Юліське герцогство

Юліське герцогство (нім. Herzogtum Jülich нід. Hertogdom Gulik фр. Duché de Juliers) — васальна держава у складі Священної Римської імперії з XI по XVIII зі столицею в місті Юліх. Герцогство лежало на захід від річки Рейн і на схід від річки Маас та межувало з Кельнським курфюрством на сході та Лімбурзьким герцогством на заході. Воно включало території по обох берегах річки Рур навколо своєї столиці Юліха — колишнього римського Юліакума (Iuliacum) — у нижній Рейнській області. У 1423 році герцогство об'єдналося з Берзьким графством за Рейном, і з того часу також стало називатися Юліх-Берзьким герцогством. Пізніше воно стало частиною держави Об'єднані герцогства Юліх-Клеве-Берг.

Юліське герцогство нім. Herzogtum Jülich нід. Hertogdom Gulik фр. Duché de Juliers
Держава Священної Римської імперії
1003 – 1794
Герб
Jülich: історичні кордони на карті Юліське герцогство (червоним) на карті імперського округу Нижній Рейн-Вестфалія (~1560 р.)
Столиця	Юліх
Мови	Рипуарські діалекти німецької мови
Форма правління	монархія
Історичний період	Середньовіччя, Відродження
• Герхард I, перший граф	1003
• підвищено до герцогства	1356
• Об'єднане з Берзьким герцогством	1423
• Об'єднане з Клеве і Бергом	→ 1521
• Під владою Пфальц-Нойбурга	1614
• Анексоване Францією	1794
• В Пруссію і Нідерланди	1815
Населення
Попередник Наступник Нижня Лотарингія Рур (департамент)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юліське герцогство

Територія герцогства лежить на території сучасної Німеччини (частина Північного Рейну-Вестфалії) і в сучасних Нідерландах (частина провінції Лімбург), її населення розмовляє тим самим лімбурзьким діалектом.

Історія

Графство

У IX столітті якийсь Матфрід був графом Юліським (лат. pagus Juliacensis). Перша згадка про графа в гау Юліх в Нижній Лотарингії відноситься до Герхарда I у 1003 році; його онук Герхард III почав називати себе графом Юліським в 1081 році.

Замок Нідегген

Вільгельм IV, який став графом у 1219 році, значно розширив територію і в 1234 році надав Юліху привілеї міста. До 1240 року його територіальна експансія призвела до конфлікту на східній стороні його території з архієпископом Кельна Конрадом фон Хохстаденом, чиї війська спустошили місто через п'ять років.

Син Вільгельма IV Вальрам (граф з 1278 по 1297) залишався затятим противником єпископства, підтримуючи герцога Іоанна I Брабантського в 1288 році в битві при Воррінгені проти архієпископа Зигфріда II Вестербурзького. Вальрама змінив його молодший брат граф Герхард V, який виступив на боці німецького короля Адольфа Нассауського проти його суперника Альберта I Габсбурга. Герхарду вдалося зберегти свої території після того, як Адольф Нассауський програв битву при Голльгаймі в 1298 році, а в 1314 році підтримав коронацію Людовика IV Віттельсбаха в сусідньому місті Ахен, знову проти волі єпископа Кельна.

Герцогство

Герхард помер у 1328 році. Його старший син став графом Вільгельмом V. Молодший син Герхарда Вальрам став архієпископом Кельна в 1332 році. У 1336 році граф Вільгельм отримав титул маркграфа від імператора Людовіка IV, а в 1356 році імператор Карл IV Люксембурзький підвищив Вільгельма V в ранг герцога. Його син герцог Вільгельм II, однак, втягнувся в запеклу ворожнечу зі зведеним братом імператора Вацлавом Люксембурзьким, герцогом Брабантським, якого він переміг у битві при Бесвайлері в 1371 році^[1].

Згодом історія Юліха тісно переплелася з історією його сусідів: Клевським та Берзьким герцогствами, а також з Гелдернським герцогством та Маркським графством: герцог Вільгельм II одружився з Марією, дочкою герцога Рейнольда II з Гельдерса, і самою герцогинею після смерті. Її зведеного брата Рейнольда III Гульдерського в 1371 році. Вільгельм II врегулював конфлікт з імператорським домом Люксембургу, і його син Вільгельм III успадкував обидва герцогства, ставши тим самим Вільгельмом I Гелдернським і Юліським.

У 1402 році герцог Вільгельм I помер, не маючи жодного законного нащадка. Його наступником став його молодший брат Рейнальд IV, герцог Гелдернський і Юліський, який також помер без спадкоємців у 1423 році. Гелдерландські маєтки обрали герцогом Арнольда Егмондського, тоді як Юліх об'єднався з Бергом і перейшов до Адольфа, герцога Юліх-Берзького, який належав до молодшої гілки і отримав Берг внаслідок одруження одного зі своїх предків.

У 1511 році герцог Іоанн III Клевський успадкував Юліх і Берг через шлюб з Марією Юліх-Берзькою, дочкою останнього герцога Вільгельма IV. Вона успадкувала володіння свого батька: Юліх і Берг з Равенсберзьким графством. З 1521 року Юліх-Берзьке герцогство і Клевське герцогство у персональній унії під керівництвом герцога Іоанна III^[2] утворили державу Об'єднані герцогства Юліх-Клеве-Берг.

Коли останній герцог Юліх-Клеве-Бергу помер без прямих спадкоємців у 1609 році, спалахнула війна за Юліську спадщину. Вона завершилась Ксантенським договором 1614 року, який розділив окремі герцогства між Пфальц-Нойбургом і Бранденбурзьким маркграфством. Юліх і Берг відійшли до пфальцграфа Вольфганга Вільяма Нойбурзького, а після того, як останній герцог Пфальц-Нойбурга (також курфюрст Пфальцу з 1685 р.) Карл III Філіп помер без потомства в 1742 р., Юліха і Берга успадкував граф Карл Теодор Пфальц-Зульцбаський (також після 1777 р. герцог Баварський).

У 1794 році революційна Франція окупувала Юліське герцогство, яке стало частиною французького департаменту Рур. Люневільський договір 1801 року офіційно визнав передачу Юліського герцогства Франції. У 1815 році, після поразки Наполеона, герцогство стало частиною прусської^[3] провінції Юліх-Клеве-Берг (після 1822 року частина прусської Рейнської провінції), за винятком міст Сіттард і Тегелен, які стали частиною Об'єднаного королівства Нідерландів.

Правителі

Карта герцогства Юліх-Берг від Theatre of the World, or A New Atlas of Maps and Representations of All Regions, edited by Willem and Joan Blaeu, 1645

Графи Юліські

• 1003—1029 Герхард I, граф у гау Юліх
• 1029—1081 Герхард II
• 1081—1128 Герхард III, граф Юліський
• 1128—1142 Герхард IV
• 1142—1176 Вільгельм I
• 1176—1207 Вільгельм II
• 1207—1219 Вільгельм III
• 1219—1278 Вільгельм IV
• 1278—1297 Вальрам
• 1297—1328 Герхард V
• 1328—1356 Вільгельм V, маркграф з 1336, герцог з 1356 як Вільгельм I

Герцоги Юліські

(1393–1423 в унії з Гелдерном, з 1423 з Бергом, з 1437 з Равенсбергом)

• 1356—1361 Вільгельм I (раніше граф Юліха)
• 1362—1393 Вільгельм II
• 1393—1402 Вільгельм III, також герцог Гелдернський з 1377 року
• 1402—1423 Рейнальд
• 1423—1437 Адольф
• 1437—1475 Герхард
• 1475—1511 Вільгельм IV

Дім Ла Марків, герцоги

(з 1521 р. у складі Об'єднаних герцогств Юліх-Клеве-Берг)

• 1511—1539 Іван
• 1539—1592 Вільгельм V
• 1592—1609 Йоганн Вільгельм I

Дім Віттельсбахів, герцоги

(в союзі з Бергом і Пфальц-Нойбургом, після 1690 також з Пфальцким курфюрством, з 1777 також з Баварією)

• 1614—1653 Вольфганг Вільгельм
• 1653—1679 Філіпп Вільгельм
• 1679—1716 Йоганн Вільгельм II
• 1716—1742 Карл Філіпп
• 1742—1794 Карл Теодор

Міста

Кілька міст і муніципалітетів належали до герцогства Юліх: — Юліх • Дюрен • Мюнстерайфель • Ойскірхен • Нідегген • Бергхайм • Кастер • Гревенбройх • Менхенгладбах • Дален • Дюлькен • Лінніх • Рандерат • Брюгген • Süchteln • Aldenhoven • Хаймбах • Моншау • Вассенберг • Хайнсберг • Гангельт • Гайленкірхен • Вальдфейхт • Сіттард • Susteren • Зінціг • Тегелен • Ремаген.

Відомі виходці з Юліського герцогства

Анна Клевська

Хендрік Гольціус

Меркатор

Йоганн фон Верт

• Рабин Ісаак бен Меїр з Дюрена, рабин, автор Шаарей Дура (XIII століття)
• Карл Йозеф Бегас, художник, батько німецького скульптора Рейнгольда Бегаса (1794—1854)
• Готфрід Людольф Кампгаузен, банкір і політик, прем'єр-міністр Пруссії (1803—1890)
• Анна Клевська, дворянка, королева Англії, четверта дружина Генріха VIII (1515—1557)
• Пітер Густав Лежен Діріхле, математик (1805—1859)
• Стаціус фон Дюрен, теракотовий скульптор (1520—1570)
• Хендрік Гольціус, гравер, кресляр і художник (1558—1617)
• Герман Генріх Госсен, економіст (1810—1858)
• Герман оп ден Графф, лідер менонітської громади (1585—1642)
• Фрідріх Йозеф Гаас, лікар, «святий лікар Москви» (1780—1853)
• Арнольд фон Харф, мандрівник і письменник (1471—1505)
• Карл Гайнцен, революціонер (1809—1880)
• Генрієтта Югель, художниця (1778—1850)
• Марія Юліх-Бергська, дворянка, герцогиня Юліх-Берґ, мати Сібілли, Анни та Амалії (1491—1543)
• Герман Легер, письменник (1595—1678)
• Ніколаус фон Майо де ла Трейль, військовий у званні генерал-лейтенанта, військовий міністр Баварського королівства (1774—1834)
• Генріх фон дер Марк, військовий у званні генерал-лейтенанта, військовий міністр Баварського королівства (1782—1865)
• Якоб Масен, священик-єзуїт, історик, драматург і теолог (1606—1681)
• Герардус Меркатор, географ, космограф і картограф, батьки якого походили з Гангельта в Юліському герцогстві (1512—1594)
• Жан-Франсуа Обен, краснодеревщик, один із найвідоміших ебеністів, автор Bureau du Roi та дідусь по материнській лінії Ежена Делакруа
• Гошвін Нікель, священик-єзуїт, десятий генеральний настоятель Товариства Ісуса (1582—1664)
• Ірмгардіс Зюхтельнська, свята (1000—1065 або 1082/1089)
• Йоганн Вільгельм Ширмер, художник (1807—1863)
• Карл Каспар фон Зібольд, анатом, хірург, акушер і професор, який вважається засновником сучасної академічної хірургії (1736—1807)
• Фрідріх Шпе, священик-єзуїт, професор і поет (1591—1635)
• Пітер Стамп, фермер і ймовірний серійний убивця, звинувачений у перевертні (бл. 1535—1589)
• Кретьєн Урхан, скрипаль, альтист, органіст і композитор (1790—1845)
• Йоганн фон Верт, генерал кавалерії в Тридцятилітній війні (1591—1652)
• Йоганн Вейер, лікар і окультист (1515—1588)
• Вільгельм I Гельдерський і Юліський, герцог Гельдерський і Юліський, відомий своєю військовою діяльністю та войовничим ставленням (1364—1402)