Ялти (Миколаїв)

Ялти (раніше — Попова балка) — місцевість і мікрорайон в Заводському районі міста Миколаїв, розташована на лівому березі Бузького лиману.

Ялти Миколаїв
Мапа Миколаївського торговельного порту 1911—1915 років. Попова балка зображена в правій частині
Загальна інформація
46°57′2″ пн. ш. 32°1′7″ сх. д.
Країна	Україна
Район	Заводський
Поштовий індекс	54000
Головні вулиці	1-а Ялтинська, 2-а Ялтинська, 3-я Ялтинська, 4-а Ялтинська, 5-а Ялтинська, 6-а Ялтинська, 7-а Ялтинська, 1-а Наскрізна, 2-а Наскрізна, Заводська, Ялтинський провулок
Карта

Розташування

Мікрорайон розташовується на березі Бузького лиману і обмежуються вулицями Кузнецькою, Заводською і 4-Слобідською. Ялти нараховують сім Ялтинських вулиць, дві Наскрізні і численну кількість провулків без назв, що зумовлено в першу чергу хаотичною забудовою місцевості.

Назва

Раніше місцевість називалася Поповою Балкою. Попова Балка — довга і глибока балка, що знаходиться в районі Миколаївського торговельного порту і простягається вздовж лівого берега Бузького лиману^[1].

Існує версія, що у перші роки існування міста Г. О. Потьомкін наказав поселити в Богоявленську заштатних церковників і попів-розстриг (служителі релігійного культу, позбавлені духовного сану) і долучити їх до корисної праці. Однак священники, які не звикли працювати, втекли з Богоявленська і заселили схил величезного яру, розташованого перед в'їздом до Миколаєва. Використовуючи його як зручне укриття, що підходило прямо до єдиної дороги Миколаїв—Богоявленськ, вони займалися грабунком перехожих. Відтоді нібито і закріпилася за яром, що мав погану славу, назва Попова балка.

Однак ця версія не має жодного підґрунтя. Назва Попова Балка була відома ще до виникнення Миколаєва. В описі земель, що відійшли Росії 1774 року, так пояснено цю назву: «Попова Балка, кажуть, від того прозвана, що рибний вилов від попа здійснювався, як і багато балок і кос на березі Бугу прозиваються за іменами початківців у тих місцях рибу ловити…»^[2]

Сучасну назву місцевість отримала коли у другій половині XIX століття в районі Попової балки і в самій балці стали незаконно селитися декласовані елементи. Після Жовтневого перевороту це хаотичне поселення отримало в народі назву міста Ялта, нагадуючи його своїми східчасто розташованими будівлями. Згодом ця назва закріпилася і на плані міста^[1].

Історія

Район, як і більшість ярів і кос на березі Бугу, почав формуватися навколо місць вилову риби. На початку ХІХ століття в районі Попової балки з'явилися різні заводи. Попова балка стала центром, навколо якого почала розвиватися промисловість^[2]. Так, у рапорті міського купця Кустова до військового губернатора Миколаєва, віце-адмірала О. С. Грейга, йшлося про необхідність створення комерційної пристані в районі Попової балки. Її побудували 1821 року, а з високої гори до пристані через Попову балку було прокладено спуск, яким на возах везли вантажі. Згодом пристань розвинулася у сучасний Миколаївський морський торговельний порт. Тут же була приватна верф, що будувала невеликі вітрильні купецькі судна^[3].

Існує інформація про те, що в степу за Поповою балкою, 1 серпня 1879 року, стратили Самуїла Віттенберга та Івана Логовенка за спробу здійснити вбивство царя Олександра II^[4][3].

Адрес-календар 1869 року вказує на те, що біля Попової балки знаходилися промислові підприємства. Крім торгових суден, до пристані Попової балки приставали пакетботні (поштові) пароплави, звідки поштові фургони і кур'єри доставляли в місто пошту^[3][5].

У другій половині ХІХ століття в районі Попової балки і в самому яру стали незаконно селитися декласовані елементи. Після Жовтневого перевороту схили Попової балки стали знову забудовуватися глинобитними мазанками. За радянських часів Ялту неодноразово руйнували, проте виселити звідси людей не вдавалося^[2].

Через високий рівень злочинності в мікрорайоні, де населення заробляє зокрема торгівлею наркотиками, самогоном і збором вторсировини, місцевість отримала дурну репутацію. Ялти часто порівнюють з фавелами Ріо-де-Жанейро і американським гетто^[6][7]. Часто доходить до того, що виклик швидкої медичної допомоги чи поліції неможливий через відмову відправити в мікрорайон машину. Певний час місцевість патрулювали не звичайні міліціонери, а співробітники спеціального підрозділу МВС України «Беркут»^[7][8].

Через таку бездіяльність правоохоронних органів у 2016 році місцевими жителями було направлено звернення до тодішньої голови Національної поліції України Хатії Деканоїдзе^[9].

У 2020 році в мікрорайон було проведено каналізацію. До того населення самовільно підключалося до зливової каналізації і користувалося вигрібними ямами^[10].