Шумило Анатолій Іванович

Анато́лій Іва́нович Шуми́ло (2 квітня 1977(19770402) — 17 лютого 2015) — солдат Збройних сил України^[1], учасник російсько-української війни.

Шумило Анатолій Іванович
Солдат
Загальна інформація
Народження	2 квітня 1977(1977-04-02) Михайло-Лукашеве
Смерть	17 лютого 2015(2015-02-17) (37 років) Чорнухине
Військова служба
Роки служби	2014-2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	57 ОМПБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шумило.

Життєвий шлях

Виріс в багатодітній родині, його мама сама виростила сімох дітей. Закінчив ПТУ, відслужив строкову службу в армії. Від 1996 року працював у КП «Водоканал» Запорізької міської ради — слюсар, тракторист, машиніст екскаватора; проживав у місті Вільнянськ.

Мобілізований 28 серпня 2014 року. Солдат, розвідник 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

17 лютого 2015-го в бою поблизу Чорнухиного зазнав поранення, несумісного із життям.

Похований 5 березня 2015-го в селі Новомихайлівське, де проживає його родина.

Без Анатолія лишилися мама й донька.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2]
• орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня, посмертно (розпорядження голови Запорізької обласної ради від 27.11.2017 № 514-н)^[3].
• на будівлі Михайло-Лукашівської школи, вихованцем якої був Анатолій Шумило, встановлено пам'ятну дошку.