Юзеф Вольф

Юзеф (Осип Людвикович) Вольф (пол. Józef Ludwik Wolff; нар.15 грудня 1852, Варшава, Царство Польське, Російська імперія — †9 серпня 1900, Гайдельберг, Німецька імперія) — польський знавець геральдики та генеалогії, бібліофіл і книготорговець. Член-кореспондент Польської академії знань у м. Кракові.

Юзеф Вольф
пол. Józef Wolff
Народився	15 грудня 1852(1852-12-15)  Варшава, Російська імперія
Помер	9 серпня 1900(1900-08-09) (47 років)  Гайдельберг, Німеччина
Поховання	Повонзківський цвинтар
Країна	Королівство Польське
Місце проживання	Санкт-Петербург[1]
Діяльність	історик, медієвіст, геральдист, генеалог, книгар
Галузь	історія[2], геральдика[2] і генеалогія[2]
Alma mater	Лейпцизький університет
Знання мов	польська[2]
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Син єврейського^[3] торговця й банкіра Людвіка Вольфа. Навчався на економічному факультеті університету в Лейпцигу. Після його закінчення працював у Торговому банку в м. Варшаві.

Пізніше Ю.Вольфа поглинула пристрасть до вивчення історії. Він переїхав до Санкт-Петербургу і зайнявся дослідженням документів про історію, генеалогії та просопографії правлячих, княжих та інших родів і осіб, які займали чільне становище у Великому князівстві Литовському.

З 1883 р. почали публікуватися роботи Ю.Вольфа з історії дворянства середньовічної держави, частини території якого нині входять до складу Білорусі, України, Литви, Латвії, Польщі (Підляшшя), Росії, Естонії.

Основним джерелом історичних даних для нього служила, крім архівів, литовська метрика — збори копій всіх документів, що вийшли з великокнязівської канцелярії і сейму Великого князівства Литовського.

Праці

Капітальна праця польського історика Юзефа Вольфа про литовсько-руських князів, за багатством зібраного матеріалу (перш за все з книг Метрики) до сих пір не має собі рівних.

• Князья Кобринские. — Краков, 1883.
• Сенаторы и сановники Великого княжества Литовского 1386—1795 гг. — Краков, 1885.
• Пацови. Историко-генеалогические материалы — СПб., 1885.
• Еврей — министр короля Сигизмунда. Исторический очерк. — Краков, 1885 (репринтное издание — Тель-Авив, 1988)
• Род Гедимина. — Краков, 1886
• Князья литовско-русские с конца XIV века. — Варшава, 1895.
• Сапеги. — СПб., 1890—1893.

З неопублікованої спадщини Ю.Вольфа був його рукопис «Гербовник литовської шляхти», що згорів під час пожежі в бібліотеці Красинських у м. Варшаві в 1944 році.