Михайло Казимир Радзивілл (1625)

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Радзивілл.

Михайло Казимир Радзивілл (лит. Mykolas Kazimieras Radvila, пол. Michał Kazimierz Radziwiłł; 26 жовтня 1625 / 1635^[2] — 14 листопада 1680) — князь з роду Радзивіллів, польний гетьман литовський. Ординат Несвізький, Олицький.

Михайло Казимир Радзивілл
пол. Michał Kazimierz Radziwiłł
Народився	26 жовтня 1635(1635-10-26) Несвіж, Несвізька ординаціяd, Новогрудський повіт, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське або Львів, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер	14 листопада 1680(1680-11-14) (45 років) Болонья, Папська держава
Поховання	Могила-усипальниця Радзивіллівd
Підданство	Велике Князівство Литовське Річ Посполита
Національність	литвин
Діяльність	дипломат
Титул	князь
Посада	староста, стольник, крайчий, підчаший, воєвода, каштелян, польний гетьман литовський
Конфесія	католик
Рід	Радзивілли
Батько	Александр Людвик Радзивілл[1]
Мати	Текля Анна Радзивіллd
Брати, сестри	Домінік Миколай Радзивілл, Joanna Katarzyna Radziwiłłd, Цецилія Марія Сенявська і Anna Euphemia Radziwiłłd
У шлюбі з	Катажина Собеська
Діти	Кароль Станіслав Радзивілл[1], Єжи Юзеф Радзивілл[1], Bogusław Krzysztof Radziwiłłd[1], Tekla Adelajda Radziwiłłd[1], Jan Radziwiłłd[1], Ludwik Radziwiłłd[1] і Mikołaj Franciszek Radziwiłłd[1]
Герб герб «Радзивілл»
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Син великого литовського маршалка Александра Людвіка Радзивілла і його дружини Теклі з Волловичів. Після смерті мами (22 лютого 1637) виховувався в Кобрині під опікою бабці Ельжбети з Ґославських Воллович. Близько 1644 опіку взяв батько, який віддав для навчання у школах Несвіжа. Одним з вчителів після прибуття до Польщі був лотаринжець Францішек Месґньєн-Меніньскі, який навчав його італійської, французької, сам вивчав при цьому польську; у 1649 р. присвятив М. К.Р-лу підручник польської мови. У 1648 почав публічне життя; в жовтні разом з батьком прибув до Варшави, брав участь в елекційному сеймі, віддав голос разом з представниками Троцького воєводства за Яна II Казімєжа. У 1654 став ординатом Несвіжу.^[2]

Від початку липня 1662 перебував біля короля у Львові. Його діяльність ускладнював Є. С. Любомірскі. Після отримання інформації про вбивство В. Ґосєвского почав домагатись посади польного гетьмана литовського для Богуслава Радзивілла. Перебував у місті до липня 1663 р. (після закінчення резидування короля в січні 1663 р.).^[3]

У 1675 р. його литовське військо напало на Паволоцький полк, захопило його, після цього полк було скасовано і приєднано до Київського воєводства Речі Посполитої.^[4]

1679 р. був висланий з дипмісією до Цісарства, Речі Посполитої Венеції, Папи. Від кінця травня 1680 перебував у Римі, 4 серпня відбувся урочистий в'їзд до міста, потім від імені короля Яна III склав послух Папі. Вартість витрат під час подорожі — 600000 злотих. Помер під час зворотної дороги, був тимчасово похований в костелі францісканців Болоньї, його документи та коштовності були в уряді міста. На початку 1681 р. тіло було перевезене і поховане в костелі єзуїтів Несвіжа.^[5]

Посади:

• стольник литовський (з 1652 р.)
• крайчий литовський (з 1653 р.)
• підчаший литовський (з 1656 р.)
• каштелян віленський (з 1661 р.),
• воєвода віленський (з 1667 р.),
• підканцлер литовський (з 1668 р.), після смерті Олександра Нарушевича
• польний гетьман литовський.

Був старостою міст, містечок та староств: Тельше, Упите, Ліда, Гомель, Кричів, Пропойськ — у ВКЛ; Перемишль, Члухів, Кам'янець, Хойніце, Рабштин, Хотин, Гульбин — в Польщі.

• У періоді між 2 травня і 18 липня 1661 р. був маршалком ординарного сейму, що проходив у Варшаві.
• У 1673 р. брав участь в битві під Хотином, в якій коронне військо розгромило турецьку армію.

Приватне життя

Міхал Казимир був завзятим католиком, вивчав догмати релігії. Мав схильність до наук, захоплювався алхімією. Був одружений (передшлюбний контракт, Дубно,^[6] 13 червня 1658 року;^[7] шлюб — 7 липня, Старе Село; 14 липня — весілля, Львів^[6]) з Катажиною Собеською (7.1.1634 — 29.9.1694) — сестрою короля Яна III Собеського. Діти:

• Микола Франтішек (5.11.1659 — 9.11.1672); у 1671 батько переписав йому Кам'янецьке староство
• Богуслав Кшиштоф (16.1.1662 − 1675, Лейден^[7]) — змалку хворів, мав бути духівником^[5]
• Єжи Юзеф (1668–1689 рр.) — ординат несвізький, воєвода троцький.
• Кароль Станіслав (1669–1719 рр.) — ординат несвізький, великий канцлер литовський.
• Текля Аделаїда
• Ян
• Людвіг.

Неприязно ставився до своїх двоюрідних братів Януша Радзивілла та Богуслава Радзивілла за те, що ті підтримували шведів під час Шведського потопу.