Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Ярмуцька культура

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Ярмуцька культура
Remove ads

Ярмуцька культура неолітична археологічна культура, що існувала на території доісторичного Леванту. Це була перша культура на теренах Палестини, представники якої виготовляли кераміку (пор. докерамічний неоліт), і одна з перших керамічних культур на території Леванту. Прийшла на зміну тахунійської та була витіснена Гасульскою культурою. Деякі дослідники зближують дану культуру з яфетичним ареалом та вказують на спорідненість з давньокавказькою Куро-Аракською культурою[1].

Коротка інформація Попередник, Наступник ...
Thumb
Ярмуцька «Велика Богиня» або «богиня-мати»
Thumb
Посудина ярмуцької кераміки з Шаар ха-Голан.
Thumb
Ярмуцька кераміка з орнаментом «риб'яча кістка».

Назва походить від річки Ярмук, що протікає поблизу однієї з пам'яток Шаар ха-Голан, кібуца біля підніжжя Голанських висот.

Remove ads

Шаар ха-Голан

Узагальнити
Перспектива

Перше ярмуцьке поселення було розкопане в Мегіддо у 1930-і роки, але тоді дослідники не зрозуміли, що мова йде про досі невідому неолітичну культуру. 1949 року професор Моше Стекеліс вперше ідентифікував в Шаар ха-Голан ярмуцьку культуру періоду керамічного неоліту, що охоплювала частину Ізраїлю та Йорданії.[2] Одна з пам'яток цієї культури, що датується близько 6400-6000 роками до н. е. за каліброваною хронологією, знаходиться в центральній частині долини річки Йордан, на північному березі річки Ярмук. Розміри городища становили близько 20 гектарів, що робило його одним з найбільших поселень у світі свого часу. Хоча після цього були виявлені й інші пам'ятки ярмуцької культури, Шаар ха-Голан був найбільшим з них, і був, ймовірно, центром цієї культури.[3]

Городище розкопували дві групи археологів з Єврейського університету в Єрусалимі: одна під керівництвом Моше Стекеліса (1949–1952), а другу очолював Йосеф Гарфінкель (1989–1990, 2006–2004). Хоча під час ранніх розкопок архітектурних об'єктів не було знайдено, під час інших розкопок виявили великий будинок з двором площею приблизно 250–700 м² (в залежності від критеріїв оцінки площі). Архітектурна концепція «будинку з двором» до теперішнього часу застосовується в традиційних середземноморських культурах. Такі масштабні монументальні споруди цього періоду невідомі в інших місцях. Садиба складалася з головного будинку та центрального двору, оточеного кількома маленькими приміщеннями.

Remove ads

Планування

Між будинками пролягали вулиці, що говорить про розвинене общинне планування. У ході розкопок виявлена ​​центральна вулиця шириною близько 3 метрів, вимощена рінню, закріпленою глиною, і вузька звивиста алея шириною 1 метр. Це найдавніша вулиця, виявлена в Ізраїлі, і одна з найдавніших вулиць в історії. Колодязь глибиною 4,15 м, прокопаний до місцевих ґрунтових вод, свідчить про знання основ гідравліки.

Remove ads

Знахідки

Серед екзотичних об'єктів, виявлених під час розкопок — морські мушлі з Середземного моря, посудини з полірованого каменя (алебастр або мармур) і леза з анатолійського обсидіану (імпортованого з земель, що знаходилися на відстані більше 700 км).[3]

Кераміка

Головною технологічною інновацією неоліту в Шаар ха-Голані було виробництво кераміки. Тут вона з'являється вперше в історії Ізраїлю і дає початок епосі керамічного неоліту. Керамічні посудини мають різноманітну форму та розміри і використовувалися для різних цілей в домашньому господарстві.[2]

Мистецтво

У Шаар ха-Голану знайдено близько 300 предметів мистецтва. В одному з будинків виявлено близько 70 статуеток, (здебільшого) антропоморфних, з каменю (гальки) або обпаленої глини — в жодному іншому будинку епохи неоліту не було знайдено стільки доісторичних статуеток. Переважна більшість статуеток зображують жінок (в концепції Гімбутас — «Велика Богиня» або «богиня-мати»). Керамічні статуетки мають гіпертрофовані деталі і загалом доволі екстравагантний зовнішній вигляд, тоді як фігурки з гальки більш абстрактні та мінімалістичні.

Remove ads

Споріднені археологічні пам'ятники

Крім Шаар ха-Голана, вироби ярмуцького типу виявлено в 20 інших місцях в Ізраїлі, Йорданії та Лівані.[3] Серед них:

  • Телль-Мегіддо (Ізраїль)
  • Ейн-Газаль (Йорданія)
  • Мунхата (Ізраїль)
  • Телль-Кіш'йон (Ізраїль)
  • Хамад (Ізраїль)
  • Айн-Рахуб (Йорданія)
  • Абу-Тавваб (Йорданія)
  • Фаюмська культура

Хоча ярмуцькая культура займала лише невеликі території на півночі Ізраїлю та півночі Йорданії, ярмуцька кераміка була виявлена ​​і в інших місцях в регіоні, зокрема при розкопках вулиці Хабаша в Тель-Авіві та північніше в ліванському Біблі.

Remove ads

Примітки

Галерея зображень

Література

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads