19-та зенітна дивізія (Третій Рейх)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 19-та дивізія.

19-та зенітна дивізія (Третій Рейх) (нім. 19. FlaK-Division) — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.

19-та зенітна дивізія (Третій Рейх) 19. FlaK-Division
Підрозділ 88-мм зенітної гармати FlaK 18/36/37/41 на вогневій позиції. Північна Африка. Червень 1942
На службі	1 серпня 1942 — 8 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Люфтваффе
Роль	Війська протиповітряної оборони
Чисельність	зенітна дивізія
У складі	Див. Командування
Гарнізон/Штаб	Сицилія
Війни/битви	Друга світова війна Африканський ТВД Північноафриканська кампанія Перша битва за Ель-Аламейн Друга битва за Ель-Аламейн Туніська кампанія Битва на лінії Марет Східний фронт Белградська операція
Командування
Визначні командувачі	Генріх Бурхард Готтард Франц

Історія з'єднання

19-та зенітна дивізія сформована на Сицилії на початку серпня 1942 року на базі колишнього штабу VII зенітної бригади, переведеного з Греції на італійський острів. Першим командиром з'єднання став генерал-лейтенант Генріх Бурхард. Невдовзі після створення штаб дивізії був переведений до Африки, де перебрав на себе керівництво протиповітряними силами в смузі відповідальності танкової армії «Африка». З цією метою до штабу дивізії були виділені 102-й та 135-й полк.

У ході запланованого німецько-італійського наступу в дельту Нілу для посилення протитанкової оборони використовувалися зенітні підрозділи 19-ї дивізії в районі Ель-Аламейна і Ель-Даба (Єгипет). Однак протиповітряна оборона була злочинно знехтувана, тому британська авіація могла діяти проти наземних військ противника майже безперешкодно. Вирішити проблему можна було якоюсь мірою знайшовши компроміс між викликами й передавши добру половину наявних зенітних установок для забезпечення прикриття своїх військ від ударів з повітря. Однак заплановане просування німців не було продовжено через нестабільну ситуацію з постачанням. Тож загони Роммеля перейшли до позиційної оборони у пустелі.

Коли в жовтні 1942 року почалася британська атака, полки 19-ї зенітної дивізії все ще перебували на передовій і були розгорнуті там для боротьби з танками. У запеклих боях з британськими військами контакт з німецькими лініями був повністю втрачений. Відрізані від усіх ліній постачання, більшість екіпажів зенітних батарей не мали вибору, як їх не розбити, підірвати гармати, а потім вирушили назад до своїх позицій.

З початком Туніської кампанії 19-та зенітна дивізія відповідала за оборону південної частини Туніського плацдарму. Північну частину обороняла 20-та зенітна дивізія. Там підрозділ знову досяг поважних успіхів. Але, вже 13 травня 1943 року, в результаті капітуляції групи армій «Африка», штаб дивізії і підпорядковані частини потрапили в британський полон.

Уже в серпні 1943 року, через кілька місяців після знищення 19-ї зенітної дивізії 1-го формування, новий штаб дивізії був створений у Греції в Афінах. На дивізію покладалося завдання керівництва всіма протиповітряними силами, що дислокувалися на території окупованої Греції. Штаб підпорядковувався командуванню Люфтваффе «Південний Схід». У листопаді 1943 року дивізія мала наступний структурний вигляд:

• 58-й зенітний полк (район Іракліон-Платанос-Кастеліон-Родос-Крит)
• 91-й зенітний полк (континентальна Греція)
• 201-й зенітний полк (район Афін).

З відходом німецького вермахту з Греції у вересні 1944 року в результаті радянського просування на Балкани полки 19-ї зенітної дивізії також відступили в напрямку Югославії. Винятком був 58-й зенітний полк, який залишався на Криті до кінця війни. Сам штаб дивізії та два полки, 58-й і 91-й, нарешті досягли Хорватії після важких ар'єргардних дій. 27 квітня 1945 року дивізія все ще мала у своєму розпорядженні 41 важку та 28 легких зенітних батарей з командним пунктом в Адмонті, Верхня Штирія, де вона залишалася разом з 91-м і 210-м полками Фландера до кінця війни.

Райони бойових дій

• Італія (Сицилія) (квітень 1942);
• Північна Африка (квітень 1942 — травень 1943);
• Греція (листопад 1943 — жовтень 1944);
• Угорщина/Німеччина (жовтень 1944 — травень 1945).

Командування

Командири

1-ше формування

• генерал-лейтенант Генріх Бурхард (15 серпня — 30 листопада 1942);
• генерал-лейтенант Готтард Франц (30 листопада 1942 — 13 травня 1943);

2-ге формування

• генерал-майор Пауль Павел (1 листопада 1944 — 8 травня 1945).

Підпорядкованість

Час	Корпус	Командування/Флот	Штаб
1942
1 серпня	—	2-й повітряний флот	Північна Африка
1943
1 січня	—	2-й повітряний флот	Північна Африка
1 листопада	—	Командування Люфтваффе «Південний Схід»	Афіни
1944
1 січня	—	Командування Люфтваффе «Південний Схід»	Афіни
20 жовтня	V корпус ППО	4-й повітряний флот	Балкани
1945
1 січня	V корпус ППО	4-й повітряний флот	Балкани
17 квітня	V корпус ППО	4-те повітряне командування	Балкани

Склад

15 листопада 1942[1]	1 листопада 1943	1 грудня 1944
—	58-й зенітний полк
—	91-й зенітний полк
102-й зенітний полк	—
135-й зенітний полк	—
—	201-й зенітний полк

Див. також

• Парашутна бригада «Рамке»
• Операція «Зоненблуме»
• Битва за Бір-Хакейм
• Wirbelwind
• Flakpanzer I
• Операція «Флакс»