Австралопітек афарський

Австралопітек афарський (лат. Australopithecus afarensis) — вимерлий вид австралопітека, родина гомінід. Існував близько 4 млн років тому. Майже немає сумнівів, що до того, як австралопітек афарський вимер 2,5 мільйона років тому, від них прямо або побічно мають походження інші австралопітецини і рід Homo.

? Австралопітек афарський Час існування: пліоцен
Скелет австралопітека Люсі
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Ссавці (Mammalia) Ряд: Примати (Primates) Родина: Людиноподібні мавпи (Hominidae) Рід: Австралопітеки (Australopithecus) Вид: Австралопітек афарський
Біноміальна назва
Australopithecus afarensis Johanson & White(інші мови), 1978
Посилання
Вікісховище: Australopithecus afarensis EOL: 51587956 Fossilworks: 83055

Місцезнаходження

Австралопітек афарський отримав своє ім'я по знахідках у так званому Північному афарському трикутнику в Ефіопії. Але останки австралопітека афарського були також виявлені в Омо (Ефіопія), Лаетолі (Танзанія), Кенії. Він також мешкав в Гадарі, Середній Аваш, Барінго.

Фізичні характеристики

Австралопітек афарський — найменший вид австралопітеків. Він, ймовірно мав темну шкіру і був покритий волоссям. Самці були більших розмірів за самиць. Зріст — 1-1,3 м, маса тіла — близько 30 кг. Розміри черепа порівняно невеликі, мозкова коробка мала. Лоб низький, є надочноямковий валик, ніс плоский, щелепи з масивними корінними зубами виступають вперед, підборіддя виступ відсутній. Мозок австралопітека афарського не відрізняється великим об'ємом (~380—430 см³, що трохи більше, ніж у шимпанзе).

Зубна дуга австралопітека афарського дещо нагадує зубний ряд людиноподібних мавп так само, як і великі різці. У той же час ікла в цього австралопітека більше, а підкорінні зуби примітивніші, ніж у пізніших гомінідів. Відмінними особливостями зубних дуг австралопітека афарського є діастрема між різцями та іклами, а також товстий шар емалі на корінних зубах, який досить сильно стертий.

A. afarensis ходив на злегка зігнутих ногах, у нього були зігнуті кістки пальців рук і ніг, а стегна були схожі на стегна шимпанзе. Самиці мали значно близько поставлені стегна, ніж у сучасних жінок.

Австралопітек афарський головним чином займався збором рослинної їжі, і, можливо, виготовляв знаряддя з дерева та каменю, щоб відокремити м'ясо від кісток тварин, убитих хижаками. Швидше за все, вони жили родинами, що складалися з головного самця, якому підпорядковувалися кілька самиць.

Відкриття австралопітека афарського, що мав невеликий об'єм мозку, і в той же час ходив на двох ногах, було великим відкриттям для палеонтологів усього світу. До цього передбачалося, що збільшення обсягу мозку у людської триби Hominini є основною адаптивною зміною. При цьому, до 1970-х років, коли були знайдені перші останки австралопітека афарського, панувала думка, що збільшення обсягу мозку передує переходу до ходіння на двох ногах. Пов'язано це було з тим, що найдавніші останки представників триби Hominini мали досить великий мозок. Наприклад, KNM-ER 1470, Homo rudolfensis, останки якого були знайдені за кілька років до відкриття останків австралопітека афарського Люсі, мав мозок об'ємом ~800 см³.

Деякі антропологи припускають, що австралопітеки афарські були виключно двоногими істотами і вели наземний спосіб життя. За іншою версією ці австралопітеки вели переважно деревний спосіб життя. Підтвердження цьому — анатомічна будова рук (вони довші, ніж у людини), ніг та плечей, яке дозволяло їм з легкістю хапатися за гілки й лазити по деревах (див. брахіація).

Археологічні знахідки

Перші знахідки рештків австралопітека афарського були знайдені недалеко від ефіопського селища Хадар Міжнародною Афарською дослідницькою експедицією під керівництвом Моріса Тайєба і Дональда Джохансона. У 1973 році, під час першого польового сезону, Джохансон виявив добре збережений колінний суглоб і два фрагменти стегнових кісток австралопітека (AL 129-1, 3,3 млн років). Як і у людини, стегнова кістка зчленовувалась з великогомілковою під кутом, що свідчило на користь прямоходіння австралопітеків^[1].

Під час другого польового сезону в 1974 році експедиція знайшла безпрецедентно повний (близько 40 %) скелет самки австралопітека (AL-288-1, 3,2 млн років)^[2], який здобув широку популярність під назвою «Люсі». Знахідка дала нові свідчення прямоходіння австралопітеків і виявила людиноподібні риси в анатомії зубів і щелеп у поєднанні з надзвичайно примітивною будовою інших частин черепа і мозку. Окрім Люсі був знайдений також звід черепа дорослої самки (AL 162-28, 3,15 млн років) і кілька цілих щелеп і їх фрагментів (AL 199-1, AL 200-1a).

Під час третього польового сезону в 1975 році було знайдено кілька добре збережених щелеп із зубами, а потім (на ділянці під номером 333) — групове поховання як мінімум 13 особин австралопітека (всього понад 200 фрагментів кісток), включаючи дорослих, підлітків і дитинчат. Знахідка відома під назвою AL 333^[en], «Перше сімейство». Повнота скелетів була значно гіршою, ніж у «Люсі», проте різноманітність особин, яким вони належали, дали багатий матеріал для досліджень. Вік знахідки оцінюється 3,2 млн років. Особливо слід відзначити досить повний череп дорослого самця об'ємом близько 500 см³ (AL 333-45), череп підлітка (AL 333—105), фрагмент стопи з п'ятьма плесновими кістками і сім'ю фалангами (AL 333—115).

Експедиція 1976 року дала новий викопний матеріал тривали на ділянці № 333. На новій ділянці на протилежному березі річки Аваш був знайдений один з найкращих відомих зразків щелеп австралопітека (AL 400-1). Важливим результатом цієї експедиції стали знахідки примітивних кам'яних знарядь віком близько 2,5 млн років, які, однак, не належали австралопітекам і, мабуть, були виготовлені представниками Людини умілої.

У лютому 1992 року в Хадарі (Ефіопія) групою Джохансона було зроблено кілька помітних знахідок: фрагменти скелета, включаючи найкращі відомі зразки ліктьової кістки й кісток зап'ястя австралопітека (AL 438-1) і практично повний (75—80 %) череп дорослого самця (AL 444-2).

У жовтні 2000 року в Хадарі групою Дато Адана був знайдений найбільш повно збережений череп дорослої самки віком 3,1 млн років (AL-822-1).

У 2000 році в районі Дикіка в 4 км від Хадара групою під керівництвом ефіопського палеоантрополога Алемсегеда Зересеная був виявлений, а у 2001 витягнутий з ґрунту череп і значну частину посткраніального скелета 3-річного дитинчати австралопітека жіночої статі віком близько 3,3 млн років. Знахідка отримала позначення DIK-1-1, однак більш відома під назвою Селам або (австралопітек) або «Дитя Люсі».

Нижче перелічені найбільш відомі знайдені черепи афарського австралопітека із зазначенням дат і об'ємів черепної коробки.

Зразок	Неформальна назва	Стать і вік	Об'єм черепної коробки, см²	Датування, млн. років	Місце знахідки	Рік
AL 288-1	Люсі	25—30-літня самка	370	3,20	Хадар (Ефіопія)	1974
AL 162-28		Доросла самка	400	3,20	Хадар Ефіопія	1974
AL 333—105		Підліток невідомої статі	315	3,18–3,22	Хадар (Ефіопія)	1975
AL 333-45		Дорослий самець	493	3,18–3,22	Хадар (Ефіопія)	1975
AL 444-2		Дорослий самець	550	3,00	Хадар (Ефіопія)
AL 822-1		Доросла самка	385	3,10	Хадар (Ефіопія)	2000
DIK-1/1[3]	Селам[ru] або «Дитя Люсі»	3-річне дитинча жіночої статі	330	3,30	Дікіка	2000
KSD-VP-1/1[4]	Кадануумуу («Велика людина»)		Невідомий	3,58	Ворансо-Міллє	2005