Яневич Володимир Анатолійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яневич.

Володи́мир Анато́лійович Яне́вич (23 червня 1993(19930623) — 15 лютого 2015) — солдат Збройних сил України.

Яневич Володимир Анатолійович
Солдат
Загальна інформація
Народження	23 червня 1993(1993-06-23) Миролюбне
Смерть	15 лютого 2015(2015-02-15) (21 рік) Логвинове
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєвий шлях

Закінчив 9 класів Миролюбненської ЗОШ, Новоселицький професійний аграрний ліцей. Кілька років служив за контрактом у Старокостянтинові, солдат 3568-ї зенітної технічної ракетної бази. Вступив до Новоушицького технікуму Подільського державного аграрно-технічного університету.

У часі війни в складі частини був водієм автомобіля «Урал». Загинув 15 лютого 2015-го поблизу Логвинового під час довезення набоїв з міста Артемівськ до Дебальцевого. Колона конвою з 6 машин рухалася польовою дорогою та потрапила у засідку, «Урал» був розстріляний з танків. Тоді ж загинув Микола Бутенко.

Тіло Володимира знайшли волонтери.

Похований 24 квітня 2015-го у Миролюбному.

Без Володимира лишилися батьки — Тамара Анатоліївна, Анатолій Іванович, та молодший брат.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1]
• 15 лютого 2017-го на території в/ч А4009 відкрито пам'ятник Володимиру Яневичу