Юрій Кароль Глібович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глебович.

Юрій Кароль Глібович, Глебович Юрій (*бл. 1605 — 18 квітня 1669) — державний та військовий діяч, урядник, дипломат Речі Посполитої.

Юрій Глебович
пол. Jerzy Karol Hlebowicz
Народився	бл. 1605
Помер	18 квітня 1669(1669-04-18)[1][2]  Заславль, Мінський повіт, Мінське воєводство, Велике князівство Литовське
Громадянство	Річ Посполита
Національність	білорус
Діяльність	дипломат
Титул	граф Заславський
Посада	воєвода Віленський
Термін	1668—1669 роки
Попередник	Михайло Казимир Радзивілл
Наступник	Михайло Казимир Пац
Конфесія	католицтво
Рід	Глібовичі
Батько	Миколай Глібович
Мати	Марцебелла Анна Корецька
У шлюбі з	Катерина Радзивілл
Діти	2 доньки
Герб

Життєпис

Походив з білоруського магнатського роду Глібовичів гербу Леліва. Син Миколая Глібовича, воєводи смоленського, та Марцебелли Анни Корецької. Народився близько 1605 року. Спочатку отримав домашню освіту. Потім навчався у Болонському і Лейденському університетах.

1630 році надав фундуш на костел і кляштор бернардинського монастиря в родинному замку Дубровно. У 1633 році стає старостою анікштанським і радошковицьким. У червні 1639 році отримав посаду литовського підстолія. Того ж року призначено підскарбієм литовським.

У 1640 році одружився з представницею роду Радзивіллів. У 1643 році призначений воєводою смоленським та стольником великим литовським. Багато часу приділяв зміцненню фортифікацій Смоленська, на час відставивши заради цього політичні справи в Вільно, Кракові та Варшаві, де з'являвся рідко.

У березні 1644 року і в 1645 році брав активну участь в засіданнях Сенату Речі Посполитої. Під час бескоролів'я у 1648 році (після смерті Владислава IV) приїхав до Кракова в листопаді, щоб взяти участь у виборах і підписати елекційних диплом Яна Казимира Вази. Під час коронації сейму підіймав для обговорення питання щодо оборони Смоленська.

У 1650 році брав участь в роботі створеної в Вільно комісії з питань фінансування армії Великого князівства Литовського. У 1651 році був комісаром при укладення Білоцерковського миру з Богданом Хмельницьким. У 1653 році призначений генеральним старостою жемайтським.

Брав участь у військових діях проти Московського царства, війська якого вдерлися до Великого князівства Литовського. У 1655 році визнав владу короля Швеції, в числі інших підписав Кейданську унію. З 1659 року перебував у листуванні з Богуславом Радзивіллом з приводу володінь останнього на території Великого князівства Литовського. Того ж року вів перемовини з гетьманом Іваном Виговським.

У 1660, 1662, 1664 роках комісаром брав участь в дипломатичних і мирних переговорах з Московським царством. У 1663 році стає маршалком Головного Трибуналу Великого князівства Литовського. У складі делегації Речі Посполитої підписав Андрусівське перемир'я в січні 1667 року, за оцінками сучасників зіграв значну роль в його укладенні.

У 1668 році, в тому числі в нагороду за укладення Андрусівського перемир'я, Глібович призначений воєводою віленським. Помер у 1669 році.

Родина

1. Дружина — Катерина, донька Кшиштофа Радзивілла, польного гетьмана литовського

Діти:

• Марцебелла Анна ((1641—1681), дружина Марціана Александра Огінського, великого канцлера литовського
• Кристина Барбара (1647—1695), дружина Казимира Яна Сапіги, великого гетьмана литовського