Юзеф Кантій Оссолінський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Оссолінські.

Юзеф Кантій Оссоліньскі (українізоване Оссолінський, пол. Józef Kanty Ossoliński; 1707 — 18 вересня 1780, Риманів) — польський шляхтич, державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої.

Юзеф Кантій Оссолінський
Józef Kanty Ossoliński
Портрет Юзефа Кантія Оссолінського
Народився	1707(1707) Сандомир, Свентокшиське воєводство, Польща
Помер	18 вересня 1780(1780-09-18) Риманів
Країна	Річ Посполита
Національність	поляк
Alma mater	Краківська академія
Суспільний стан	шляхтич
Посада	хорунжий надвірний коронний, волинський воєвода, сандомирський та хмільницький староста
Військове звання	ротмістр
Рід	Оссолінські
Батько	Францішek Максиміліян Оссолінський
Мати	Катажина Мйончинська
Родичі	Юзеф Потоцький (зять)
У шлюбі з	Тереза зі Стадніцьких
Діти	Юзеф Салезій, Максиміліян, Анна Тереса, Маріанна
Нагороди
Герб варіант герба Топор
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 1707 року. Батько — Францішek Максиміліан Оссолінський, староста хмільницький, сандомирський (бл. 1676—1756); матір — Катажина Мьончиньська, перша дружина батька (шлюб взяли 1706 року, померла 1731).

1721 року записався для навчання у Краківській академії, за Я. Бартошевичем, отримав «високе французьке виховання». 1729 року за дозволом короля батько переказав йому Сандомирське та Хмільницьке (одне з найбагатших у Речі Посполитій) староства; був обраний послом Гродненського сейму від Інфляндії. Був (1730) комендантом корогви в регіменті Яна Клеменеса Браницького в ранзі капітана чи майора. В 1732 і 1733 роках був послом Надзвичайного сейму у Варшаві від Чернігівського воєводства. 7 червня 1734 керував (маршалок) на сеймику Сяніцької землі, присвяченому справі організації воєводської міліції.

Після смерті короля Августа ІІ як і батько підтримував кандидатуру Станаслава Лещинського. Однак 14 березня 1735 року на Вишенському сеймику підтримав кандидатуру Августа ІІІ Веттіна. В 1744 році як прихильник «партії республіканців» (тобто Потоцьких) — посол Гродненського сейму від Нурської землі.

Хорунжий надвірний коронний 1738 року. 1756 року був ротмістром панцерної корогви в полку коронного гетьмана. 5 січня 1757 року отримав номінацію як волинський воєвода, подав у відставку 11 грудня 1775; за цю посаду заплатив 5000 дукатів Брюлю.

У середині 1765 виїхав з дружиною на лікування за кордон «на води», лікувався до осені 1766. Не хотів приїжджати на вимогу Н. Рєпніна до Польщі. Якийсь час мешкав у Будимирі (словац. Budimír, нині Округ Кошиці-околиця Кошицького краю, Словаччина).

Спочатку відмовлявся брати участь у Барській конфедерації, весною 1770 року мав розмову про неї та польські справи з цісаревою Марією Терезією. Наприкінці 1770, після розпаду квінтумвірату почав брати в ній участь — двояку, згідно з В. Конопчиньським. Після повернення додому осів у родових маєтках під Римановом.

Помер 18 вересня 1780 року в Риманові, був похований у місцевому костелі.^[1]

Маєтності, фундації

Комплекс земських маєтків Варшавський (або «тархомінський»), переказаний батьком в 1738 році. 1755 року викупив у Потоцьких Оссолін, Рудку (Підляшшя), Турійськ. На Поділлі 1751 року одідичив населені пункти: Антонівка, Черніївці, Клітище, Томашпіль. Підгірські маєтки, зокрема: Риманів, Буковсько, Динів. 1744 року дружина привнесла «ключ» Лісько та інші. 1779 року набув від спадкоємців Мнішеків містечко Дукля.

Був незвично побожним, надав разом з дружиною кошти для будівництва кількох костелів, зокрема, в Рудці (1754), Турійську,^[2] Риманові (1780 року^[3][4]) палацу в Турійську.

Сім'я

Маріанна Мнішек з Оссолінських

Був одружений (шлюб 4 лютого 1731 року в Турійську) з Терезою Стадніцькою зі Жмигроду (1717—1776). Діти:

• Юзеф Салезій — воєвода підляський, староста хмільницький, сандомирський, мешкав головно у Франції
• Максиміліян — староста хмільницький, сандомирський
• Анна Тереза — дружина лежайського старости Юзефа Потоцького (внук гетьмана коронного Юзефа Потоцького, помер 1802 р.)
• Маріанна — дружина великого коронного хорунжого Юзефа Яна Мнішека (1742—1797).