77-й піхотний полк (Австро-Угорщина)

77-й Галицький піхотний полк Філіппа герцога Вюртенбергського (нім. k.u.k Galizisches Infanterieregiment „Philipp Herzog v. Württemberg“ Nr. 77, IR.77) — піхотний полк Спільної армії Збройних сил Австро-Угорщини.

77-й Галицький піхотний полк
На службі	1860–1918
Країна	Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Вид	Сухопутні війська
Тип	піхота
Штаб-квартира	Самбір
Оборонець	Карл Сальватор ерцгерцог Австрії
Полковий колір
Марш	«Skalitz-Marsch» композитора Карла Фауста
Почесні найменування	Галицький
Медіафайли на Вікісховищі

Казарми полку в м. Самбір.

Історія

Полк був створений 1 лютого 1860 року в Будапешті. В новосформований полк увійшли 2-й і 3-й батальйони 9-го Галицького піхотного полку і 3-й батальйон 10-го Галицького піхотного полку.

В 1860-х роках полк був розміщений в польському Сяніку.

В 1860–1892 роках мав назву – 77-й Галицький піхотний полк ерцгерцога Карла Сальватора, а з 1892 р. Філіппа герцога Вюртенбергського.

У 1885 р. командування полку дислокувалось у Самборі, тоді як у 1914 р. командування полку та 2-й та 3-й батальйони дислокувались у Перемишлі, 4-й батальйон у Тузлі та 1-й батальйон та резервний батальйон у Самборі.

Штаб–квартири: Градець-Кралове (1876–1879), Перемишль (1903–1914). Округ поповнення: Самбір (№77), на території 10-го армійського корпусу.

У 1914 р. з початком Першої Світової Війни, 1-й, 2-й, та 3-й батальйони брали участь у боях на Східному Фронті у складі 48-ї піхотної бригади 24-ї піхотної дивізії 10-го корпуса 1-ї армії, в той час як 4-й батальйон брав участь у боях на Сербському Фронті у складі 11-ї Гірської Бригади 5-ї армії.^[1]

У травні 1917 р. 24-та піхотна дивізія разом з трьома батальйонами 77-го полка була перевезена з Румунського Фронту до Італії, де брала участь у 10-й Битві при Ізонцо у складі 17-го корпусу 5-ї армії.^[2] У серпні 1917 р. під час 11-й Битві при Ізонцо дивізія була в резерві, але за критичним станом на фронті була кинута в бій на Баньшицьке плато. У жовтні 1917 р. три батальйони 77-го полку брали участь у Битві при Капоретто, доходячи до річки П'яве. У грудні 1917 р. 24-та дивізія була відправлена в тил.^[3]

У червні 1918 р. 1-й, 2-й, та 3-й батальйони 77-го піхотного полку, разом з 109-м піхотним полком, до якого входив 4-й батальйон 77-го полку брали участь у Другій Битві при П'яве.^[4] Після п'ятиденних кровопролитних боїв, 24-та дивізія втратила боєздатність і була відізвана з фронту в тил на поповнення.^[5] 24 жовтня 1918 р. почалась Битва при Вітторіо-Венето. За цих обставин, відбувся повний колапс Італійського Фронту. 28 жовтня, коли 24-та піхотна дивізія отримала наказ рухатись на фронт, бійці 77-го піхотного полку збунтувалися.^[6]

4 листопада 1918 р. незадовго до припинення боїв за перемир'ям у Вілла-Джусті, 24-та піхотна дивізія, після кількох боїв, повністю здалася в полон Італійським кавалеристам.^[7]

Склад

• 1-й батальйон (1903—1914: Самбір);
• 2-й батальйон (1903—1914: Перемишль);
• 3-й батальйон (1903—1914: Перемишль);
• 4-й батальйон (1903—1909: Перемишль; 1910—1914: Тузла).

Національний склад (1914):

• 69 % — українці;
• 31 % — інші національності.^[8]

Національний склад (15 Червня 1918):

• 56 % — українці;
• 22 % — поляки.^[9]

Почесні шефи

• 1860—1892: фельдмаршал–лейтенант Карл Сальватор;
• 1892: герцог Філіп Олександр Марія Ернст фон Вюртемберг.

Другими почесними шефами були:

• 1860—1869: фельдцейхмейстер Еміль Кусевич фон Шамобор.^[10]

Командування

Командири полку:

• 1860—1867: полковник Карл фон Ганус;
• 1876: полковник Віктор Мацак фон Оттенбург;
• 1879: полковник Йозеф Отт фон Оттенкампф;
• 1903—1906: полковник Франц Різи;
• 1907—1909: полковник Франц Хоппнер;^[8]
• 1910—1914: полковник Марцелі Лавровський;
• 1914: полковник Еміль Майзель;
• полковник Карл Кребс.

Офіцери та унтер-офіцери:

• підполковник Едвард Рейман (1870 р.н.);
• майор Олександр Пашкевич (1866–1915);
• майор Густав Зигадлович;
• капітан Роман Альбіновський (1853–1922);
• поручний Кароль Патер (1881–1941);
• підпоручник резерву Богуслав Кешковський (1855–1912);
• підпоручник резерву Фелікс Блашкевич (1893–1920);
• підпоручник резерву Каєтан Чилінський (1849–?);
• підпоручник резерву Францішек Пененжкевич;
• Леон Кахане (~1840–1864);
• Еміль Шванда (1864–1946);
• Філіп Мюллер (1867–1951);
• Тадеуш Боровичка (1876–1934);
• Євгеніуш Стеч (1868–1940)

Підпорядкування

Полк входив в склад 48-ї піхотної бригади 24-ї піхотної дивізії.

Однострій та символіка

• 
  Парадний мундир єфрейтора 77-го піхотного полку.
• 
  Оберлейтенант 77-го піхотного полку в парадній формі одягу.
• 
  Печатка 77-го піхотного полку.

Військовослужбовці

Особовий склад полку (весь період існування)

Ім'я	Ім'я в оригіналі	Роки життя	Місце народження	Звання • посада • підрозділ	Період служби в полку	Додатково
Городиський-Мацейщак Андрій	–	26.08.1854―17.08.1875	Гординя	–	–	–