7-ма бронетанкова бригада (Франція)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 7-ма бригада.

7-ма бронетанкова бригада (фр. 7e brigade blindée) — складова Сухопутних військ Франції. Підпорядковується 1-й бронетанковій дивізії, основна задача — високоінтенсивні бойові дії^[2].

7-ма бронетанкова бригада (з 1999) 7-ма легка бронетанкова дивізія (1961-1999) 7-ма механізована дивізія швидкого реагування (1955-1961)
Країна	Франція
Гарнізон/Штаб	Безансон
Гасло	фр. Force et Audace[a]
Озброєння	Leclerc[1], VBCI[1], CAESAR[2], ПЗРК «Mistral»[1]
Війни/битви	Операція «Бархан»[2], Операція «Памір»[2]
Командування
Поточний командувач	бригадний генерал[b] Максім До Тран[4]
Медіафайли на Вікісховищі

Історія

Формування дислокується в Безансоні з 1977 року^[5].

Станом на 1977 рік дивізія складалася з наступних підрозділів^[6]:

1-й драгунський полк

5-й драгунський полк

35-й піхотний полк

170-й піхотний полк

1-й артилерійський полк

19-й інженерний полк

Деякі поточні підрозділи «сімки» були передані їй після скасування Французької зони окупації Німеччини та Тризонії та подальших оптимізацій французьких експедиційних сил у ФРН: зокрема, її драгунський полк дислокувався у Фрідріхсгафені (1964—1968) та Тюбінгені (1968—1978)^[7] і кілька разів був у складі 7-ї дивізії (1978—1994, 1997—2003) до її скорочення^[8].

В рамках реорганізації армії за планом «Au Contact» з 2016 року бригада стала частиною 1-ї дивізії^[9]; її 19-й інженерний полк перейшов у пряме підпорядкування штабу дивізії, а натомість сьома бронетанкова отримала 1-й тирельєрський і 3-й інженерний полки розформованої 1-ї мехбригади^[8].

Склад

Штаб 1-й ЄП 1-й ТрП 3-й ІП 5-й ДП 35-й ПП 68-й АП 152-й ПП

1-й єгерський полк[c] Тьєрвіль-сюр-Мез

1-й тирельєрський полк[d] Епіналь

3-й інженерний полк Шарлевіль-Мезьєр

5-й драгунський полк[c] Маї-ле-Кам

35-й піхотний полк[d] Бельфор

68-й артилерійський полк Вальбонн

152-й піхотний полк[d] Кольмар

Цікавий факт

Сучасний 1-й єгерський полк належав до Старої гвардії Наполеона і брав участь як в першій перемозі під Вальмі майбутньої Першої республіки 1792-го — так і в останній під Роканкуром під час «Ста днів» у липні 1815-го^[10].