Штерн Ліна Соломонівна

Штерн Ліна Соломонівна (англ. Lina Stern) (26 серпня 1878(18780826) — 7 березня 1968) — радянський біохімік, фізіолог і гуманіст. Вона є найбільш відомою за новаторську роботу в галузі гематоенцефалічного бар'єру, який вона описала як гематомозковий бар'єр в 1921 році^[3].

Штерн Ліна Соломонівна
англ. Lina Stern
Народилася	26 серпня 1878(1878-08-26) Лієпая, Російська імперія
Померла	7 березня 1968(1968-03-07) (89 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	біохімік, фізіологиня, біолог, лікарка, викладачка університету, хімік
Alma mater	Женевський університет
Галузь	біохімія, нейронаука
Заклад	Женевський університет
Вчене звання	професор і академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
Членство	Леопольдина[1] Російська академія наук[2] Академія наук СРСР
Партія	КПРС
Відома завдяки:	гематоенцефалічний бар'єр Спеціальна теорія відносності
Брати, сестри	Wilhelm Sternd
Нагороди	Сталінська премія (1943)
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Штерн Ліна Соломонівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Штерн.

Біографія

Штерн Ліна Соломонівна народилася 26 серпня 1878 року в м. Лібаві, Російська імперія (тепер Лієпая в Латвії) в єврейській родині. 1895 року вона закінчила гімназію, а 1898 року поїхала до Женеви (Швейцарія) і поступила на медичний факультет Женевського університету^[4]. 1918 року вона отримала звання професора у Женевському університеті, ставши першою жінкою-професором цього закладу^[5]. Ліна Штерн досліджувала клітинне дихання^[3].

В 1925 році вона емігрувала до Радянського Союзу з ідейних міркувань^[3]. До 1948 року вона працювала професором 2-го Московського державного медичного інституту, була директором Інституту фізіології Академії наук СРСР^[6][5]. Довговічність та сон були серед багатьох проблем, над якими працювала Штерн і її наукова група. 1939 року вона стала першою жінкою-академіком^[5]. 1943 року вона отримала Сталінську премію «за видатні дослідження у галузі вивчення гематоенцефалічного бар'єру»^[6].

Вона була членом ВКП(б) з 1938 року^[4]. Також вона була членом Антифашистського комітету радянських жінок та ЄАК^[7].

1949 року її було арештовано у «справі ЄАК»^[6]. Її засудили до ув'язнення і заслання^[4]. Останнє вона відбувала у місті Джамбул (Казахстан) із серпня 1952 року^[6].

1953 року (після смерті Сталіна) вона повернулася до Москви, але формально Ліна Штерн була реабілітована у листопаді 1958 року^[4]. Звання академіка було відновлено з 1 квітня 1953 року (розпорядження Президіума АН СРСР від 1 вересня 1953 року)^[6]. З 1954 по 1968 роки вона очолювала відділ фізіології Інституту біологічної фізики АН СРСР (ІБФАН).

Ліна Штерн померла 7 березня 1968 року у Москві. Похована на Новодівочому цвинтарі^[4].