Язід III ібн аль-Валід

Язід III ібн аль-Валід (араб. يزيد ابن الوليد ابن عبد الملك; 701 — 25 вересня 744) — халіф з династії Омеядів.

Язід III ібн аль-Валід араб. يزيد ابن الوليد ابن عبد الملك
12-й Амір аль-мумінін і халіф Омеядського халіфату
Квітень — жовтень 744 року
Попередник:	Аль-Валід II
Спадкоємець:	Ібрагім
Народження:	701(0701) Сирія
Смерть:	25 вересня 744(0744-09-25) Дамаск
Причина смерті:	рак головного мозку[d]
Національність:	Араб
Країна:	Омеядський халіфат
Релігія:	Іслам
Рід:	Омеяди
Батько:	Аль-Валід I
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Язід був сином перської княжни, яку подарували як наложницю халіфу Аль-Валіду I^[1]. Арабський історик Ат-Табарі казав, що Язід був високим і гарним^[2].

За часи правління Язіда III відбулись серйозні заворушення у деяких провінціях халіфату. Окрім того стався розкол всередині династії Омеядів. Населення Хомса підбурило заколот, закликаючи помститись за убитого аль-Валіда II ібн Язіда, й оголосило халіфом його сина аль-Хакама. Повстанці убили намісника провінції й під командою Абу Мухаммада ас-Суф'яні вирушили на Дамаск. Загін був розгромлений Сулайманом ібн Хішамом та Абдул-Азізом ібн аль-Валідом, а ас-Суф'яні був взятий у полон. Повстання також відбувались у Палестині, Вірменії й Атропатені^[3].