Шиїтаке

Назва

Названий японським словом шиїтаке — «каштанниковий гриб». Використовується в японській, китайській, корейській, тайській та в'єтнамській кухнях як делікатес або приправа. В традиційних суспільствах Сходу його використовували також як медичний препарат. Інші назви — чорний гриб, дубовий гриб, зимовий гриб.

Лікувальні властивості

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Шіїтаке здавен застосовувався в азійській народній медицині. Хімічний склад шіїтаке представлений полісахаридами, зокрема лентинаном, протеїнами, вітамінами. Лентинан виявляє виражену протипухлинну активність. Крім того, шіїтаке містить щавлеву кислоту, яка має антимікробну дію. Як і багато інших грибів, шіїтаке здатні виводити з організму шкідливі речовини, зокрема радіоактивні, адже містять целюлозу й хітин.^{[джерело?]}

Remove ads

Виробництво

Узагальнити

Перспектива

Шіїтаке є другим по важливості грибом, що культивується у промисловості, виробництво якого становить нині 17% загального ринку та зросло на 110% у період між 1990 та 1994 pp.^[9] Традиційно, шіїтаке вирощують на дубових колодах^[10], проте нещодавно його почали культивувати на стерильному чи пастеризованому субстраті з метою підвищення врожайності та скорочення часу визрівання культури^[11]. Понад 93% шіїтаке виробляють у Японії та Китаї з використанням дубових колод або тирси, проте інші країни також розпочинають виробництво та експериментування з вирощуванням та обробітком Lentinula edodes^[12].

Останнім часом спостерігається поглиблення інтересу в культивації шіїтаке з наступних причин:

цінність на міжнародному ринку;
збільшення імпорту сушеного гриба Японією, яка є головним його споживачем (у 1990 понад 2000 метричних тонн);
протипухлинна дія, яка приписується грибові рядом авторів^[13].

Порівняно мало уваги виявили до вирощування гриба країни, що розвиваються, особливо, у тропічних регіонах, де мільйони тонн відходів, багатих на лігноцелюлозу, залишаються невикористаними^[14]. Більшість досліджень про шіїтаке, проведених у Мексиці, були спрямовані на винайдення нових субстратів, що включають: тирсу з різних видів дерев^[15], макуху агави або цукрової тростини [8] та м'якоть кавового плоду^[16]. Метою дослідження було оцінити застосування розповсюджених лігноцелюлозних відходів для культивації шіїтаке у Мексиці та інших субтропічних регіонах.

Гриби шіїтаке з успіхом вирощуються в кліматичних умовах України на штучних грибних субстратах.

Назва

Лікувальні властивості

Виробництво

Галерея

Див. також

Примітки

Література

Посилання

Wikiwand - on