Юстас Палецкіс

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Палецкіс.

Юстас Палецкіс (лит. Justas Paleckis; 22 січня 1899, Тельшяй, Ковенська губернія, Російська імперія (нині — Литва) — 26 січня 1980, Вільнюс, Литовська РСР, СРСР) — литовський журналіст, письменник; радянський державний та громадський діяч. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1971 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1—8-го скликань.

Юстас Палецкіс
лит. Justas Paleckis
17-й Прем'єр-міністр Литовської Республіки
17 червня 1940 — 24 червня 1940
Попередник	Антанас Мяркіс
Наступник	Вінцас Креве-Міцкявічюс, в. о.
1-й Голова Президії Верховної Ради Литовської РСР
25 серпня 1940 — 14 квітня 1967
Попередник	Посада заснована
Наступник	Мотеюс Юозовіч Шумаускас
в. о. президента Литви
17 червня 1940 — 25 серпня 1940
Попередник	Антанас Мяркіс, в. о.
Наступник	посада скасована
Народився	10 (22) січня 1899  Тельшяй, Ковенська губернія, Російська імперія[1]
Помер	26 січня 1980(1980-01-26)[2][3] (81 рік)  Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Похований	Антакальніс
Відомий як	політик, поет, журналіст, перекладач
Країна	Литва  СРСР
Alma mater	Університет Вітовта Великого
Політична партія	КПРС і Литовський народний союз селян (1928)
Діти	Палецкіс Юстас Вінцас Юстович
Релігія	атеїзм
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в родині коваля.

З 1915 — робітник, потім службовець в Ризі, з 1922 — учитель. Був засновником та редактором литовської газети, що виходила в Ризі. Співпрацював у періодичних виданнях Литви. Працював директором литовського телеграфного агентства «ELTA», після військового перевороту був звільнений у травні 1927.

Навчався в каунаському Литовському університеті (1926–1928), працював журналістом.

У 1931 встановив зв'язки з підпільною компартією Литви, в 1937 обраний членом Антифашистського комітету Каунаса, в 1939 арештований та поміщений у концтабір.

Після окупації Литви Радянським Союзом 15 червня 1940 був головою маріонеткового Народного уряду з 17 червня до 24 червня, вступив у компартію.

Після сфальсифікованих радянською окупаційною владою виборів до Народного сейму, що проголосив утворення Литовської РСР, з серпня 1940 по квітень 1967 — голова Президії Верховної Ради Литовської РСР. З початком Німецько-радянської війни був евакуйований.

У 1941–1966 — заступник голови Президії Верховної Ради СРСР.

З 1955 — представник у Раді Міжпарламентського союзу, в 1966–1970 — перший заступник голови Парламентської групи СРСР.

Делегат XIX, XX, XXI, XXII, XXIII з'їздів КПРС, на яких обирався кандидатом в члени ЦК.

У 1940–1966 — член ЦК і Бюро ЦК КП Литви. Депутат Верховної ради СРСР скликань з 1-о по 8-е.

У 1966–1970 — Голова Ради Національностей Верховної Ради СРСР. З 1970 — пенсіонер.

Смерть

Помер у Вільнюсі. Похований на цвинтарі Антакалніо.

Сім'я

Дружина — Геновайте Палецкене. П'ятеро дітей — сини Вільнюс Палецкіс, Юстас Вінцас Палецкис, дочки Сігіта, Герута, Віта. Десять онуків.

Літературна діяльність

Друкувався з 1919. Автор багатьох збірок віршів, нарисів, оповідань, спогадів, документального роману «Останній цар» (1937–1938), перекладів творів латиських письменників на литовську мову, публіцистичних книг і брошур. Твори перекладалися на німецьку, польську, російську, українську мови.

Нагороди та звання

• Герой Соціалістичної Праці (1969)
• 6 орденів Леніна
• Орден Вітчизняної війни 1-о ступеня
• Орден Дружби народів
• Медалі

Твори

• Dienų nelaisvėj. Eilėraščiai ir vertimai. Kaunas, 1932.
• Paskutinis caras. Beletristine istorija.T. 1 — 3, Kaunas, 1937—1938
• Latvija. Kaunas, 1938.
• Gyvenimo vardu. Vilnius, 1961.
• Žingsniai smė ly. 1926 metai. Vilnius. 1968.
• Kelionių knyga. Vilnius, 1969.
• Tūkstantis žingsnelių (Eilėraščiai). Vilnius, 1970.
• Радянська Литва. Історико-географічний нарис, Москва, 1949.
• Відродження. Вірші. Москва, 1958.
• Здрастуй, Радянська Литва! Вірші. Вільнюс, 1960.
• На життєвому шляху. Вірші. Москва, 1969.
• Життя починається. Спогади, розповіді, нариси. Москва, 1970.
• У двох світах. Москва, 1974.
• Книга подорожей. Москва, 1975.