Юсеф Аль-Карадаві

Юсеф аль-Карадаві (араб. يوسف القرضاوي; 9 вересня 1926 — 26 вересня 2022) — сучасний ісламський релігійний діяч, спеціаліст з питань фікху, муджтахід, оратор, публіцист, письменник, поет, правознавець. Автор більш ніж 120 монографій, серед яких є перекладені з арабської на інші мови світу^[8].

Юсеф Аль-Карадаві
араб. يُوسُف القرضاوي
Народився	9 вересня 1926(1926-09-09)[1]  Сафт Турабd, Єгипетське королівство
Помер	26 вересня 2022(2022-09-26)[2][3] (96 років)  Доха, Катар
Країна	Єгипетське королівство  Республіка Єгипет  Об'єднана Арабська Республіка  Катар  Єгипет
Діяльність	улем, письменник, факіх, поет, правник, проповідник, мухаддіс
Галузь	Акида, усуль аль-дінd, іслам[4], шаріат[4] і ісламське богослів'яd[4]
Alma mater	Аль-Азгар (1958) і Інститут арабських досліджень і наукd (1958)
Знання мов	арабська[5]
Заклад	Університет Катаруd і IslamOnlined
Членство	Міжнародний союз мусульманських вченихd, Академія ісламських наукd, International Islamic Fiqh Academyd, Брати мусульмани[6][7] і European Council for Fatwa and Researchd
Роки активності	1977 — 2022
Magnum opus	Законне та заборонене в ісламіd
Посада	Голова Міжнародного союзу мусульманських вченихd і President of the European Council for Fatwa and Researchd
Конфесія	іслам
Діти (7 )	Абдул Рахман Юсуфd і Ільхам аль-Кардавіd
Нагороди	Міжнародна премія короля Фейсала в галузі ісламознавстваd (1994) Дубайська міжнародна премія Священного Корануd (2000) премія Султана аль-Увайсаd (1999) Новорічна преміяd (2009)
Сайт	al-qaradawi.net
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Відомий за програмою «Шаріат та життя», яка виходить на каналі Аль-Джазіра та має аудиторію понад 60 мільйонів глядачів по всьому світу та по сайту Islamonline^[9], автором та головним богословом якого він є.

Був членом численних міжнародних організацій, які займаються банківською справою (він один з небагатьох мусульманських правознавців, який виносить фетви (рішення) про правоздатність тих чи інших банківських операцій, що проводять ісламські банки, розробляє і розвиває систему і механізми ісламського банкінгу.

У 2012 році вдруге визнаний ученим року за версією порталу OnIslam.net^[10].

Біографія

Народився 9 вересня 1926 року в селищі Сафат Тураб, що знаходиться в губернаторстві Гарбія, Арабська Республіка Єгипет, в родині селян. У два роки став сиротою, втративши батька. З чотирьох років навчався в коранічній школі при міжнародному університет аль-Азхар у Каїрі. В десятирічному віці вже знав Коран на пам'ять.

Після закінчення школи продовжив навчання в інституті релігії в Танта протягом дев'яти років. У вісімнадцятирічному віці вступив до університету аль-Азхар на факультет основ релігії. У 1953 році з відзнакою закінчив факультет Основ релігії університету аль-Азхар. У 1954 році отримав викладацьку ліцензію.

Під час навчання в Єгипті неодноразово був ув'язеним  через свої політичні вподобання.

У 1960 закінчив магістратуру з коранічних студій факультету Основ релігії в університеті аль-Азхар і залишив Єгипет. У 1961 приїхав до Катару, де вже в 1962 очолив катарський релігійний інститут. У 1973 році блискуче захистив дисертацію і отримав докторську ступень на тому самому факультеті.

У 1977 став співзасновником факультету Шаріату та ісламознавства в університеті Катару, та став деканом цього факультету. У тому ж році заснував Центр дослідження сіри та сунни. Він також співпрацював з єгипетським Інститутом імамів, що підпорядковується Єгипетському міністерству вакуфів. Після повернувся у Катар як декан Ісламського факультету Шаріату та освіти, де він працював аж до 1990. З 1990 по 1991 працював в Алжирі головою наукової ради Ісламського університету. Він повернувся у Катар та зайняв посаду директору Центру дослідження сіри та суни, яку займає і понині.

У 2011 році, під час «Арабської весни» аль-Кардави повернувся до Єгипту. На площі Тахрір він провів п'ятничну молитву перед двома мільйонами єгиптян, яка почалася словами «О мусульмани та копти», маючи на увазі коптських християн — корінних жителів Єгипту. Він приділив велику увагу солідарності мусульман та християн Єгипту, та наголосив, що єгипетська революція — це спільна перемога.

Очолював Європейську раду фетв та досліджень, яка базується в Ірландії. Також був президентом Міжнародного союзу ісламських вчених. Мав трьох синів та чотирьох дочок, троє з яких мають докторський ступінь Британського університету.

В грудні 2014 був оголошений Інтерполом в розшук^[11]. Також йому заборонено відвідувати США, Велику Британію та Францію.

Діяльність

1961 року очолив релігійний інститут у столиці Катару Досі. 1973 року захистив докторську дисертацію на тему «Роль закята у вирішенні соціальних проблем» і отримав ступінь доктора теології найвищої категорії. Працював у Комітеті з контролю у справах релігії при Міністерстві Вакуфів, а також в Управлінні Ісламської Освіти при аль-Азхарі. Засновник багатьох навчальних закладів. За запрошенням держави Катар працював ректором Катарського Інституту Релігії, в якому заснував і очолив відділ Ісламських досліджень на факультеті педагогіки. Пізніше працював деканом на створеному ним факультеті Ісламських досліджень. Також є засновником Центру досліджень Сунни й біографії, який очолює і досі. З 1997 року керує Європейською радою з фетв і досліджень, що знаходиться в Дубліні. На відомому катарському телеканалі «аль-Джазіра» щотижня виходить популярна програма Ю. Карадаві під назвою «аш-Шаріа ва-ль-Хайя» («Шаріат і життя»), під час якої глядачі зі всього світу задають питання, що їх хвилюють. Юсуф Карадаві відноситься до ісламських вчених, які перебувають на позиціях Васатийя (поміркованості, серединності) в ісламі, тобто поєднує модернізм і традиціоналізм у своїх поглядах^[8]. Проте іноді його критикують з позицій консервативного саляфізму.

Членство у міжнародних співтовариствах

• Президент Європейської ради фетв та досліджень^[12]
• Президент Міжнародного союзу ісламських вчених^[13]
• Член конгресу ісламських досліджень (Єгипет)
• Член конгресу ісламських правових досліджень при Організації Ісламської Конференції  (штаб-квартира в м. Мекка)
• Голова союзу спостерігачів ісламського банку Катару і ісламського банку Файсал (Бахрейн)
• Заступник голови всесвітньої організації закята (Кувейті)
• Член королівського конгресу ісламських досліджень (Йорданія)
• Член асоціації «Ісламський Заклик» (Хуртума)
• Член Академії права Всесвітньої ісламської ліги (Мєкка)
• Член Оксфордського Центру ісламських досліджень
• Член Ради директорів пакистанського міжнародного ісламського університету (Ісламабад)
• Голова Комітету шаріатського контролю ісламських банків

Нагороди

Юсеф Аль-Кардаві має багато відзнак від різних організацій з різних країн світу за свій внесок у розвиток життя ісламської спільноти. Серед них:

• Нагорода за внесок в ісламську економіку — Ісламський банк розвитку (1991)
• Нагорода за внесок в ісламознавство — King Faisal International Prize  (1994)
• Нагорода за внесок в ісламську юриспруденцію — Султан Хассанал Болках (1997)
• Нагорода за досягнення в культурі та науці — Султан Ал Овайс (1998—1999)
• Мусульманська особистість року — Дубайська міжнародна нагорда Святого Корану (2000)
• Державна подяка за розподіл галузей ісламознавства — уряд Катару (2008)
• Нагорода хіджри Пророку — Уряд Малайзії (2009)

Також його ім'ям було названо стипендіальну програму, започатковану у 2009 році на факультеті ісламозавства в Катарі. Кожного року п'ять аспірантів отримують цю стипендію. Також його ім'ям було названо новий дослідницький центр в Катарі «Центр Карадаві ісламського врегулювання та відновлення». Центр працює над позитивним іміджем ісламу та мусульман на Заході, правами та свободами жінок в ісламі та над розвитком демократії в ісламському світі загалом^[14].

Політичні погляди

Аль-Кардаві висловлюється на користь демократії та реформ в ісламському світі. Він активно підтримував арабську весну та довгий час грав значну роль в інтелектуальному житті Братів мусульман. Проте двічі відмовлявся від офіційних посад в організації (у 1976 та у 2004), посилаючись на стан здоров'я та інші причини^[15].

Після трагедії 11 вересня він закликав мусульман здавати кров для постраждалих, наголошуючи, що іслам — це релігія терпимості.

Росію аль-Кардаві називає «ворогом ісламу», через її втручання в Сирійський конфлікт. Це викликало обурення у голови Чеченської республіки Російської Федерації Рамзана Кадирова. Він звинуватив Аль-Кардаві в тому, що його слова направлені проти мусульман Росії^[16]. Також Всеросійський муфтіят закликає росіян не слухати заяви Аль-Кардаві.