Янченко Олег Григорович

Олег Григорович Янченко (рос. Олег Григорьевич Янченко; 18 червня 1939(19390618), Москва, Російська РФСР — 12 січня 2002, Московська область, Росія) — радянський і російський органіст, піаніст, композитор, диригент, педагог, професор. Лауреат Державної премії СРСР (1984). Заслужений артист РРФСР (1987). Народний артист Росії (1997).

Янченко Олег Григорович
Основна інформація
Дата народження	18 червня 1939(1939-06-18)[1]
Місце народження	Москва, РРФСР, СРСР
Дата смерті	12 січня 2002(2002-01-12)[1][2] (62 роки)
Місце смерті	Lesnoy Gorodokd, Одинцовський район, Московська область, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	Росія  СРСР
Професії	композитор, викладач університету, диригент, органіст
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (1964)[3] і Віденський університет музики й виконавського мистецтва (1965)[4]
Інструменти	орган
Жанри	опера[3], балет[3], симфонія[3], концерт[3], музика до фільму[3] і соната
Членство	Belarusian Union of Composersd
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського, Московська філармонія[3], Білоруська державна філармонія[3] і Білоруська державна академія музики[3]
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Янченко.

Життєпис

Закінчив Московську консерваторію (1964). Учень Л.І. Ройзмана, Г.Г. Нейгауза, Ю.О. Шапоріна.

З 1971 — соліст Московської філармонії.

Організатор (з 1968) і художній керівник Мінського камерного оркестру.

З 1984 — художній керівник російського ансамблю старовинної музики «Мадригал».

Вів активну і різнобічну концертну, педагогічну та музично-громадську діяльність.

Автор опер, балету, симфонічних творів, інструментальних концертів, музики до кінофільмів (переважно — кіностудії «Беларусьфільм»).

Помер 12 січня 2002 року в Лісовому Городку (Московська область). Похований в Москві на Троєкуровському кладовищі.

Фільмографія

Автор музики до стрічок:

• «Твір» (1970, короткометражний)
• «Життя і смерть дворянина Чертопханова» (1971)
• «Горя боятися — щастя не бачити» (1973)
• «Тартак» (1973)
• «Хліб пахне порохом» (1973)
• «Час її синів» (1974)
• «Невідкриті острова» (1974)
• «Факт біографії» (1975)
• «Весела карусель» (1975, дитячий мультиплікаційний журнал) «Бегемотик» (ільм 7-й)^[5]
• «Недільна ніч» (1976)
• «Хто я такий?» (1977, мультфільм; пісенька на слова Г. Сапгіра)
• «Старт» (1977, мультфільм)
• «Не боюся тебе, морозе!» (1979, мультфільм)
• «Точка відліку» (1979)
• «Люди на болоті» (1981)
• «Капелюх» (1981, у співавт., Мосфільм, реж. Л. Квініхідзе)
• «Вітрила мого дитинства» (1981)
• «Дихання грози» (1982)
• «Василиса Мелентьєва» (1982, фільм-спектакль)
• «Затюканий апостол» (1983, фільм-спектакль)
• «Хліб» (1984, мультфільм)
• «Іди і дивись» (1985, реж. Е. Климов, Мосфільм—Беларусьфільм)
• «Знак біди» (1986)
• «Виклик» (1986)
• «На своїй землі» (1987, Одеська кіностудія, реж. І. Апасян)
• «Сержант» (1988)
• «Рядові» (1988, фільм-спектакль)
• «Наш бронепоїзд» (1988)
• «Сходження на Фудзіяму» (1988, Киргизфільм)
• «Комедія про Лісістрату» (1989, СРСР—Велика Британія—Греція, реж. В. Рубинчик)
• «Його батальйон» (1989)
• «Мати Урагану» (1990)

та інші.