Юревич Анатолій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юревич.

Анатолій Іванович Юревич (рос. Анатолий Иванович Юревич, біл. Анатоль Іванавіч Юрэвіч, нар. 12 серпня 1957, Буденичі, Стародорозький район, Мінська область) — білоруський футбольний тренер.

Анатолій Юревич
Особисті дані
Повне ім'я	Анатолій Іванович Юревич
Народження	12 серпня 1957(1957-08-12) (68 років)
	Буденичі, Мінська область, БРСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Білорусь
Тренерська діяльність**
1977—1989 Мінська ДЮФШ (тренер) 1990 «Ведрич» 1993—1997 МПКЦ 1998—2001 «Торпедо-МАЗ» 2001—2003 «Локомотив» (Мінськ) 2004 «Металург» (Запоріжжя) 2004—2007 «Металург» (Запоріжжя) (спортдир) 2007—2008 «Гомель» 2010 «Акжайик» 2010 «Ордабаси» 2014 «Атирау»

Тренерська кар'єра

Кар'єра гравця була перервана важкою травмою в 17-річному віці. У 1978 році закінчив БДІФК. Тренерську кар'єру розпочав у 1977 в мінській футбольній школі молоді. Після працював у юнацьких збірних СРСР різних віків.

Ведрич

У 1990 очолив речицький «Супутник» (пізніше «Ведрич»). Вивів цей клуб в Першу лігу чемпіонату Білорусі (найсильніший дивізіон). Також був причетний до головного досягнення речицького клубу — виходу у фінал Кубка Білорусі 1992/1993 (покинув пост головного тренера до фіналу).

МПКЦ

У 1993 став головним тренером мозирського «Полісся», який пізніше змінив назву на МПКЦ. За підсумками сезону 1994/1995 вивів МПКЦ в Першу лігу, де мозирська команда створила конкуренцію тодішньому флагману білоруського футболу — мінському «Динамо». У чемпіонаті другої половини 1995 «Динамо» у впертій боротьбі зуміло відстояти чемпіонський титул, хоча і поступилося МПКЦ в особистій зустрічі. Мозирський клуб відразу ж після виходу в еліту взяв срібні медалі.

В сезоні 1996 Юревич разом з командою оформив дубль: спочатку виграв Кубок Білорусі, а після перемоги в останньому турі став чемпіоном країни, залишивши позаду мінське «Динамо». Таким чином, вперше після заснування чемпіонату незалежної Білорусі «Динамо» не зуміло виграти чемпіонство.

«Торпедо» і «Локомотив»

У лютому 1997 року Юревич залишив МПКЦ і перейшов на роботу в мінське «Торпедо», яке очолював до 2001 року. Разом з клубом протягом декількох сезонів знаходився в середині таблиці.

У 2002 році став головним тренером мінського «Локомотива». Цей клуб став третім, який Юревич вивів у найсильніший дивізіон білоруського футболу. У «Локомотиві» під керівництвом Юревича працювало багато відомих в майбутньому тренерів: Леонід Кучук, Олег Кубарєв, Олег Кононов, Володимир Гольмак^[1][2]. Тим не менш, за підсумками сезону 2003 «Локомотив» втратив місце у Вищій лізі.

У 2004 році Юревич працював головним тренером і спортивним директором запорізького «Металурга». У 2005 році повернувся в «Локомотив», який знову отримав місце у Вищій лізі. Влітку 2006 року залишив посаду головного тренера і сконцентрувався на адміністраторської роботі на посаді спортивного директора^[3].

«Гомель»

У січні 2007 року став головним тренером «Гомеля»^[4]. Завдяки Юревичу у складі «Гомеля» з'явився бразилець Ренан Брессан, який надалі став виступати за збірну Білорусі. В сезоні 2007 Юревич привів «Гомель» до срібних медалей, але в сезоні 2008 року клуб виступав не так добре і в серпні 2008 року Юревич був звільнений з поста головного тренера.

У Казахстані

З 2010 року став працювати в Казахстані. Спочатку очолював клуби «Акжайик»^[5] і «Ордабаси»^[6], а в грудні 2011 року був призначений спортивним директором Федерації футболу Казахстану^[7]. На цій посаді працював до кінця 2013 року.

У грудні 2013 року перейшов на роботу в клуб «Атирау». Спочатку планувалося, що Юревич буде асистентом головного тренера Володимира Бєлявського^[8], але пізніше саме Юревич був призначений головним тренером^[9]. У липні 2014 року за станом здоров'я залишив посаду головного тренера^[10].

У січні 2017 року увійшов у тренерський штаб мінської «Зірки-БГУ» як асистент Володимира Бєлявського^[11].

Тренерські досягнення

• Переможець Першої ліги чемпіонату Білорусі: 1994/1995
• Срібний призер чемпіонату Білорусі (2): 1995, 2007
• Володар Кубка Білорусі: 1995/1996
• Переможець чемпіонату Білорусі: 1996