Юзеф Свежинський

Юзеф Свежинський (пол. Józef Świeżyński) (19 квітня 1868 року, Влонице, Царство Польське, Російська імперія — 12 лютого 1948 року, Сандомир, Польська Народна Республіка) — поміщик, політик, лікар, 5-й прем'єр-міністр Королівства Польща.

Юзеф Свежинський пол. Józef Świeżyński
Юзеф Свежинський
Прапор 5-й Прем'єр-міністр Королівства Польща
23 жовтня 1918 — 3 листопада 1918
Попередник:	Ян Кухажевський
Спадкоємець:	Владислав Вроблевський
Народження:	19 квітня 1868(1868-04-19) Влонице
Смерть:	12 лютого 1948(1948-02-12) (79 років) Сандомир Польська Народна Республіка
Поховання:	Маліце-Косьцельне
Країна:	Польща
Релігія:	католицтво
Освіта:	Медичний факультет Варшавського університету
Партія:	Національна Ліга Польщі
Рід:	Q135401787?
Батько:	Владислав Ґерард Свежинський
Мати:	Гелена Свежинська
Нагороди:	Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Дитинство та юність

Юзеф народився в родині поміщиків Владислава Ґерарда і Гелени Свежинських. Здобув освіту в середній школі Радома, після чого вступив на медичний факультет Варшавського університету. 1893 року після закінчення медичної школи Юзеф вирушив до Німеччини, де працював у медичних установах Берліна та Гессена.

Одруження та подальша кар'єра

У тому ж році він одружився з Вандою Кіньорською. Після повернення в Польщу працював лікарем у Варшаві, однак через поганий стан здоров'я дружини вимушений був переїхати до Желенова, на батьківщину дружини. У 1908 році він купує невелику нерухомість та обирається у Державну Думу Російської імперії, в яку переобирається ще двічі. Бувши депутатом російського парламенту організовує соціальні заходи в Польщі.

Перша світова війна

Після початку Першої світової війни став допомагати скаліченим воякам та ветеранам війни, об'єднавши в цьому зусилля з небайдужими поляками. 1919 року він став Президентом Польського товариства «Просвіта» яке очолював до 1933 року. За соціально-освітню діяльність у 1924 році він був нагороджений Орденом Відродження Польщі.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни Юзеф брав участь у підпільній діяльності. 1944 року оселився в Сандомирі, де й помер у 1948 році та був похований.

Політична діяльність

Свежинський зацікавився політикою ще в коледжі та приймав учать у діяльності підпільного Польського союзу молоді «Zet». 1893 року він приєднався до Національної ліги^[1]. У 1906—1915 роки був тричі обраний депутатом Державної Думи (І, ІІІ, IV скликання) від провінції Радом^[2].

Прем'єр-міністр

23 жовтня 1918 року Свежинський був призначений прем'єр-міністром Королівства Польща. У перші дні правління він вживав заходи щодо зміцнення незалежності, що була проголошена 7 жовтня 1918 року. Крім того, відстоював позицію щодо негайного створення Збройних Сил, як елементу державної незалежності та суверенітету^[3]. На хвилі підтримки німцями вступив у конфлікт з Юзефом Пілсудським, який домагався посади військового міністра. Кабінет Свежинського не дуже підтримували активісти Національної ліги, які виступали проти його призначення^[4]. Щоб отримати широку соціальну базу підтримки 3 листопада Юзеф Свежинський оголошує декрет в якому відмежовується від Регентської Ради і проголошує створення «Національного уряду». Такі кроки Свежинського призводять до конфлікту з монархістами та лівими партіями. Де-факто, спроба перехопити владу і відмежуватися від монархістів та соціалістів призвела до відставки Кабінету Юзефа Свежинського^[5].

Подальша політична кар'єра

У перші роки незалежності Юзеф брав участь у розробці Конституції Польщі, після чого остаточно пішов з політики.