Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
2А20
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
У-5ТС «Молот» (Індекс ГРАУ — 2А20) — радянська гладкоствольна танкова гармата середнього танка Т-62. Розроблена у Свердловському ДКБ-9.
_in_Motovilikha_Plants_museum_1.jpg)
Remove ads
Історія створення
З постановкою на озброєння Радянської армії нової гладкоствольної протитанкової гармати Т-12, з'ясувалося, що бронепробиття її бронебойного снаряда вище в 1,5 рази, ніж у 100-мм нарізних гармат того часу. Дізнавшись про це, М. С. Хрущов запропонував встановити в танк Т-62 аналогічну гармату, яка могла б використовувати постріли 2А19. Однак, виникла проблема з використанням пострілів 2А19, довжина яких становила 1200 мм, тому заряджання було неможливо через обмеження діаметра погона танка. Крім того, в кінці 1950-х років, на заході з'явилися танкові гармати більшого калібру, тому з'явилася політична необхідність у створенні танка з гарматою більшого калібру. У той же час, Л. М. Карцев висунув пропозицію прибрати нарізи з існуючої гармати Д—54, за рахунок чого збільшити калібр гармати. Розробкою гармати зайнялося ДКБ-9, за результатами робіт була виготовлена гармата У—5ТС, що отримала індекс ГРАУ 2А20. У 1959 році 2А20 була прийнята на озброєння в складі середнього танка Т-62[1][2][3].
Remove ads
Опис конструкції
Узагальнити
Перспектива
Основними складовими 2А20 були: ствол, який складався з труби, яка скріплюється кожухом в каморний частині, казенник і ежектор, який перебував на відстані 2050 мм від дульного зрізу труби. Для збільшення ефективності продувки ствола, положення отворів під кульовий клапан і сопла було змінено в сторону більшої дії порохових газів. У гарматі використовувався горизонтально-клинової тип затвора і пружинна напівавтоматика. Ударно-спусковий механізм складався з електричного спуску, в дію який приводився шляхом натискання кнопки на рукоятці стабілізатора. Також був механізм-дублер у вигляді спускового важеля, який перебував на маховику підйомного механізму. Ручний спуск проводився за допомогою рукоятки, розташованої в лівому щитку огорожі. Ствольна група кріпилася в люльці обойменного типу, конструкція якої була зварені між собою литі половинки ночвоподібної форми. У деяких моделях 2А20 застосовувалася цільнолита люлька. Для установки сектора підйомного механізму праворуч на колисці були припливи. В обіймах казенника кріпилися циліндри гідравлічних противідкатних пристроїв[4].
Боєприпаси
| Таблиця ТТХ пострілів, які використовують для стрільби з гармати 2А20[1][5][6][7][8][9][10] | ||||||
| Індекс пострілу | Індекс снаряда | Початкова швидкість, м/с | Вага пострілу, кг | Вага снаряда (з піддоном), кг | Вага вибухових речовин, кг | Бронепробиття, мм[вн 1] |
| Бронебійні підкаліберні снаряди | ||||||
| 3УБМ3 | 3БМ3 | 1650 | 22 | 2,8 (4,0) | — | 300 |
| 3УБМ4 | 3БМ4 | 1650 | 22 | 3,2 (5,5) | — | 250 |
| 3УБМ5 | 3БМ6 | 1680 | 22 | 3,9 (5,4) | — | 228 |
| 3УБМ9 | 3БМ21 | 1600 | 23,5 | 4,5 (6,1) | — | 330 |
| 3УБМ13 | 3БМ28 | 1650 | 24 | 4,89 (6,7) | — | 380 |
| 3УБМ17 | 3БМ36 | — | ||||
| Бронебійні кумулятивні снаряди | ||||||
| 3УБК3 | 3БК4 | 950 | 26 | 12,97 | 1,48 | 440 |
| 3УБК3М | 3БК4М | 950 | 26,6 | 12,98 | 1,48 | 440 |
| 3УБК7 | 3БК15 | |||||
| 3УБК7М | 3БК15М | 1060 | 26,3 | 12,2 | ||
| Осколково-фугасні снаряди | ||||||
| 3УОФ1 | 3ОФ11 | 905 | 28 | 14,86 | 2,64 | — |
| 3УОФ6 | 3ОФ18 | 750 | 30,8 | 17,86 | 2,8 | — |
| 3УОФ37 | 3ОФ27 | 800 | 30,75 | 17,82 | 3,13 | — |
| Шрапнельні снаряди | ||||||
| 3УШ2 | 3Ш6 | 17,4 | 0,08 | — | ||
| Кероване озброєння | ||||||
| 3УБК10-2 | 9М117 | 370 | 28 | 18,8 | 660[вн 2] | |
| 3УБК10М-2 | 9М117М | 30,7 | близько 600[вн 3] | |||
| 3УБК23-2 | 9М117М1 | 28 | 850[вн 4] | |||
Remove ads
Модифікації
2А21 — 115-мм гармата Д-68 для встановлення у середній танк Т-64
Куди встановлювалася
- Об'єкт 166 — радянський середній танк Т-62
- Об'єкт 167 — радянський дослідний середній танк
- Об'єкт 435 — радянський дослідний середній танк
Примітки
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads