Ян Анджей Бучацький

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ян Бучацький.

Ян Анджей Бучацький гербу Абданк (пол. Jan Andrzej Buczacki, пом. 1509) — польський шляхтич, урядник, дипломат Королівства Польського. Представник підгаєцької гілки роду Бучацьких.

Ян Анджей Бучацький
Jan Andrzej Buczacki
Псевдо	Ян старший Бучацький
Помер	1509(1509) Темешвар
Підданство	Корона Польська
Національність	поляк
Діяльність	військовик, дипломат
Посада	староста меджибозький, равський
Військове звання	ротмістр панцерний
Рід	Бучацькі
Батько	Якуб Бучацький
Мати	Анна зі Спрови (de Sprowa) гербу Одровонж
Родичі	Одровонжі
У шлюбі з	Ядвиґа, княжна з Луковила

Життєпис

Син Якуба Бучацького з Підгаєць — старшого — воєводи руського, та його дружини Анни зі Спрови гербу Одровонж.

Замолоду служив при дворі великого князя литовського (потім короля) Олександра. Керівник штатної коронної роти (організована за часів короля Яна І Ольбрахта для оборони Руси, Поділля). У 1497, 1498 роках був біля великого князя литовського Олександра у буковинському поході, заслужив його увагу. За військові заслуги отримав від короля Яна І Ольбрахта маєтки Монастирчани, Хотків, Черніїв, инші в Галицькій земли. Як ротмістр найманців у 1499—1501 роках брав участь та відзначився у відбитті нападів татар на Галичину.^[1]

Після смерті батька став власником Бучача. Був серед послів, які уклали з царем Московії Іваном ІІІ 6-річний мир.^[2] 1502 року розбив сильний татарський загін, який заглибився на територію Литви. У березні 1503 року був серед диломатів на переговорах воєводи ленчицького Пйотра Мишковського з московитами. У 1505 році уклав з братом Яном Феліксом угоду щодо поділу спадку батька.

Був коронним підчашим, старостою меджибозьким, через 2 роки старостою равським. Отримав від короля половину річного чиншу, сплаченого львівськими жидами; у приватному володінні мав містечко Литвинів (разом з братами Яном Феліксом, Якубом), також купив кілька сіл.

1508 року був посланий королем Сиґізмундом І Старим до Литви через вбивство Заберезинського, повстання Глинського. На початку 1509 року був разом із Гермолаушем Садковським посланий королем з дипмісією до Угорщини, турецького султана для відновлення перемир'я, завдання виконав.

Помер несподівано у червні або липні 1509 року на зворотній дорозі в Темешварі, там був похований.

Сім'я

Дружина — Ядвіґа, княжна з Луковила (ймовірно, з князів на Лукомлі у Вітебському воєводстві). На момент смерти діти були малолітні, відоме ім'я сина Єжи.^[3]