Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Марушевська Юлія Леонідівна
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Юлія Марушевська (2 жовтня 1989 с Щербані Миколаївської області[1]) — українська громадська та політична діячка.
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народилася 2 жовтня 1989 року в селі Щербані Вознесенського району Миколаївської області УРСР, багато часу в дитинстві провела в селі Садове Татарбунарського району, що на Одещині, звідки походить її родина[2].
У 2012 році закінчила КНУ ім. Шевченка, спеціальність — українська мова та література, німецька мова, кваліфікація — магістр з української мови та літератури, філолог-дослідник, викладач вищого навчального закладу з української мови та літератури, німецької мови, науковий редактор.
У липні-серпні 2014 року — учасниця літньої програми Українського наукового інституту Гарвардського університету.
З січня по квітень 2015 року як запрошена дослідниця вивчала в Стенфорді політичні науки, зокрема, процеси реформування та державотворення[3].
Колишня аспірантка Інституту філології КНУ ім. Шевченка (дисертацію не написала і була відрахована).
Неодружена[4]. У 2008-2017 роках була у шлюбі з Маркіяном Процівим, комерційним директором телеканалу «24».[5]
Участь у Революції Гідності
Як активістка Євромайдану[6] Юлія Марушевська стала відома завдяки англомовному відеозверненню «I Am a Ukrainian»[7] із поясненням причин, які вивели людей на вулиці, та закликом про допомогу у боротьбі з владою, яка переслідує і вбиває мирних людей[8].
Відео стало вірусним — зібрало понад 8 млн переглядів на YouTube, завдяки чому Марушевська стала для світу одним з найвідоміших облич української революції. Воно було зняте англійським фотографом Ґрегемом Мітчелом (Graham Mitchell), а опубліковане — Беном Мозесом, продюсером фільму «Доброго ранку, В'єтнаме»[9]. Потому Марушевська виступала з численними інтерв'ю у провідних світових ЗМІ та їздила по світу з промовами на підтримку демократичних перетворень в Україні[10][11][12][13][14].
Постмайданна діяльність
З 2015 року Юлія Марушевська входила до команди голови Одеської області Міхеїла Саакашвілі[15]. З червня по вересень очолювала Агентство інвестицій та розвитку Одеської ОДА.[16][17]
Від 10 липня 2015 року виконувала обов'язки заступниці голови Одеської ОДА, а з 9 вересня 2015 року призначена на цю посаду[17].
У жовтні 2015 року президент Петро Порошенко призначив Юлію Марушевську керівницею одеської митниці.[18]
14 листопада 2016 року написала заяву про звільнення з посади керівниці одеської митниці[19]. 17 листопада голова Державної фіскальної служби України Роман Насіров звільнив Юлію Марушевську[20].
У 2019-2020 роках Юлія Марушевська була членом і співголовою Незалежної антикорупційної комісії, членом команди Transparency International Defense & Security Programme[21].
Після повномасштабного вторгнення
З 2023 року — голова Офісу підтримки змін Міністерства оборони України[1]. Цей консультативно-дорадчий орган[22] формує проєктні команди, розробляє та адвокує нормативну базу, інтегрує зміни в систему оборони.
Першим завданням[23] Офісу підтримки змін МОУ став запуск закупівельної агенції Державний оператор тилу. Підготовка та адвокація цієї реформи тривала 10 місяців[24]. За перший рік своєї роботи ДОТ зекономив державному бюджету 16,3 млрд грн на закупівлях одягу, амуніції, пально-мастильних матеріалів та харчів для Збройних сил України.
11 жовтня 2024 року Юлію Марушевську було призначено до наглядової ради "Державного оператора тилу"[25][26].
У березні 2025 року Українська правда відзначила Юлію Марушевську премією "УП 100. Сила жінок" разом зі ще 13 лідерками у категорії "Політика та державне управління"[27].
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads