Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Юзеф Потоцький (каштелян)
польський шляхтич гербу Золота Пилява, військовик, урядник, добродійник, львівський каштелян З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Юзеф Потоцький (пол. Józef Potocki, пом. 21 грудня 1764, с. Семенівка,[2] нині Пустомитівський район, Львівська область) — польський шляхтич гербу Золота Пилява. Військовик, урядник, меценат. Представник примасівської гілки роду Потоцьких.
 | Частина інформації в цій статті застаріла. |
.svg){kind=link}
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Замолоду навчався, подорожував Німеччиною, Францією; повернувся, знаючи кілька мов, володіючи військовим мистецтвом[джерело?].
1727 р. записав фундуш для дерев'яного костелу в Монастириськах. Фундатор костелу Внебовзяття Пречистої Діви Марії. 1747 р. надав 4000 золотих для проведення відправ у головному вівтарі костелу в Монастириську[3]
Був власником міста Монастириська, сіл Дмитровичі (тепер Пустомитівський район), Юрківка (біля Ямполя). Улюблена маєтність — Семенівка в Щирецькому старостві. Мав чимало судових процесів з громадами, посесорами через утиски з його сторони (зокрема, у Солонці, Жирівці, Гуменцях).[джерело?]
1760 р. став кавалером ордену Білого Орла. 6 лютого 1764 p. сеймик передконвокаційний Руського воєводства в Судовій Вишні обрав його суддею каптуровим Львівської землі. Підписав акт конфедерації Руського воєводства. Керував судом каптуровим, який почався у львівській ратуші 19 березня, тривав до 25 жовтня 1764 р.[джерело?]
8 листопада 1764 року у Львові було оформлено акт дарування «Миколая на Бучачі, Потоці, Городенці, Печеніжині Потоцького воєводича белзького» (відпис знаходиться в архіві домініканів у Кракові). За ним місто Бучач з палацом, передмістями, селом Підзамочок та 14 сіл, належних до цього Бучацького ключа, отримували Антоній Міхал Потоцький (1702—1766) і його брат — львівський каштелян Юзеф. Нові дідичі Бучача — Юзеф та Антоній Міхал Потоцькі — зобов'язувались змурувати нову церкву в місті, бо стара руйнувалась.[4]
Посади: львівський каштелян (з 21 червня 1760 р. за сприяння посла Франції А. Р. Польмі через заслуги брата для політики Франції у Польщі), староста канівський (консенс;[5] Микола Василь Потоцький з політичних міркувань передав Юзефу Потоцькому 1762 року[6]), щирецький (отримав після смерти батька за згодою матері), чорштинський.[7]
Обряд поховання відбувся в костелі домініканів у Львові 28 грудня 1764 р.[5]
Сім'я
Одружувався двічі. Перша дружина — Констанція (Людвіка?) з Морштинів, дочка Мар'яна. Друга дружина — дочка тлумацького старости Єжи Потоцького, сестра Йоанни з Потоцьких Яблоновської, внучка великого коронного гетьмана Фелікса Казімежа Потоцького Пелаґея (1768 року згадана власницею містечка Бариша;[8] 1768 або 1769 року продала за 760 000 злотих Устя-Зелене майбутньому белзькому каштеляну Юзефові Йоахимові Коморовскому[9]). Вдова 1765 року згадана в люстрації як посідачка Щирецького староства[10]. Діти (ними після смерти батька недовго опікувався брат Антоній Міхал):
- Іґнацій — староста канівський, канонік краківський,
- Юзеф Макарій — староста галицький, чорштинський,
- Домінік — староста сокольницький, дружина — Анна Домініка, донька вінницького та уланівського старости Юзефа Чосновського[11],
- Францішек Пйотр — староста щирецький, шеф реґіменту Потоцьких[12],
- Павел (близнюк Каєтана) — канонік краківський, схоластик катедральний[13] луцький,[1] дідич Бучача,
- Каєтан — канонік ґнєзненський, краківський,[1] дідич Бучача, Порохової[14], фундатор костелу в містечку Бариші[15],
- Ян — староста канівський з 1782 р.,[1] дідич Бучача,
- Пелаґія Маріанна — дружина литовського крайчого Зиґмунта Ґрабовського[1].
Remove ads
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads