    Костел Успіння Богородиці
  • Thumb
    Пам'ятник Шевченку у Смілі
  • Thumb
    Смілянський краєзнавчий музей(До 1917 року - відділення Ощадбанку Російської імперії в м. Сміла)
  • Thumb
    Пожежна вежа (збуд. 1929)
  • Thumb
    Південний вокзал станції імені Тараса Шевченка
  • Thumb
    Північний вокзал станції імені Тараса Шевченка
  • Thumb
    Інтер'єр собору Преображення Господнього УПЦ

Примітки

Джерела

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads