Юкачев Микола Вікторович

Микола Вікторович Юкачев (3 грудня 1956, Ниртинський, Кукморський район, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР — 3 жовтня 2009, Казань, Республіка Татарстан, Російська Федерація) — радянський і російський татарський актор. Заслужений артист Республіки Татарстан^[tt] (1996).

Юкачев Микола Вікторович
Зображення
Народився	3 грудня 1956(1956-12-03)  Ниртинського радгоспуd, Кукморський район, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР
Помер	3 жовтня 2009(2009-10-03) (52 роки)  Казань, Росія
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор театру
Alma mater	Казанське театральне училище
Заклад	Татарський академічний театр імені Галіаскара Камала
Нагороди та премії

Життєпис

Микола Вікторович Юкачев народився 3 грудня 1956 року в селищі Ниртинського радгоспу Кукморський району Татарської АРСР^[1]. Мати Катерина Юкачева — удмуртка, батько Віктор Таріко — українець^[2][3]. Ріс у змішаному мовному середовищі, з дитинства знав татарську мову^[4].

Закінчивши школу в рідному селі, в 1974 році приїхав в Казань і поступив до Казанського театрального училища на курс Марселя Салімжанова^[tt][2], причому в татарську групу, через те, що російської на той момент ще не було^[5]. Після закінчення першого курсу пройшов військову службу^[6], пробув три роки на флоті^[7]. Після повернення до навчання був зарахований на другий курс^[6][4], де познайомився з однокурсницею Раушанією Хафізовою^[tt], з якою надалі одружився^[8][4], прийнявши іслам^[9]. Через проблеми зі здоров'ям довгий час вона не могла завагітніти, але через деякий час народила дочку Світлану, проте більше дітей мати не могла^[6][4].

Після закінчення училища, в 1981 році разом з дружиною за направленням вступив до Альметьєвського татарського державного драматичного театру^[tt], однак там їх кар'єри не склалися, а в 1983 році на запрошення Салімжанова подружжя Юкачевих повернулося до Казані та увійшло до складу трупи Татарського державного академічного театру імені Г. Камала^[10][8]. Спочатку грав разом з дружиною парні ролі^[4]. З віком перейшов до комічних образів^[5]. Докладав великих зусиль для творчої реалізації своєї дружини^[11], однак у нього самого було менше ролей^[5].

Як талановитий артист, що володіє природністю, щирістю і музикальністю, швидко завоював любов глядача^[12]. Відомий як характерний актор, чарівний, який вмів створювати життєво достовірні й точні образи як в молодих, так і у вікових ролях^[10][13]. Був першим і єдиним російським актором в татарському театрі, прекрасно володів татарською мовою^[12][14], на якій говорив інколи краще багатьох татар^[5], і навіть зовні був схожий на татарина^[9].

Серед значних ролей — Хасан («Зульфія» К. Амі­ро­ва^[tt]), Закір («Нещасний юнак» Г. Камала), Єгор («Конокрад»), Іван («Ми йдемо, ви залишаєтеся», Амур («Чотири наречені Діляфруз» Т. Міннулліна), Фізат («Хасан — чоловік Ляйсан» Ю. Са­фіул­іна^[tt]), Мельник («Три аршини землі» А. Гілязова^[tt]), Ірек («Спадщина» Г. Ка­ю­мова^[tt]), Бічура («Бічура»), Мубарак («Казанські хлопці», «Знову казанські хлопці»), Діоген («баскетболіст» М. Гіля­зо­ва^[tt]), Саматов («Хвилі під льодом» А. Рахманкулова, Ільтабан («Рудий насмішник і його чорнява красуня» Н. Ісанбета), Гумер («Розлучення по-татарськи» Х. Вахіта^[tt]), Шаталов («Німа Зозуля»), Закі («Летюча тарілка» З. Хакіма^[tt]), Мишка («Блакитна шаль» К. Тінчуріна), Гурій («Як зірки в небі» по М. Горькому), Белярдо («Вчитель танців» Л. де Вега), Кадир («Лікар мимоволі» Т. Жуженоглу)^{[1][15][13][16]}.

	Це дуже важко було — вибрати лише одну виставу, лише одну роль. Я і Заки свого з «Летючої тарілки» люблю, просто купаюся в ролі. І «Нещасного юнака», де в мене роль зовсім іншого плану… Але так вийшло, що вдаються мені ролі п'яниць. Глядачі, напевно, думають, що я і в житті п'є. Це не так. Я ніколи не був п'ючим, я був, як би точніше сформулювати, тим що зривається… Але вже дванадцять років виповнилося, як кинув пити. І одинадцять місяців як курити перестав. Дуже задоволений! Шкодую навіть зараз, що витрачав час на шкідливі звички. Краще б англійську мову вчив — знаєте, як некомфортно мені було без мови на гастролях Камалівського театру в Лондоні?
— Микола Юкачев 2007 рік, [2]

Микола Вікторович Юкачев помер 3 жовтня 2009 року в Казані у віці 52 років після важкої хвороби^[16]. У 2005 році переніс інфаркт і операцію аортокоронарного шунтування^[2], а незадовго до смерті планував звернутися до хоспісу^[6], лікарі давали всього два-три місяці життя^[4]. У шлюбі з дружиною прожив 29 років^[4], мав дачу в Студенцях, сам побудував будинок і баню, захоплювався городництвом^[2]. Похований був поруч з матір'ю на кладовищі в рідному селі^[3].

Нагорода

• Почесне звання «Заслужений артист Республіки Татарстан^[tt]» (1996 рік)^[17][13].