Юшкевич Павло Соломонович

Павло́ Соломо́нович Юшке́вич (рос. Павел Соломонович Юшкевич; 29 червня 1873, Одеса — 6 грудня 1945, Москва) — російський і радянський філософ, публіцист і перекладач^[2]. Активіст меншовиків, брав участь 1908 року як один із російських махістів у «Нарисах з філософії марксизму», ця публікація викликала критику, що відбилася в роботі Володимира Леніна «Матеріалізм і емпіріокритицизм». До 1920-х років Юшкевич залишив політичну діяльність і з 1922 року працював в Інституті марксизму-ленінізму в Москві.

Павло Соломонович Юшкевич
Павел Соломонович Юшкевич
Народження	29 червня 1873(1873-06-29)  Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	6 грудня 1945(1945-12-06) (72 роки)  Москва, СРСР
Громадянство (підданство)	Російська імперія
Знання мов	російська[1]
Брати, сестри	Юшкевич Семен Соломонович
Діти	Юшкевич Адольф Павлович

Життєпис

Павло Юшкевич народився 29 червня 1873 року в Одесі в сім'ї дрібного комерсанта^[3] Соломона Мойсейовича Юшкевича (1839—1895) та Анни (Етель) Григорівни Юшкевич (до шлюбу Волошиної, ?-1917), у якій був одним із чотирнадцяти дітей^[4]. Навчався у Другій Одеській гімназії, де став активним учасником марксистського гуртка^[2] та закінчив 1891 року^[5]. Однак за участь у соціал-демократичному русі його заарештували й ув'язнили, а потім відправили на заслання в Кишинів, де він виявив особливий інтерес до математики. Він вирушив у вигнання до Франції і вивчав математику в Сорбонні в Парижі. Після закінчення університету Павло повернувся до Одеси. Тут він мав відвідувати лекції, щоб отримати кваліфікацію, визнану в Російській імперії^[6]. Як учасник фракції меншовиків РСДРП брав участь у революції 1905 року. Пізніше він став журналістом у Петербурзі.

Після 1917 року працював в Одеській міськраді, де служив у статистичному відділі, а також читав лекції з філософії. З 1922 року перебував у Москві, де влаштувався до Інституту Маркса і Енгельса (пропрацював там до 1930 року). Займався переважно перекладами філософської літератури (був першим перекладачем «Діалектики природи» Фрідріха Енгельса, а також переклав низку творів Клода Адріана Гельвеція, Поля Анрі Гольбаха, Дені Дідро, Готфріда Вільгельма Лейбніца тощо).

Похований у Москві на Донському цвинтарі у сімейній могилі на ділянці № 3.

Сім'я

• Брат — Семен Соломонович Юшкевич, письменник і драматург. Племінниця — Ніна Семенівна Юшкевич, балерина.
• Брат — Михайло Самойлович Юшкевич (1866, Одеса — після 1934, Ніцца), лікар^[7][8][9]; в еміграції став літератором, автор чарівних казок для дітей і дорослих, які ввійшли до збірки «Новий Гептамерон: Пригоди чарівного хлопчика, сім казок» (Чарівний хлопчик на Зеленій горі; При Чарівного хлопчика на кінець світу; Чарівний хлопчик на тому світі; Гілка олеандра. У царстві тіней; Мармурові люди; Перламутровий ящичок; Париж: Книговидавництво Я. Поволоцький, 1933. — 139 с.)^[10].
• Сестра — Єлизавета Соломонівна Мала, зубна лікарка. Племінник — Ілля Григорович Малий (1909—1982), економіст і статистик, доктор економічних наук, професор.
• Перша дружина (з 1899 року) — Рашель Адольфівна Юшкевич (до шлюбу Шенталь, 1882—1920).
  • Син — Адольф Павлович Юшкевич, історик математики. Онук — Олександр Адольфович Юшкевич (1930—2012), математик, професор Університету Північної Кароліни в Чапел-Гіллі.
  • Донька — Симона Павлівна Юшкевич (1900—1982).
• Друга дружина (з 1925 року) — Фаїна Абрамівна Коган-Бернштейн (до шлюбу Аронгауз, першим шлюбом одружена з Матвієм Коганом-Бернштейном), історикиня.

Філософські праці

Юшкевич не бачив необхідності в тому, щоб марксизм боявся «буржуазних теорій», стверджуючи, що якби марксизм був такий сильний, як він припускав, то він просто асимілював би інші теорії, а не був би асимільований ними^[11].

У працях «Матеріалізм і критичний реалізм» (1908) і «Сучасна енергетика з погляду емпіріосимволізму» (у збірці «Нариси з філософії марксизму», 1908) виступав із критикою філософії ортодоксального марксизму як махіст, суб'єктивний ідеаліст і представник емпіріосимволізму як напряму в гносеології. За Юшкевичем, марксизм може стати цілісним світоглядом, але поки що єдиної марксистської філософії немає, а є кілька «марксистсько-образних» філософій; діалектичний матеріалізм він звужував суто до еволюціоністського і релятивістського позитивізму, а в історичному матеріалізмі пропонував доповнити «соціально-психологічний» аспект «соціально-космічним».

На критику своєї концепції Леніним у «Матеріалізмі та емпіріокритицизмі» відгукнувся 1910 року в брошурі «Стовпи філософської ортодоксії», а потім 1912 року в книжці «Світогляд і світобачення» пояснював ідеалізм специфічним характером філософської творчості, заперечував науковість філософії, яку називав «формою колективного мислення та відчуття» і результатом напівхудожнього емоційно-інтелектуального бачення.

У 1913—1915 роках спільно з математиком Олександром Васильєвим випустив 10 збірок «Нові ідеї в математиці», для яких переклав низку оригінальних статей Германа Гюнтера Грассмана, Бертрана Рассела, Ернста Маха, Анрі Пуанкаре.

Бібліографія

• Современный мир. Санкт-Петербург, 1907, квітень.
• О материалистическом понимании истории. Санкт-Петербург, 1907 (2-ге видання — Одеса, 1921).
• Материализм и критический реализм. Санкт-Петербург, 1908.
• Современная энергетика с точки зрения эмпириосимволизма // Очерки по философии марксизма. Санкт-Петербург: Безобразов & Ко, 1908.
• Новые веяния. Санкт-Петербург, 1910.
• Столпы философской ортодоксии. Санкт-Петербург, 1910.
• Мировоззрение и мировоззрения. (Очерки и характеристики). Архівна копія від 12 липня 2020 на Wayback Machine — Санкт-Петербург, 1912.
• Теория относительности и её значение для философии // Теория относительности Эйнштейна и ее философское истолкование. Москва, 1923.