Южный край

«Южный край» — газета, яка видавалася російською мовою в Харкові (Російська імперія) з 1 грудня 1880 року до 1919 року. Видавці-редактори — О. О. Іозефовіч, А. Н. Стоянов, І. А. Воронецький, з 1910 року — А. Н. Краснов та інші. У 1912–1917 рр. газета виходила двічі на день — ранковим і вечірнім випусками. У 1899–1917 рр. окремі числа виходили з «Ілюстрованим додатком»^[1].

рос. Южный край 

Країна	Російська імперія,  УНР і СРСР
Мова	російська мова в Україні
Місце публікації	Харків
Засновано	1880
Припинення публікацій	1919
Южный край у Вікісховищі

Загальні відомості

У передовій статті першого числа проголошувалося: «Суттєве завдання південноросійського друку в цей час полягає в зближенні різнорідних суспільних елементів. Відшукати найкращих людей краю, згуртувати їх і спрямувати на найголовніші пункти наукової і суспільної праці — значить, підняти край в духовному та економічному відношенні»^[2]. Оскільки 1881 рік газета закінчила зі збитками розмірі 22 тисяч карбованців, її видавець та ідейний натхненник Олександр Олександрович Іозефович змушений був продати публічну бібліотеку, очолити редакцію, різко збільшити обсяг реклами і спертися на консервативний напрямок у харківському політичному житті^[2].

«Южный край» був однією з найбільших провінційних газет у Російській імперії. Наприкінці 1890-х років його наклад становив від 2 до 5 тисяч примірників, після революції 1905—1907 років — від 12 до 40 тисяч на день^[3]. За своїм напрямом «Южный край» прилягав до «Московських відомостей»^[en] і протистояв більш офіційній і теж великій газеті «Харківські губернські відомості».

На початку XX століття газета не піддавалася попередній цензурі, щодня виходила на 6-8 сторінках, а в неділю — на 12 сторінках. Половину і більше її обсягу в ній обіймали реклама та оголошення. Ціна становила 3 копійки^[2].

«Южный край» є одним з найцінніших джерел для вивчення історії культури й соціально-економічного розвитку Харкова і Слобожанщини^[4].

Співробітники

З 1882 року в газеті співпрацював російський критик і письменник Юрій Миколайович Говоруха-Отрок^[5]. 1884 року в газеті були опубліковані перші вірші російського поета Скитальця. 27 січня 1895 року в газеті дебютував зі своїм оповіданням російський письменник Михайло Петрович Арцибашев^[6].

31 жовтня 1903 року в газеті «Южный край» з'явилося перше оповідання російського письменника Аркадія Тимофійовича Аверченка «Як мені довелося застрахувати життя». З газетою Аверченко співпрацював до свого переїзду в Санкт-Петербург і початку видання найпопулярнішого в Росії гумористичного журналу «Новий Сатирикон». З газетою співпрацювали Микола Бекетов, Леонард Гіршман, Григорій Данилевський, Володимир Немирович-Данченко, Гліб Успенський^[2], Микола Черняєв.

Будівля друкарні

Будинок за адресою Сумська 13

У Харкові на вулиці Сумській, 13 зберігся будинок колишньої друкарні газети «Южный край», який був побудований за проєктом академіка Олексія Бекетова в 1903–1906 роках^[7] як особняк Олександра Іозефовича з домовою церквою у башті на даху. Будівля на Сумській, 13, після Жовтневої революції була зайнята більшовиками, з 18 грудня 1918 року тут працював Центральний Виконавчий Комітет Рад і засідав перший робітничо-селянський уряд Радянської України^[2]. У січні-червні 1919 року в будівлі розміщувалася друкарня газети «Ізвєстія Харківської ради і губернського виконавчого комітету Ради Робітничих, Селянських і Солдатських депутатів». У червні-грудні 1919 року при Добровольчій армії друкарня була повернута газеті «Южный Край». При третьому приході в місто більшовиків 12 грудня 1919 року газета була закрита остаточно.

Пізніше в тому будинку розташувалась друкарня видавництва «Соціалістична Харківщина»^[2]. Нині це торгово-офісна будівля.

Див. також

• Нова Росія (газета)
• В. П. Оленич-Гнененко